Законодавча база

Загальна інформація

🛑 РОЗДІЛ І. ДОРОЖНІЙ КОДЕКС (ДК)

1. Порушення правил водіння

• ДК 1.1. Перевищення швидкості: Перевищення встановлених лімітів швидкості в межах будь-якої швидкісної зони.
• Покарання: Якщо перевищення становить до 30 одиниць за бортовими показниками — виписується штраф $500 + нарахування штрафних балів.
• Злісне перевищення: Якщо водій перевищує встановлений ліміт у зоні понад 30 одиниць, його дії негайно перекваліфікуються за кримінальною статтею КК 2.7. Офіцер зобов'язаний зупинити та затримати водія.
• ДК 1.2. Їзда по зустрічній смузі або тротуарах: штраф $1,000.
• ДК 1.3. Створення аварійної ситуації або спричинення ДТП: штраф $2,000.
• ДК 1.4. Водіння у нетверезому стані (алкогольне/наркотичне сп'яніння): керування транспортним засобом под дією алкоголю або наркотичних речовин. Порушник негайно відсторонюється від водіння, а його дії перекваліфікуються у кримінальний злочин за статтею КК 2.5 (штраф $5,000 + Ув’язнення за злочин ІІІ Категорії + вилучення водійського посвідчення).

2. Паркування та технічний стан

• ДК 2.1. Паркування у неналежному місці (блокування доріг, виїздів, гідрантів): штраф $1,500 + евакуація ТЗ на штрафмайданчик.
• ДК 2.2. Їзда на критично пошкодженому авто (без коліс, дверей, капота): штраф $500.
• ДК 2.3. Відсутність реєстрації авто (їзда без номерних знаків): штраф $2,000 + евакуація ТЗ.
• ДК 2.4. Відсутність чинного страхового поліса на автомобіль: штраф $1,500.

3. Спроба втечі та особливі перевірки

• ДК 3.1. Ігнорування вимоги офіцера поліції про зупинку: штраф $5,000 + автоматичне відкриття кримінальної справи за фактом втечі.
• ДК 3.2. Закон про перевірку вантажного транспорту: офіцери поліції мають право зупиняти будь-які вантажівки (далекобійники, фургони) для перевірки документів на вантаж (накладних) та огляду причепу/багажника з метою запобігання контрабанді зброї чи наркотиків. Відмова від перевірки прирівнюється до непідкорення.

4. Швидкісні ліміти штату

• ДК 4.1. Швидкість у житлових та спальних районах: Максимально дозволена швидкість за бортовими показниками — 30 миль.
• ДК 4.2. Швидкість у межах міста (бізнес-центри, комерційні зони): Максимально дозволена швидкість за бортовими показниками — 55 миль.
• ДК 4.3. Швидкість на міжштатних шосе (Highways) та автострадах: Максимально дозволена швидкість за бортовими показниками — 120 миль.
• ДК 4.4. Особлива швидкісна зона (ДТП, ремонтні роботи, блокпости): Під час проїзду повз місця оформлення дорожньо-транспортних пригод, ведення дорожніх або ремонтних робіт, виставлених конусів, блоків або увімкнених проблискових маячків екстрених служб, водій зобов'язаний знизити швидкість до 30 одиниць. Покарання: штраф ... за ДК 4.4 ($1,500).

5. Основні правила руху та маневрування

• ДК 5.1. Обов'язкове дотримання сигналів світлофора та знаків: Проїзд на заборонений (червоний) сигнал регулятора або ігнорування знаку "STOP" (проїзд перехрестя без повної фіксації зупинки автомобіля на кілька секунд). Покарання: штраф $1,000.
• ДК 5.2. Порушення дорожньої розмітки: Перетин подвійної суцільної лінії, їзда по розділювальних смугах, газонах, тротуарах або залізничних коліях. Покарання: штраф $1,000.
• ДК 5.3. Правила безпечного обгону: Обгін дозволено виконувати виключно з лівого боку і лише на ділянках дороги з дозволеною переривчастою розміткою. Обгін з правого боку, обгін на перехрестях, мостах або через суцільну лінію розмітки — суворо заборонено. Покарання: штраф $1,500 (перекваліфікується на статтю ДК 1.3, якщо маневр призвів до зіткнення).
• ДК 5.4. Регламент аварійної зупинки: У разі виникнення технічної несправності або погіршення самопочуття, водій зобов'язаний припаркувати автомобіль на узбіччі та увімкнути аварійну світлову сигналізацію. Зупинка посеред проїжджої смуги без «аварійки» або без виставленого аварійного знаку — заборонена. Покарання: штраф $1,500 + примусова евакуація автомобіля.

📑 РОЗДІЛ ІІ. АДМІНІСТРАТИВНИЙ КОДЕКС (АК)

Примітка: для правопорушень, які не несуть прямої загрози життю людей. Офіцер обирає штраф АБО арешт.

• АК 1.1. Хуліганство: нецензурна лайка у громадських місцях, бійки без важких травм, непристойні або викликаючі дії у натовпі.Покарання: штраф $1,000 або Ув’язнення за злочин ІІІ Категорії.
• АК 1.2. Образа державних службовців: нецензурні чи принизливі висловлювання на адресу копів, медиків, співробітників мерії при виконанні. Покарання: штраф $2,500 або Ув’язнення за злочин ІІІ Категорії.
• АК 1.3. Носіння маски у громадському місці: перебування в масці, що приховує обличчя, без законної медичної чи робочої причини. Покарання: штраф $500 + конфіскація маски.
• АК 1.4. Проникнення на приватну територію: незаконне перебування на закритій приватній території після попередження власника або офіцера. Покарання: штраф $3,000 або Ув’язнення за злочин ІІ Категорії.
• АК 1.5. Помилковий або завідомо неправдивий виклик екстрених служб: штраф $2,000.
• АК 1.6. Вандалізм: навмисне псування державного або приватного майна (графіті, побиття вікон, розмальовування стін). ППокарання: штраф $3,000 або Ув’язнення за злочин ІІІ Категорії + відшкодування збитків.
• АК 1.7. Надання неправдивих свідчень: свідомий обман або введення офіцера в оману під час допиту чи проведення розслідування. Покарання: штраф $4,500 або Ув’язнення за злочин ІІІ Категорії.
• АК 1.8. Відсутність реєстрації цивільної зброї: носіння легального типу зброї з діючою ліцензією, але без внесеного серійного номера до поліцейської бази даних. Покарання: штраф $2,000 + обов'язкова реєстрація в департаменті.
• АК 1.9. Браконьєрство (Полювання та риболовля без ліцензії): відстріл тварин або вилов риби без ліцензії, або у заборонений сезон, або із застосуванням заборонених засобів. Покарання: штраф $4,000 або Ув’язнення за злочин ІІІ Категорії + повна конфіскація здобичі та знарядь.
• АК 1.10. Стрільба в бік населених пунктів: ведення вогню під час полювання чи відпочинку у напрямку житлових будинків, приватних ферм чи селищ. Покарання: штраф $5,000 або Ув’язнення за злочин ІІІ Категорії + повне анулювання мисливської ліцензії.
• АК 1.11. Обіг та зберігання канабісу в межах дозволеної норми: Громадянам штату дозволено мати при собі для особистого користування не більше 3 одиниць канабісу. Громадянам, які мають чинну медичну довідку (видану лікарем EMS для лікування), дозволено зберігати при собі не більше 6 одиниць канабісу. Зберігання у цих межах є легальним.
• АК 1.12. Несвоєчасна сплата податків (Дрібне ухилення): Затримка виплати обов'язкового державного податку або мита на термін, що не перевищує 3 календарних днів з моменту встановленої Урядом дати. Покарання: штраф $4,000 та офіційне попередження про необхідність погашення заборгованості.
• АК 1.13. Порушення ліміту штрафних балів водія: Систематичне порушення Дорожнього кодексу, що призвело до накопичення водієм 12 або більше штрафних балів у базі даних Офісу Шерифа або Поліцейського департаменту. Покарання: примусове вилучення водійського посвідчення та тимчасова заборона на керування згідно з РОЗДІЛОМ XVІІІ.
• АК 1.14. Керування транспортним засобом, що не відповідає технічним нормам: Керування ТЗ, на якому встановлено заборонений тюнінг, порушено норми кута нахилу коліс, тонування, кольору фар або спецсигналів екстрених служб, визначених РОЗДІЛОМ XІХ. Покарання: штраф $3,000 + нарахування 2 штрафних балів + припис про обов'язкове усунення порушень протягом 24 годин. У разі виявлення цивільних спецсигналів (сирен/стробоскопів) ТЗ підлягає негайній конфіскації на штрафмайданчик.
• АК 1.15. Несплата державних штрафів або медичних рахунків:
• Ігнорування та несплата виписаного офіцером дорожнього/адміністративного штрафу, або виставленого лікарнею (EMS) медичного рахунку за лікування протягом 3 календарних днів з моменту їх отримання.Покарання: Нарахування пені у розмірі $3,000 до поточної суми боргу + офіційне попередження від Прокурора або Уряду про необхідність негайного погашення.

⚖️ РОЗДІЛ ІІІ. КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС (КК)

Примітка: за кримінальні злочини затриманий отримує І штраф, І термін ув'язнення одночасно з обов'язковим конфіскуванням нелегальних предметів.

1. Зброя та наркотики

• КК 1.1. Носіння зброї без ліцензії: штраф $4,000 + Ув’язнення за злочин ІІ Категорії + конфіскація зброї.
• КК 1.2. Зберігання або транспортування нелегальної зброї: великокаліберна зброя, спецзасоби держструктур (тайзери, кулемети, карабіни). Покарання: штраф $10,000 + Ув’язнення за злочин ІІ Категорії.
• КК 1.3. Зберігання наркотичних та психотропних речовин у великих розмірах: Виявлення у громадянина будь-яких важких наркотиків, а також наявність при собі понад 3 одиниць канабісу (без довідки) або понад 6 одиниць канабісу (з медичною довідкою). Покарання: штраф $5,000 + Ув’язнення за злочин ІІ Категорії + конфіскація речовин.
• КК 1.4. Збут, продаж або розповсюдження наркотиків чи нелегальної зброї: штраф $12,000 + Ув’язнення за злочин ІІ Категорії.
• КК 1.5. Носіння/зберігання зброї без серійного номера: зброя зі стертим, спиляним або підробленим маркуванням. Покарання: штраф $12,000 + Ув’язнення за злочин ІІ Категорії + вилучення зброї (застава не дозволена).

2. Злочини проти майна, транспорту та ресурсів штату

• КК 2.1. Незаконне володіння (угін) цивільного транспортного засобу: штраф $6,000 + Ув’язнення за злочин ІІ Категорії.
• КК 2.2. Пограбування громадянина, крадіжка особистого майна або майна штату: навмисне заволодіння чужими речами чи грошима, а також крадіжка/знищення власності держави (включаючи незаконне вбивство рідкісних видів тварин, занесених до Червоної книги). Покарання: штраф $8,000 + Ув’язнення за злочин ІІ Категорії.
• КК 2.3. Пограбування фінансових установ: напад на магазини, банки, бізнеси, інкасаторів. Покарання: штраф $15,000 + Ув’язнення за злочин І Категорії.
• КК 2.4. Спроба викрадення або угін державного авто: крадіжка патрульних крузерів, швидких допомог, пожежних машин. Покарання: штраф $10,000 + Ув’язнення за злочин ІІ Категорії.
• КК 2.5. Керування транспортним засобом у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння: навмисне керування автомобілем, мотоциклом чи іншим ТЗ під впливом заборонених речовин або алкоголю. Покарання: штраф $5,000 + Ув’язнення за злочин ІІ Категорії + обов'язкове анулювання водійської ліцензії офіцером поліції на місці.
• КК 2.6. Керування транспортним засобом після вилучення водійського посвідчення: Навмисне керування ТЗ особою, чиї водійські права були вилучені (анульовані) за бали чи судовим рішенням. Покарання: Штраф $10,000 + Ув’язнення за злочин ІІ Категорії + негайна конфіскація та арешт усіх ТЗ у власності правопорушника до моменту перескладання іспиту в Офісі Шерифа або Поліцейському Департаменті.
• КК 2.7. Злісне перевищення швидкості: Керування ТЗ зі швидкістю, яка перевищує встановлений ліміт на 30 або більше одиниць, що створює екстремальну загрозу для життів громадян. Покарання: Штраф $6,000 + Ув’язнення за злочин ІІІ Категорії + нарахування 4 штрафних балів.
• КК 2.8. Злісне ігнорування припису про усунення технічних несправностей ТЗ: Повторне затримання водія на тому самому ТЗ із порушеннями технічного регламенту після завершення 24-годинного терміну, наданого на усунення несправностей за статтею АК 1.14. Покарання: Штраф $8,000 + Ув’язнення за злочин ІІІ Категорії + нарахування 3 штрафних балів + конфіскація ТЗ на штрафмайданчик до повного демонтажу забороненого тюнінгу та проходження технічного огляду.

3. Злочини проти життя, здоров'я та держструктур

• КК 3.1. Непідкорення законному наказу правоохороних органів: спроба втечі під час процесу затримання чи арешту, або порушення особливих розпоряджень під час НС/ВС чи проведення масових заходів. Покарання: штраф $5,000 + Ув’язнення за злочин ІІІ Категорії.
• КК 3.2. Напад на цивільну особу: завдання тілесних ушкоджень під час бійки, застосування кулаків чи холодної зброї.Покарання: штраф $7,000 + Ув’язнення за злочин ІІ Категорії.
• КК 3.2-А. Нанесення легких тілесних ушкоджень: навмисне нанесення ударів, побоїв або вчинення інших насильницьких дій (під час бійки на кулаках, використання бит тощо), які спричинили короткочасний розлад здоров'я, але не несуть загрози життю, та за яких потерпілий залишився у свідомості (Статус А або В).Покарання: штраф $4,000 + Ув’язнення за злочин ІІ Категорії.
• КК 3.2-Б. Нанесення тілесних ушкоджень середньої тяжкості: навмисне заподіяння ушкоджень, які не є небезпечними для життя, але спричинили тривалий розлад здоров'я (наприклад, переломи кінцівок, сильні забої від ударів предметами) та призвели до втрати працездатності потерпілого.Покарання: штраф $8,000 + Ув’язнення за злочин І Категорії.
• КК 3.2-В. Нанесення тяжких тілесних ушкоджень: навмисне заподіяння ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент нанесення, або призвели до втрати будь-якого органу чи його функцій, а також дії, які довели потерпілого до стану тяжкої коми чи непритомності (Статус С).Покарання: штраф $12,000 + Ув’язнення за злочин І Категорії.
• КК 3.3. Напад на державного службовця: завдання тілесних ушкоджень офіцеру поліції, медику чи агенту при виконанні.Покарання: штраф $12,000 + Ув’язнення за злочин І Категорії.
• КК 3.4. Вбивство цивільної особи: штраф $15,000 + Ув’язнення за злочин І Категорії.
• КК 3.5. Вбивство поліцейського або іншого державного службовця: штраф $20,000 + Ув’язнення за злочин І Категорії (Максимальний термін, вихід під заставу заборонено).
• КК 3.6. Взяття заручників або тероризм: утримання людей силою, висування вимог до держави. Покарання: штраф $20,000 + Ув’язнення за злочин І Категорії (Без права на заставу).
• КК 3.7. Покривання злочинності: переховування розшукуваних осіб у себе вдома чи в авто, знищення доказів, допомога злочинцям у втечі від погоні, або приховування пацієнтів з вогнепальними пораненнями медиками. Покарання: штраф $6,000 + Ув’язнення за злочин ІІ Категорії.

4. Використання зброї чи транспорту як знаряддя злочину

• КК 4.1. Використання зброї/авто проти життя та здоров'я громадян: навмисний наїзд автомобілем на пішоходів, стрілянина з вікон транспортного засобу або відкриття вогню по цивільних. Покарання: штраф $15,000 + Ув’язнення за злочин І Категорії + анулювання ліцензії на зброю та водіння.
• КК 4.2. Використання зброї/авто проти життя та здоров'я ОФІЦЕРІВ: навмисний таран патрульних автомобілів, обстріл поліцейських крузерів чи постів охорони. Покарання: штраф $20,000 + Ув’язнення за злочин І Категорії + повне довічне вилучення всіх ліцензій.

5. Посадові злочини та затягування процесів

• КК 5.1. Навмисне затягування судового процесу: Свідоме ігнорування Суддею, Прокурором або Адвокатом встановлених термінів розгляду справ, а також перевищення Суддею ліміту у 3 робочих дні на інформування правоохоронців. Покарання: штраф $10,000 + письмова догана, а у разі перевищення терміну понад 3 дні — автоматичне усунення Судді від справи.
• КК 5.2. Свідоме винесення незаконного чи необґрунтованого рішення: Винесення Суддею вироку, або видача Прокурором/Суддею ордера, які прямо суперечать Законодавству штату. Покарання: штраф $20,000 + звільнення + Ув’язнення за злочин ІІ Категорії із занесенням до Чорного списку.
• КК 5.3. Службова недбалість вищих посадовців (Важка халатність): Невиконання або неналежне виконання Суддею, Прокурором, Адвокатом чи Міністром обов'язків, що призвело до ув'язнення невинного або значних збитків державного бюджету. Покарання: штраф $15,000 + звільнення + Ув’язнення за злочин ІІ Категорії (застава заборонена).
• КК 5.4. Зловживання владою або службовим становищем: Використання Прокурором, Суддею чи Міністром своїх особливих повноважень в особистих корисливих інтересах або в інтересах злочинних структур. Покарання: штраф $20,000 + повне звільнення з ганьбою + Ув’язнення за злочин ІІ Категорії (без права на заставу).
• КК 5.5. Порушення адвокатської таємниці та перешкоджання слідству: Передача адвокатом матеріалів слідства третім особам (криміналу), а також перешкоджання офіцерам під час процесуальних дій у КПЗ. Покарання: анулювання ліцензії адвоката + штраф $12,000 + Ув’язнення за злочин ІІ Категорії.

6. Економічні злочини

• КК 6.1. Ведення незареєстрованої комерційної діяльності: Навмисна організація та функціонування будь-якого бізнесу чи підприємства без офіційного погодження з Урядом та за відсутності ліцензії. Покарання: Штраф $15,000 на власника + Ув’язнення за злочин ІІ Категорії + опечатування бізнесу Офісом Шерифа або поліцією.
• КК 6.2. Злісне ухилення від сплати податків у великих розмірах: Систематичне ігнорування податкових зобов'язань (затримка виплати понад 3 дні), приховування прибутків підприємства або підробка звітів під час перевірок Прокурором або Урядом. Покарання: Штраф $20,000 + Ув’язнення за злочин ІІ Категорії + анулювання ліцензії бізнесу та його конфіскація за рішенням Суду.
• КК 6.3. Злісне ухилення від сплати кредиту (Фінансове шахрайство):Навмисна відмова від виплати регулярних платежів за державним або банківським кредитом, ігнорування офіційних попереджень фінансової установи та приховування свого майна/коштів від конфіскації.Покарання: Штраф $10,000 + Ув’язнення за злочин ІІ Категорії + примусовий арешт та продаж майна або транспортних засобів позичальника через Суд для повного покриття суми кредитного боргу.

🏡 РОЗДІЛ ІV. ЗАКОН ПРО ПРИВАТНУ ТЕРИТОРІЮ ТА САМООБОРОНУ

1. Межі приватної території

• Приватною територією вважаються: внутрішні приміщення особистих будинків, квартир, а також земельні ділянки, що безпосередньо прилягають до будинку (загороджені парканом або позначені знаками "Private Property"). Власник має повне право вимагати від будь-якої цивільної особи залишити його територію. У разі відмови викликається поліція (діє стаття АК 1.4).

2. Закон про самооборону ("Захист своєї фортеці")

• Кожен громадянин має право на захист власного життя, житла та майна. Якщо на вашу приватну територію (всередину будинку чи на закрите подвір'я) незаконно проникли, і зловмисник проявляє явну агресію (погрожує, тримає в руках зброю або предмети ближнього бою) — власник має право застосувати будь-яку легальну зброю для самооборони, аж до ліквідації нападника. Самооборона у громадському місці дозволена виключно у відповідь на пряму загрозу життю.

3. Право екстреного проникнення правоохоронних органів без ордера

• 3.1. Виняток із правил доступу: Помічники шерифа (BCSO), офіцери поліції (LSPD) та агенти (FIB) мають законне право негайно і без наявності підписаного Суддею чи Прокурором ордера перетинати межі приватної території, заходити на закриті подвір'я, а також здійснювати примусове проникнення всередину приватних будинків, квартир або комерційних об'єктів у таких екстрених випадках:
• Безпосередні свідки злочину: Якщо офіцери під час патрулювання, спостереження або виконання службових обов'язків особисто стали свідками чи очевидцями протиправних дій на приватній території (наприклад, почули постріли, побачили через вікно нанесення тілесних ушкоджень чи утримання заручника, зафіксували вживання/фасування наркотиків на подвір'ї тощо).
• Переслідування по «гарячих слідах»: Якщо підозрюваний вчинив злочин у громадському місці або на дорозі та намагається сховатися від погоні силовиків, забігаючи на територію свого чи чужого приватного будинку.
• Загроза життю (Екстрена допомога): Якщо з території чи зсередини будинку лунають крики про допомогу, або є обґрунтовані підстави вважати, що життю та здоров'ю громадян всередині загрожує небезпека (Статус C або загроза його отримання).
• 3.2. Законність доказів: Усі речові докази, нелегальна зброя, наркотичні речовини або контрабанда, які були виявлені офіцерами у відкритому вигляді під час такого екстреного проникнення, визнаються абсолютно законними речовими доказами у кримінальній справі.
• 3.3. Відповідальність за перешкоджання: Будь-яка спроба власника будинку чи інших осіб заблокувати двері, відмовитися впустити офіцерів або чинити фізичний опір під час реалізації ними права екстреного проникнення, кваліфікується за статтею КК 3.1 (Непідкорення законному наказу силовиків) або за статтею КК 3.7 (Покривання злочинності), а у разі застосування зброї чи кулаків проти офіцерів — за статтями КК 3.3 / КК 4.2.

🔫 РОЗДІЛ V. ЗАКОН ПРО ЦИВІЛЬНУ ЗБРОЮ ТА ЛІЦЕНЗУВАННЯ

1. Порядок отримання дозволу (ліцензії) на зброю:

1. Пройти медичний огляд у лікарні (отримати довідку про психічне здоров'я).
2. Звернутися до уповноваженого офіцера поліції чи шерифа.
3. Оплатити державне мито.
4. Перевірити особу через базу даних поліції (відсутність судимостей за важкі злочини).
5. Отримати ліцензію на право носіння легкого типу зброї (пістолети).

2. Обов'язкова реєстрація зброї:

• Будь-яка придбана зброя повинна бути внесена офіцером поліції до єдиного реєстру штату із прив'язкою серійного номера до паспорта власника. Носіння зброї без маркування або реєстрації карається за статтями АК 1.8 або КК 1.5 залежно від стану серійного номера.

🛡️ РОЗДІЛ VІ. СТАДІЇ ЗАСТОСУВАННЯ СИЛИ ДЛЯ ОФІЦЕРІВ ПОЛІЦІЇ

Офіцери зобов’язані діяти суворо за цими стадіями, щоб уникнути звинувачень у перевищенні повноважень:

1. Перша стадія — Присутність офіцера: Поява поліцейського у формі та на службовому авто повинна спонукати громадян не порушувати закон.
2. Друга стадія — Усні накази: Чіткі та зрозумілі вимоги (наприклад: "Заглушіть двигун", "Покладіть руки на кермо").
3. Третя стадія — Просте силове утримання: Застосування заломів рук, тактичних прийомів або затримання у кайданки, якщо людина чинить пасивний опір.
4. Четверта стадія — Застосування спецзасобів (Нелетальна зброя): Використання дубинок, перцевих балончиків або електрошокера (Тайзера) у разі активного фізичного опору або спроби втечі пішки.
5. П'ята стадія — Смертоносна сила (Вогнепальна зброя): Відкриття вогню на ураження. Застосовується виключно тоді, коли є пряма загроза життю офіцера чи цивільних громадян.

🔄 Правило пропуску стадій сили:

• Офіцерам дозволено ігнорувати початкові стадії і відразу переходити на вищі (аж до 5-ї стадії), якщо ситуация розвивається миттєво і загрожує життю. Приклад: Якщо під час усної розмови підозрюваний раптово дістає пістолет, коп має право миттєво перейти до Стадії 5 (відкрити вогонь), пропускаючи дубинку та тайзер.

🏥 РОЗДІЛ VІІ. МЕДИЧНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ СТАТУСИ ТА ВЗАЄМОДІЯ СЛУЖБ

1. Офіційні медико-правові статуси громадян

• Статус A (Стабільний): Громадянин повністю здоровий, перебуває у свідомості. Обмежень на проведення слідчих дій, обшуку та транспортування до КПЗ немає.
• Статус B (Травмований): Громадянин перебуває у свідомості, але має фізичні ушкодження. Проведення процесуальних дій дозволено лише після надання першої медичної допомоги.
• Статус C (Непритомний): Громадянин перебуває у стані тяжкої коми або непритомності. Проведення будь-яких слідчих дій, обшуку чи затримання у цьому стані суворо заборонено. Потрібна негайна реанімація медиками.
• Статус D (Біологічна смерть): Констатація повної смерті особи медичним працівником. Якщо підозрюваний помер до моменту винесення вироку та посадки в КПЗ, кримінальне переслідування щодо нього за цим інцидентом повністю припиняється у зв'язку зі смертю підозрюваного.

2. Протокол і черговість надання невідкладної допомоги (Першочерговість дій)

1. Забезпечення безпеки (Периметр безпеки): Надання допомоги та реанімація не починаються, поки на місці події існує активна загроза (наприклад, триває вогневий контакт). Спочатку усувається небезпека.
2. Пріоритет силовиків: Першочергово реанімаційні заходи проводяться щодо поранених офіцерів поліції, помічників шерифа та агентів.

Допомога потерпілим: Другими чергою медичну допомогу отримують цивільні особи та випадкові перехожі.

1. Допомога підозрюваним: Особи, які вчинили злочин або чинили збройний опір, реанімуються в останню чергу. Одразу після стабілізації на них одягаються кайданки.

3. Закон про взаємодію медичної служби (EMS) та правоохоронних органів

• Співробітники медичної служби зобов'язані негайно викликати поліцію у випадках: виявлення вогнепальних/ножових поранень у пацієнтів; якщо доставлено непритомну особу в бронежилеті, масці або зі зброєю; у разі загрози та агресії всередині лікарні. Приховування таких пацієнтів карається за статтею КК 3.7 (Покривання злочинності).

🔫 РОЗДІЛ VІІІ. ЗАКОН ПРО СЛУЖБОВУ ЗБРОЮ ДЕРЖАВНИХ СТРУКТУР (LSPD / BCSO / FIB)

1. Статус та маркування службової зброї

• 1.1. Визначення службової зброї: Вогнепальна зброя, амуніція (набої, бронежилети) та спецзасоби (електрошокери/тайзери, дубинки), які отримані на складі свого департаменту, є виключно державною власністю.
• 1.2. Державне маркування: Уся зброя має унікальний серійний номер державного зразка, який автоматично закріплюється за особою у реєстрі під час відкриття робочої зміни.

2. Регламент носіння службової зброї

• 2.1. Дозвіл на носіння: Дозволено носіння та використання службової зброї виключно під час перебування на службовій зміні (у робочій формі або зі службовим жетоном/нашивкою під прикриттям).
• 2.2. Правила носіння великого калібру: Носіння довгоствольної зброї (гвинтівки, карабіни, дробовики) у відкритому вигляді в руках без тактичної необхідності заборонено. Така зброя має стабільно висіти на тактичному ремені (за спиною або на грудях стволом донизу).
• 2.3. Безпека у громадських місцях: Під час перебування у громадських місцях із великим скупченням людей, на мітингах або під час процесуальних дій, офіцер зобов'язаний тримати руку на кобурі або на затворі кобури, щоб унеможливити вихоплення чи викрадення табельної зброї сторонніми особами.

3. Правила зберігання та здачі зброї

• 3.1. Зберігання поза зміною: Після завершення робочої зміни державний службовець зобов'язаний здати всю службову зброю та спецзасоби назад на склад свого департаменту. Зберігання службової зброї в особистих шафах, сейфах приватних будинків чи в багажниках особистих (цивільних) автомобілів суворо заборонено.

4. Відповідальність та втрата майна

• 4.1. Незаконний обіг держмайна: Продаж, дарування, передача третім особам службового озброєння прирівнюється до розкрадання державного майна. Карається штрафом у розмірі $20,000 та арештом на 400 хвилин із негайним звільненням з лав департаменту та внесенням до Чорного списку (ЧС).
• 4.2. Втрата у бою або викрадення: У разі втрати зброї внаслідок поранення у перестрілці, співробітник зобов'язаний негайно доповісти керівництву та скласти рапорт. Приховування факту втрати карається за статтею Халатність.

🥷 РОЗДІЛ ІХ. РЕГЛАМЕНТ СПЕЦПІДРОЗДІЛІВ (E.R.T, Street Crime, Gang Unit, Narcotic Unit)

1. Ідентифікація співробітників спецпідрозділів

• 1.1. Обов'язок представитися: Офіцери спеціалізованих підрозділів, які перебувають у формі чи тактичних жилетах, зобов'язані представитися затриманому (назвати свій жетон, департамент та підрозділ) під час проведення процесуальних дій. Затриманий має повне право знати номер жетона.
• Виняток: Детектив під прикриттям у цивільному одязі представляється лише усно або показує службове посвідчення перед початком офіційного допиту в допитовій кімнаті.

2. Спеціальні правила носіння масок (Балаклав) для захисту особистості

• 2.1. Дозвіл на маскування: З метою забезпечення особистої безпеки, збереження таємниці слідства та захисту життя офіцерів від помсти кримінальних синдикатів, співробітникам спецпідрозділів офіційно ДОЗВОЛЕНО використовувати маски та балаклави, які повністю приховують обличчя, під час виконання службових обов'язків.
• 2.2. Умови використання: Дане право поширюється на офіцерів, які:
• Пересуваються на засекречених службових автомобілях без розпізнавальних знаків (Unmarked).
• Виконують завдання у цивільному одязі (під прикриттям) або у спеціальній тактичній формі з розпізнавальними позначками підрозділів E.R.T, Street Crime, Gang Unit, Narcotic Unit.
• Перебувають на публічних масових заходах, здійснюють посилене патрулювання небезпечних районів або беруть участь у рейдах та штурмах будівель.

🌲 РОЗДІЛ Х. ЗАКОН ПРО ЕКОЛОГІЧНУ БЕЗПЕКУ, ПОЛЮВАННЯ ТА РИБОЛОВЛЮ

1. Правила легального полювання та риболовлі

• 1.1. Дозвільні документи: Громадянин зобов'язаний мати при собі чинну мисливську/рибальську ліцензію, а також ліцензію на цивільну зброю (мисливські гвинтівки, карабіни або дробовики). Використання автоматичної військової зброї або вибухових речовин суворо заборонено.

2. Порушення правил та безпека

• 2.1. Браконьєрство (Полювання/риболовля без ліцензії): Кваліфікується за статтею АК 1.9 (Штраф $4,000 або 60 хвилин ув'язнення) + конфіскація здобичі та знарядь лову.
• 2.2. Полювання на заборонені види (Червона книга): Навмисне вбивство рідкісних видів тварин. Кваліфікується за статтею КК 2.2 — штраф $8,000 + 120 хвилин ув'язнення.
• 2.3. Стрільба поблизу автомобільних доріг: Ведення вогню на відстані менше ніж 50 метрів від автомобільних трас чи заправок. Кваліфікується за статтею АК 1.1 (Хуліганство) — штраф $1,000 або 30 хвилин ув'язнення + тимчасове вилучення зброї.
• 2.4. Стрільба в бік населених пунктів: Ведення вогню у напрямку житлових будинків, приватних ферм чи міст. Кваліфікується за статтею АК 1.10 — штраф $5,000 або 60 хвилин ув'язнення + повне анулювання мисливської ліцензії.
• 2.5. Навмисна стрільба по цивільних/транспорту з мисливських зон: Перекваліфікується у важкий кримінальний злочин за статтею КК 4.1 — штраф $15,000 + 250 хвилин ув'язнення + довічне вилучення всіх ліцензій.

🚨 РОЗДІЛ XІ. ЗАКОН ПРО ОРДЕРИ, РЕЙДИ ТА НАДЗВИЧАЙНИЙ/ВОЄННИЙ СТАН

1. Поняття та види Ордерів

• 1.1. Визначення та виконавці: Ордер видається виключно Верховним Судом або Генеральним Прокурором. Основними виконавцями тактичних ордерів на території округу Блейн є BCSO. На території міста Лос-Сантос — LSPD. FIB діє по всій території штату.

2. Регламент проведення Рейдів

• 2.1. Підстави та права: Рейд на підконтрольну територію злочинного угруповання проводиться виключно за наявності підписаного ордера на базі офіційного розслідування. Під час активної фази операції офіцери мають право затримувати всіх осіб на об'єкті, проводити повний обшук та вилучати будь-які нелегальні предмети.

3. Режим Надзвичайного (НС) або Воєнного Стану (ВС)

• 3.1. Особливі повноваження силовиків: На час дії НС/ВС правоохоронні органи отримують право встановлювати блокпости, запроваджувати комендантську годину та проводити тотальний превентивний обшук будь-якого громадянина у громадському місці без попереднього приводу чи підозри.
• 3.2. Наказ про примусове "Обеззброєння населення": Керівництво BCSO або LSPD має право видати наказ про тимчасове повне обеззброєння населення. Всі громадяни зобов'язані залишити будь-яку зброю вдома. Носіння зброї у громадських місцях суворо заборонено, навіть за наявності ліцензії.
• Покарання за порушення: Виявлення будь-якої зброї під час дії особливого стану розцінюється як порушення наказу. Зброя конфіскується, а громадянин затримується за статтею КК 3.1 — штраф $5,000 та 60 хвилин ув'язнення.

🎤 РОЗДІЛ XІІ. ЗАКОН ПРО ЖУРНАЛІСТИКУ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ЗМІ (Weazel News)

1. Обмеження діяльності преси під час надзвичайних ситуацій та слідчих дій

• 1.1. Правило жовтої стрічки: Журналістам суворо заборонено заходити за огороджувальну стрічку або тактичне оточення, виставлене офіцерами BCSO / LSPD на місці події. Перетин периметру безпеки карається за статтею КК 3.1 — штраф ... за КК 3.1 ($5,000 та 60 хвилин ув'язнення).
• 1.2. Заборона перешкоджання: Заборонено свідомо блокувати своїми тілами чи авто проїзд службового транспорту екстрених служб. Такі дії прирівнюються до статті КК 3.7 (Покривання або сприяння злочинності).
• 1.3. Зйомка у закритих приміщеннях: Проведення зйомок всередині закритих службових приміщень (допитові, КПЗ, військові бази) без дозволу керівника відомства суворо заборонено. Карається вилученням матеріалу та арештом за статтею АК 1.4 — штраф $3,000 чи 60 хвилин ув'язнення.
• 1.4. Захист особистих даних офіцерів: Журналістам заборонено публікувати обличчя та особисті дані агентів FIB, а також офіцерів SWAT та інших закритих спецпідрозділів.

⚖️ РОЗДІЛ XІІІ. ЗАКОН ПРО ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ (ПРОТОКОЛ ЗАТРИМАННЯ)

Будь-яке затримання громадянина вважається законним лише у разі суворого дотримання офіцерами поліції наступної черговості дій:

1. Стадія 1: Одягнути кайданки на підозрюваного (фіксація статусу A або B).
2. Стадія 2: Ідентифікація офіцера (назвати жетон/номер та приналежність до LSPD/BCSO/FIB).
3. Стадія 3: Чітко назвати громадянину причину затримання.
4. Стадія 4: Первинний обшук (поверхневий огляд на наявність зброї та засобів зв'язку) для вилучення.
5. Стадія 5: Зачитати Правило Міранди ("Ви маєте право зберігати мовчання...").
6. Стадія 6: Транспортування до найближчого департаменту поліції.
7. Стадія 7: Вторинний обшук (у департаменті), повна фіксація та вилучення нелегальних предметів.
8. Стадія 8: Реалізація прав (дзвінок або виклик державного адвоката). На очікування адвоката виділяється 10 хвилин.
9. Стадія 9: Арешт (внесення даних до бази, виписка штрафу та поміщення особи в КПЗ).

Важливо: Порушення черговості стадій є процедурним порушенням і матиме наслідки під час службового розслідування

💼 РОЗДІЛ XІV. СЛУЖБОВІ ЗЛОЧИНИ СИЛОВИКІВ (ХАЛАТНІСТЬ ТА ПЕРЕВИЩЕННЯ)

1. Халатність (НЕДБАЛІСТЬ)

• Визначення: Невиконання або неналежне виконання офіцером обов'язків через неуважність або недбалість (проведення арешту без зачитування прав, залишення службового авто відкритим, поміщення особи в камеру без реєстрації протоколу).
• Покарання: Дисциплінарне стягнення (догана), штраф $5,000 на користь потерпілого та обов'язкова переатестація офіцера.

2. Три ступені Перевищення службових повноважень

• Ступінь 1 (Легкий — Процедурне перевищення): Незаконний обшук особистих речей чи багажника без законних підстав, вилучення посвідчення за незначне дорожнє порушення. Покарання: штраф $7,000 та письмова догана.
• Ступінь 2 (Середній — Фізичне/Економічне перевищення): Навмисне порушення стадій застосування сили (використання тайзера або дубинки проти громадянина, який не чинить опору), виписування завищеного штрафу понад встановлені ліміти, безпідставне вилучення легальної ліцензії на зброю з особистої неприязні. Покарання: штраф $12,000, відсторонення від служби на 24 години, пониження у званні на один ранг.
• Ступінь 3 (Важкий — Кримінальне перевищення / Корупція): Відкриття вогню по беззбройній особі, яка не несе загрози життю; катування; навмисна фальсифікація доказів (підкидання заборонених речовин); отримання хабаря. Покарання: звільнення з лав відомства з ганьбою та занесенням у Чорний список (ЧС) усіх держструктур + кримінальний арешт на 120 хвилин + штраф $20,000.

🏛️ РОЗДІЛ XV. СУДОВА СИСТЕМА, ПРОКУРАТУРА, АДВОКАТУРА ТА УРЯД (GOVERNMENT)

1. Судова влада (Судді)

• 1.1. Статус та обов'язки: Суддя є вищим незалежним арбітром правосуддя. Він зобов'язаний неупереджено розглядати справи та виносити вироки. Усі посадові особи, включаючи суддів та міністрів, рівні перед законом і не мають жодних імунітетів чи привілеїв у разі порушення.
• 1.2. Видача ордерів: Верховний та Окружний Судді мають право на розгляд справ правоохоронних органів та підписання ордерів на обшук житла, рейди чи затримання осіб.

2. Часові рамки правосуддя

• 2.1. Термін зберігання доказів: З моменту офіційної публікації позову або передачі справи до суду, Суддя зобов'язаний повідомити правоохоронні органи про збереження відеофіксації у термін, що не перевищує 3 робочих днів.
• 2.2. Наслідки порушення термінів: Якщо Суддя без поважних об'єктивних причин перевищує цей ліміт, правоохоронні мають право на видалення відеоматеріалів задля очищення серверів поліції.

3. Офіс Генерального Прокурора (Прокурори)

• 3.1. Обов'язки: Прокурор діє від імені держави, здійснює нагляд за законністю дій правоохоронних органів (LSPD/BCSO/FIB), приймає скарги від громадян, проводиться прокурорські перевірки та виступає стороною державного звинувачення в суді.
• 3.2. Наглядова функція: Прокурор має право вимагати відеофіксацію затримання у будь-якого офіцера та ініціювати розслідування проти службовця у разі виявлення порушень.

4. Державна та Приватна Адвокатура (Адвокати)

• 4.1. Обов'язки та права: Адвокат є захисником прав затриманого. Він має право на бесіду з підзахисним, ознайомлення з матеріалами справи, а також на участь у допиті.
• 4.2. Регламент прибуття: На запит затриманого офіцер передає інформацію про виклик адвоката до колегії адвокатів.

5. Виконавча влада (Уряд / Government)

• 5.1. Обов'язки: Губернатор, Віцегубернатор та Міністри здійснюють загальне державне управління, фінансування державних структур, ухвалення реформ та забезпечення життєдіяльності штату. Губернатор є єдиною особою, яка має право оголосити Надзвичайний або Воєнний Стан.

🎪 РОЗДІЛ XVІ. ЗАКОН ПРО МАСОВІ ЗАХОДИ ТА ЇХ ОХОРОНУ

1. Порядок організації та погодження масових заходів

• 1.1. Визначення та погодження: Масовим заходом вважається будь-яке заплановане скупчення громадян (мітинги, паради, концерти), кількість учасників якого перевищує 10 осіб. Організатори зобов'язані подати офіційну заяву на реєстрацію заходу не пізніше ніж за 24 години до його початку.
• 1.2. Куди подається заява:
• На території міста Лос-Сантос — погодження здійснюється з Департаментом поліції (LSPD) або Урядом.
• На території округу Блейн — погодження здійснюється з Офісом Шерифа (BCSO).
• 1.3. Несанкціоновані заходи: Будь-який масовий захід без погодження оголошується незаконним. Учасники зобов'язані розійтися за першою усною вимогою офіцерів. У разі відмови — затримуються за статтею КК 3.1 (Непідкорення законному наказу).

2. Посилене патрулювання та охорона заходів

• 2.1. Охорона та безпека: Силова структура, яка погодила захід (BCSO або LSPD), зобов'язана виділити патрульних офіцерів для забезпечення публічної безпеки, оточення території та регулювання дорожнього руху.
• 2.2. Превентивні дії: Офіцери при виконанні мають право виставляти тимчасові загородження та проводити поверхневий огляд (первинний обшук) будь-яких громадян, які бажають пройти на захід, з метою виявлення прихованої зброї, масок або наркотиків.

💼 РОЗДІЛ XVІІ. ЗАКОН ПРО РЕЄСТРАЦІЮ БІЗНЕСУ ТА ПОДАТКОВУ СИСТЕМУ

1. Легалізація комерційної діяльності та перевірки

• 1.1. Реєстрація бізнесу: Будь-яке приватне підприємство, магазин, автомайстерня, тощо, що приносить прибуток, зобов'язані пройти реєстрацію в Уряді. Після перевірки власнику видається офіційна державна ліцензія.
• 1.2. Податковий контроль: Кожен власник бізнесу зобов'язаний своєчасно сплачувати податок до казни штату у терміни, визначені Урядом. Прокурор та уповноважені особи Уряду мають право проводити планові та позапланові фінансові перевірки об'єктів для контролю звітності.

2. Економічні правопорушення та фінансові санкції

• Порушення термінів виплат податків до 3 днів кваліфікується за статтею АК 1.12 (штраф $4,000 та попередження).
• Ведення комерційної діяльності без реєстрації в Уряді кваліфікується за статтею КК 6.1 — штраф $15,000 + Ув'язнення за злочин ІІ Категорії + опечатування бізнесу Офісом Шерифа або поліцією.
• Систематичне ухилення від податків або підробка звітів для Прокурора кваліфікується за статтею КК 6.2 — штраф $20,000, Ув'язнення за злочин ІІ Категорії, анулювання ліцензії та конфіскація майна за рішенням Суду.

3. Регламент стягнення заборгованостей (Штрафи, Кредити, Мед. рахунки)

• Терміни на добровільне погашення: Громадянину штату надається рівно 3 календарні дні на оплату будь-якого дорожнього штрафу, адміністративного стягнення або рахунку за отриману медичну допомогу в лікарні.
• Системна несплата штрафів та рахунків (Кримінальний злочин):Якщо громадянин ігнорує попередження за статтею АК 1.15 і не сплачує борги протягом 7 календарних днів, або якщо сумарна вартість усіх його накопичених і неперевірених штрафів/рахунків перевищує $15,000, його дії автоматично перекваліфікуються у важкий економічний злочин.Покарання: Дії особи розцінюються за статтею КК 6.2 (Злісне ухилення від фінансових зобов'язань перед штатом) — штраф $20,000 + Ув'язнення за злочин ІІ Категорії. Додаткові санкції: На підставі постанови Прокурора або рішення Суду, Офіс Шерифа (BCSO) або Поліцейський Департамент (LSPD) мають законне право заблокувати рахунки боржника, анулювати його водійське посвідчення та ліцензію на зброю, а також конфіскувати його особистий транспорт на штрафмайданчик до повної виплати всіх заборгованостей.

🚗 РОЗДІЛ XVІІІ. ЗАКОН ПРО ЛІЦЕНЗУВАННЯ ВОДІЇВ ТА БАЛЬНУ СИСТЕМУ

1. Вимоги для отримання водійського посвідчення

• 1.1. Обов'язок умов: Кожен громадянин штату, який бажає керувати транспортним засобом, зобов'язаний досягти встановленого законом віку, пройти медичний огляд у лікарні (EMS) з отриманням довідки та успішно скласти теоретичний і практичний іспит з дорожнього права уповноваженим інструкторам в Офісі Шерифа (BCSO) або Поліцейському Департаменті (LSPD).
• 1.2. Категорії ліцензій: Керування певними типами ТЗ дозволено виключно за наявності відповідної відмітки у посвідченні, що видається у департаменті. Керування ТЗ без категорії прирівнюється до їзди без прав (стаття КК 2.6).

2. Штрафні бали за дорожні правопорушення

Під час фіксації порушень Дорожнього кодексу (ДК), в базу даних водія нараховуються бали відповідно до ступеня небезпеки маневру:

• 1 бал: Звичайне перевищення швидкості до 30 одиниць (ДК 1.1), Їзда на критично пошкодженому авто (ДК 2.2).
• 2 бали: Відсутність страхового поліса (ДК 2.4), Порушення дорожньої розмітки (ДК 5.2), Неправильне паркування (ДК 2.1).
• 3 бали: Їзда без номерів (ДК 2.3), Ігнорування світлофора/знаків (ДК 5.1), Порушення правил обгону (ДК 5.3), Порушення швидкості в Особливій зоні (ДК 4.4).
• 4 бали: Створення аварійної ситуації/ДТП (ДК 1.3), Злісне перевищення швидкості понад 30 одиниць (КК 2.7).
• 6 балів: Ігнорування вимоги про зупинку/втеча (ДК 3.1).
• 12 балів (миттєво): Водіння у нетверезому стані (ДК 1.4 / КК 2.5), Використання авто проти життя людей (КК 4.1 / КК 4.2).

3. Регламент вилучення прав за накопичення 12 балів

У разі досягнення або перевищення ліміту в 12 штрафних балів, водійське посвідчення особи анулюється. Терміни блокування права керування становлять:

• Перше порушення: Вилучення посвідчення та заборона на керування терміном на 1 тиждень.
• Друге порушення: Вилучення посвідчення та заборона на керування терміном на 2 тижні.
• Третє порушення та всі наступні випадки: Вилучення посвідчення та заборона на керування терміном на 1 місяць.
• Порядок відновлення: Після завершення терміну блокування громадянин зобов'язаний знову пройти повну процедуру складання іспитів в Офісі Шерифа або Поліцейському Департаменті.

🔧 РОЗДІЛ XІХ. ТЕХНІЧНИЙ РЕГЛАМЕНТ, ТЮНІНГ ТА ДОПУСК ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ ДО РУХУ

Кожен транспортний засіб (ТЗ), який експлуатується на дорогах штату, зобов'язаний відповідати суворим технічним стандартам та вчасно проходити технічний огляд (ТО) в Офісі Шерифа або Поліцейському Департаменті.

1. Регламент автомобільної оптики (Фар)

• 1.1. Дозволені типи та кольори фар: На передній частині ТЗ дозволено використовувати виключно заводські лампи розжарювання жовтого або теплого білого кольору (для класичних та старих моделей), або ксенонові/світлодіодні (LED) лампи чистого білого кольору чи з легким блакитним відтінком.
• 1.2. Заборонена оптика: Встановлення будь-якого іншого кольорового освітлення на передні фари (червоні, зелені, фіолетові тощо), а також стробоскопів (якщо ТЗ не належить до автопарку екстрених служб) — суворо заборонено.

2. Регламент підвіски та геометрії коліс

• 2.1. Кут нахилу коліс (Розвал-сходження): Спеціальний кут нахилу коліс автомобіля з метою "стенс-тюнінгу" не має перевищувати 10 градусів від вертикальної осі.
• 2.2. Виніс колісної бази: Фізичний виніс коліс за межі заводських крил або колісних арок (бази автомобіля) за допомогою проставок чи специфічних дисків не має перевищувати 30 сантиметрів.

3. Регламент внутрішнього тюнінгу та скління

• 3.1. Заборона каркасів безпеки: Встановлення зварених металевих каркасів безпеки всередині пасажирського салону автомобіля — суворо заборонено.
• Виняток: Наявність каркаса дозволена виключно на спеціалізованих автомобілях, які офіційно зареєстровані в департаменті як «спортінвентар для професійних перегонів».
• 3.2. Нормативи тонування вікон: Нанесення затемнюючих плівок на скло автомобіля має чіткі межі. Максимально дозволений рівень тонування лобового та передніх бокових вікон автомобіля — не більше 60% (вікна мають пропускати щонайменше 40% світла, щоб офіцер міг бачити дії водія).

4. Регламент використання спеціальних сигналів та сирен

• 4.1. Ексклюзивне право на спецсигнали: Використання звукових сигналів типу «поліцейська сирена», а також світлових проблискових маячків (стробоскопів) синього, червоного або білого кольорів є виключним прерогативом транспортних засобів екстрених служб (LSPD, BCSO, FIB, EMS) під час виконання службових обов'язків.
• 4.2. Заборона встановлення та імітації: Цивільним особам суворо заборонено встановлювати на свої автомобілі будь-які типи поліцейських звукових сигналів, гучномовців, стробоскопів (як прихованих у радіаторній решітці чи салоні, так і відкритих), а також будь-яким чином імітувати звуки чи світлові сигнали спецтранспорту.
• 4.3. Санкція за незаконні спецсигнали: Якщо цивільний ТЗ з увімкненою або встановленою сиреною/стробоскопами помічено на дорогах загального користування, офіцери правоохоронних органів зобов'язані оформити правопорушення за статтею АК 1.14 та конфіскувати автомобіль на штрафмайданчик департаменту. Повернення автомобіля власнику можливе лише після повної сплати штрафу та проведення примусового демонтажу всього незаконного обладнання під наглядом уповноваженого офіцера.

Примітка: Злочини діляться на 3 категорії.

Злочин ІІІ Категорії: Штраф/Ув’язнення 20-35 хвилин

Злочин ІІ Категорії: Ув’язнення 40-60 хвилин

Злочин І Категорії: 60-90 хвилин

Конституція Штату

ОСТАННЄ ОНОВЛЕННЯ: 16.05.2025

КОНСТИТУЦІЯ ШТАТУ ДИСПЕРСІЯ

Ми, народ Сполучених Штатів, щоб утворити досконаліший союз, встановити правосуддя, забезпечити внутрішній спокій, запровадити спільну оборону, сприяти загальному добробуту та убезпечити нам самим і нашим нащадкам блага свободи — видаємо і встановлюємо цю Конституцію для Сполучених Штатів Америки.

Розділ І

Загальні положення

Стаття 1

Сполучені Штати Америки є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 2

Штат Дисперсія є державним утворенням у складі Сполучених Штатів Америки.

2.1. Штат Дисперсія є невід’ємною частиною Сполучених Штатів Америки та здійснює владу штату в межах Конституції Сполучених Штатів Америки, цієї Конституції та законів штату.

2.2. У питаннях, що належать до федеральної компетенції Сполучених Штатів Америки, акти федерального рівня мають вищу юридичну силу над актами штату Дисперсія.

2.3. Штат Дисперсія має право на власну систему органів влади штату, включаючи Конгрес штату, Губернатора, Уряд штату та судову систему штату, якщо інше не суперечить Конституції Сполучених Штатів Америки.

2.4. Федеральний рівень влади Сполучених Штатів Америки здійснює свої повноваження через федеральні органи державної влади відповідно до Конституції Сполучених Штатів Америки та федерального законодавства.

2.5. Федеральні рішення, директиви та акти, що стосуються загальнонаціональної безпеки, федеральної юрисдикції, міжштатних питань або конституційного порядку Сполучених Штатів Америки, є обов’язковими на території штату Дисперсія в межах федеральної компетенції.

Стаття 3

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Сполучених Штатах Америки є народ.

Стаття 4

4.1 Народ є єдиним джерелом влади.

4.2 Найвищим безпосереднім проявом влади народу є вільні вибори.

4.3 Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади.

4.4 Ніщо не може заважати вільному здійсненню свого виборчого права.

4.5 Ніщо не повинно перешкоджати громадянам голосувати або брати участь у виборчому процесі.

4.6 Кожен громадянин має право на таємне голосування.

Стаття 5

Територія Сполучених Штатів Америки в межах реального кордону є цілісною і недоторканною.

Стаття 6

Державна влада в Сполучених Штатах Америки здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження самостійно.

Стаття 7

Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Сполучених Штатах Америки найвищою соціальною цінністю. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Стаття 8

8.1 В Сполучених Штатах Америки визнається і діє принцип верховенства права.

8.2 Конституція Сполучених Штатів Америки має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції Сполучених Штатів Америки та повинні відповідати їй.

Стаття 9

9.1 Суспільне життя в Сполучених Штатах Америки ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами Сполучених Штатів Америки.

9.2 У штаті Дисперсія визнаються й не можуть бути обмежені багатопартійність та політичний плюралізм, що сприяють існуванню різноманіття політичних сил і конкуренції між ними за представництво в органах державної влади

9.3 Утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності Сполучених Штатів Америки, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняються.

9.4 Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань.

Стаття 10

10.1 Не допускаються пропаганда чи агітація, що порушують соціальну, расову, національну чи релігійну ненависть та ворожнечу.

10.2 Забороняється пропаганда соціальної, расової, національної, релігійної чи мовної переваги.

Стаття 11

Кожен має повну свободу віросповідання; будь-яке обмеження цієї свободи або переслідування за релігійною ознакою є незаконним. Жодна релігія не може бути встановлена як державна, не є основною, а представники всіх релігій мають рівні права та обов’язки

Стаття 12

12.1 Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова.

12.2 Церква і релігійні організації в Сполучених Штатах Америки відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова.

12.3 Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

Стаття 13

13.1 Цензура заборонена.

13.2 Кожному гарантується право на свободу думки та слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

13.3 Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Стаття 14

На території Сполучених Штатах Америки забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Стаття 15

15.1 Правовий порядок в Сполучених Штатах Америки ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

15.2 Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Стаття 16

16.1 Органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами Сполучених Штатів Америки.

16.2 Державними символами Сполучених Штатів Америки є Прапор Сполучених Штатів Америки та Герб Сполучених Штатів Америки, Гімн Сполучених штатів Америки, а також Герби Штатів.

Розділ ІІ

Права, свободи та обов'язки людини і громадянина

Стаття 17

Усі люди є вільні та рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 18

18.1 Громадяни мають рівні конституційні права та свободи й рівні перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання чи інших ознак.

18.2 Громадяни кожного окремого штату мають право на всі ті привілеї та імунітети, що й громадяни інших штатів.

18.3 Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Сполучених Штатах Америки на законних підставах, користуються тими самими правами та свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни Сполучених Штатів Америки.

Стаття 19

Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Стаття 20

Рабство заборонено. Примусова праця забороняється, крім випадків, коли це є покаранням за правопорушення.

Стаття 21

Кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці

Стаття 22

Кожен має право на юридичну допомогу. У випадках, визначених законом, така допомога надається безоплатно. Особа вільна у виборі захисника своїх прав та інтересів.

Стаття 23

Особи не можуть повторно притягуватися до кримінальної відповідальності за злочини, за які вони вже відбули покарання, примушуватися свідчити проти себе та своїх близьких, або позбавлятися життя, свободи чи власності без належної правової процедури.

Стаття 24

Особа, обвинувачена у державній зраді, скоєнні тяжкого чи іншого кримінального злочину в котромусь штаті, якщо вона втече від правосуддя і буде знайдена в іншому штаті, повинна на вимогу органів виконавчої влади штату, з якого вона втекла, передаватися штату, юрисдикції якого вона підлягає за скоєний злочин.

Стаття 25

25.1 Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.

25.2 Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

Стаття 26

Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Стаття 27

27.1 Кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

27.2 У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду та обшуку.

Стаття 28

Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Стаття 29

Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією Сполучених Штатів. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Стаття 30

30.1 Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

30.2 Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Стаття 31

31.1 Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади.

31.2 Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Стаття 32

32.1 Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

32.2 Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 33

Право громадян володіти та носити зброю є невід’ємною умовою забезпечення безпеки вільного суспільства.

Стаття 34

34.1 Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

34.1 Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом

Стаття 35

Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

Стаття 36

Шлюб ґрунтується на вільній згоді двох осіб, незалежно від їхньої статі. Кожен з подружжя має рівні права та обов'язки у шлюбі та сім'ї .

Стаття 37

Права і свободи людини та громадянина захищаються судом.Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб.

Стаття 38

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Стаття 39

39.1 Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

39.2 Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

39.3 Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

39.4 У разі скасування вироку суду як неправосудного, держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

39.5 Усі сумніви трактуються на користь обвинуваченого.

Стаття 40

Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, а саме: батьки, діти, чоловік чи дружина, брати, сестри.

Стаття 41

41.1 Кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

41.2 Вся власність у штаті Дисперсія, обкладається податками відповідно до законодавства.

41.3 Податок на прибуток стягується з усіх видів підприємств та податкових резидентів, які ведуть господарську діяльність у Штаті Дисперсія. Кожен громадянин зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати встановлені податки.

Стаття 42

42.1 Кожен зобов’язаний сумлінно дотримуватись Конституції та законів Сполучених Штатів Америки, поважати права, свободи, честь і гідність інших осіб.

42.2 Незнання закону не звільняє від юридичної відповідальності

Розділ ІІІ

Законодавча влада

Стаття 43

Всі законодавчі права належать Сенату.

Стаття 44

Усі законодавчі акти затверджені Сенатом штату мають бути схвалені Президентом Сполучених Штатів Америки, після чого затверджуються та публікуються Урядом.

Стаття 45

Сенат має складатися з Сенаторів (представників державних установ) та Голови Сенату. У разі тимчасової відсутності члена Сенату, право участі надається його представнику. Кожному Сенаторові належить один голос.

Стаття 46

До повноважень Сенату належить:

1) внесення змін до Конституції;

2) прийняття законів;т

3) проведення процедури Імпічменту Губернатора;

4) схвалення рішення уповноважених осіб про введення режимів Надзвичайного чи Воєнного станів, накладення додаткових обмежень;

Стаття 47

47.1 Голова Сенату обирається голосуванням членів Сенату. У разі відсутності виборів тимчасове виконання обов’язків покладається на Віцегубернатора.

47.2 Голова Сенату координує законодавчий процес у штаті, збирає від голів Департаментів пропозиції щодо необхідних змін до законодавства. На підставі отриманої інформації Голова Сенату розробляє біллі (законопроєкти).

47.3 Голова Сенату організовує та проводить голосування у Сенаті з питань ухвалення біллів.

Стаття 48

Повноваження членів Конгресу припиняються достроково у разі:

1) складення повноважень за його особистою заявою;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

3) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;

4) припинення його громадянства або його виїзду на постійне проживання за межі Сполучених Штатів Америки;

5) його смерті.

РозділІV

Виконавча влада

Стаття 49

Вища виконавча влада в Сполучених Штатах Америки надається Президентові.

Стаття 50

Вища виконавча влада в Штаті Дисперсія надається Губернатору.

Стаття 51

Губернатор перебуває на посаді протягом одного календарного місяця.

Стаття 52

Губернатором має бути виборець від двадцяти одного року, який є громадянином Сполучених Штатів Америки та мешканцем цього штату протягом 3 місяців. Губернатор не може перебувати на іншій державній посаді.

Стаття 53

Губернатор має наступні повноваження:

відповідно до Конституції та законів штату визначає основні напрямки внутрішньої політики штату.

Губернатор наділений законодавчою ініціативою

• скликати Конгрес на позачергове засідання постановою
• призначати Генерального Прокурора та Голів Департаментів
• на власний розсуд заповнювати вакантні посади в Уряді
• розпоряджатися скарбницею Штату за погодженням Сенату, керуючись наявним бюджетом, запланованими видатками та цільовими напрямами.
• видавати укази (про назначення посадових осіб, впровадження військового стану тощо) та розпорядження (про проведення перевірки в Департаменті тощо). Вони є обов’язковими до виконання на всій території штату Дисперсія. Укази та розпорядження не мають суперечити Конституції штату.
• вимагати надання інформації, що необхідна для виконання ним своїх обов'язків, від державних службовців та державних органів.
• метою підвищення професійного рівня державних службовців, Губернатор має право ініціювати перевірки державних організацій, а також самого Уряду. Проведення таких перевірок покладається на Прокуратуру.
• офіційно організовувати громадські заходи за кошти штату, якщо вони мають стратегічне або культурне значення для добробуту громадян штату.
• нагороджувати осіб за вірну службу штату, визначні досягнення, відкриття або активну громадянську позицію.
• за умов, що він вважає належними, має право надавати відстрочку покарання, здійснювати помилування, заміну покарання більш м'яке після набрання чинності вироку, крім випадків імпічменту проти Губернатора. Губернатор повинен повідомити Сенат штату про кожне надання відстрочки покарання, помилування, заміну покарання на м'якше із зазначенням відповідних підстав та причин. Виключається право на повторне помилування.

Стаття 54

Віцегубернатор має такі ж кваліфікації, права, обов'язки, як і Губернатор. Губернатор має висувати свою кандидатуру разом з віцегубернатором, з яким вони діють спільно на всіх етапах виборчого процесу.

Стаття 55

Віцегубернатор стає тимчасово виконуючим обов'язки Губернатора у разі його відсутності. Віцегубернатор діє як Губернатор під час процедури імпічменту проти нього, відсутності Губернатора у штаті чи тимчасової нездатності Губернатора обіймати посаду.

Стаття 56

Прокуратура, в особі Генерального прокурора, виступає державним обвинувачем і представляє інтереси штату у судовому процесі.

Стаття 57

Кожен громадянин може подати скаргу до генерального Прокурора на протиправні дії держслужбовців.

Стаття 58

Генеральна прокуратура, очолювана Генеральним прокурором, є наглядовим та органом контролю усіх державних структур штату та слідкує за належним дотриманням законів штату.

Стаття 59

59.1 Генеральний прокурор має право вимагати будь-які звіти та документи, які вважає необхідними, за наявності законних підстав для проведення слідства.

59.2 У разі неналежного застосування закону, за оцінкою Генерального прокурора, він зобов’язаний ініціювати кримінальну справу.

Кожен громадянин може подати скаргу до генерального Прокурора на протиправні дії держслужбовців.

Стаття 60

Генеральний Прокурор безпосередньо керує кожним прокурором, шефом, шерифом, директором бюро та такими службовцями правоохоронних органів, які можуть бути призначені в силу закону, у всіх справах, пов'язаних із виконанням обов'язків цих службовців, і він має право вимагати від них усі доповіді, які вважатиме за доцільне: про проведення розслідування, затримання, кримінального переслідування та покарання за злочини у відповідних їм юрисдикціях.

Стаття 61

Черговість наступності Губернаторства у штаті є порядком. Визначальний хто може обійняти посаду Губернатора, або виконувати його обов'язки через непрацездатність, смерть, відставку або усунення з посади чинного Губернатора. Черговість наступності Губернаторства визначається наступним списком:

• Віцегубернатор
• Генеральний прокурор
• Голова Департаменту внутрішніх справ
• Інша підпорядкована посадова особа з ієрархії.

Стаття 62

Губернатор має право на свій розсуд формувати, комплектувати, модифікувати та розформовувати Департаменти (органи державного контролю окремими сферами діяльності).

Стаття 63

Департамент Соціальної Інфраструктури відповідає за контроль над Правоохоронними органами, Медичними закладами, Пожежною службою та пенітенціарними установами.

Стаття 64

Департамент економічного розвитку та ліцензування відповідає за реалізацію економічної політики штату, адміністрування податків, видачу та контроль ліцензій, перевірку суб’єктів підприємницької діяльності, а також за захист трудових прав найманих працівників.

Стаття 65

Якщо посада Голови Департаменту є вакантною або Голова тимчасово не виконує обовʼязків, його функції виконує Віцегубернатор до моменту нового призначення.

Стаття 66

На регіональному рівні реалізацію виконавчої влади покладено на мерів округів Лос-Сантос та Блейн.

Стаття 68

Ступені ієрархії нормативно-правових актів:

а) Конституція;

б) Закони та Кодекси;

в) Нормативно-правові акти Губернатора та Віцегубернатора (укази та постанови);

г) Нормативно-правові акти голів Департаментів та їх заступників (постанови та розпорядження);

д) Нормативно-правові акти державних органів;

е) Локальні нормативно-правові акти державних органів (статути).

Розділ V

Судова влада

Стаття 69

Судова влада у Штаті надається Верховному та окружному судам і веде свою діяльність відповідно до Судового кодексу.

Стаття 70

70.1 Верховний суд є найвищою судовою інстанцією, що займається справами державного значення та погашенням судимостей, визначення законності рішень Конгресу, винесенням вироків у справах держслужбовців. Рішення Верховного суду остаточні та не підлягають оскарженню.

70.2 Верховний суд наділений повноваженнями апеляційної інстанції, тобто розгляд рішень Окружного суду

Стаття 71

Верховний суддя призначається Конгресом за поданням Губернатора.

Стаття 72

Окружний суд здійснює судову владу в межах штату та виконує роль першої судової інстанції.

Стаття 73

Суддів окружного суду призначає Верховний суддя.

Закон «Про громадянство та натуралізацію»

ОСТАННЄ ОНОВЛЕННЯ: 05.06.2025

ЗАКОН "ПРО ГРОМАДЯНСТВО ТА НАТУРАЛІЗАЦІЮ"

Стаття 1. Загальні положення

1.1 Усі особи, які народжені або натуралізовані на території Сполучених Штатів Америки та підлягають їх юрисдикції, є громадянами США та відповідного штату, в якому вони постійно проживають. Це положення є базовим і не підлягає тлумаченню в обмежувальний спосіб.

1.2 Громадянство США є безстроковим і не підлягає автоматичному анулюванню.

1.3 Втрата громадянства можлива лише у випадках, передбачених окремим законом і виключно за згодою особи або за рішенням суду у зв’язку з доведеним шахрайським способом набуття громадянства.

1.4 Подвійне громадянство на території штату Dispersia дозволене.

Стаття 2. Натуралізація та спеціальний статус

2.1. Підстави для набуття громадянства через натуралізацію

Особа, яка не є громадянином США за народженням, має право набути громадянство через процедуру натуралізації за наявності таких умов:

1. Наявність грінкарти не менше ніж п’ять років (оос-примітка: 1 тиждень гри) поспіль, або не менше трьох (оос-примітка: 3 дні гри) років у разі перебування у шлюбі з громадянином США.
2. Фактичне проживання на території штату Дисперсія не менше п’яти років перед поданням заяви про натуралізацію (оос-примітка: 1 тиждень від початку гри).
3. Успішне проходження натуралізаційного інтерв’ю з уповноваженим представником державної влади.

2.2. Спеціальний статус

На період проходження натуралізаційної процедури особі присвоюється «Спеціальний статус резидента-кандидата», що має певні обмеження та умови.

2.2.1 Особи без громадянства та/або особи що мають спеціальний статус резидента-кандидата мають всі цивільні права, передбачені для громадян США, за винятком:

• Права займати державні посади.
• Права реєструвати або володіти юридичними особами чи підприємствами.
• Права голосувати на місцевих, регіональних або загальнонаціональних виборах.

2.3 Дія спеціального статусу обмежується виключно територією штату Дисперсія і не визнається в інших юрисдикціях.

2.4 Особа зобов’язана мати офіційне місце постійного працевлаштування протягом всього періоду натуралізації.

Стаття 3. Грінкарта (Green Card)

3.1. Визначення

Грінкарта є офіційним документом, що засвідчує право особи на постійне проживання на території Сполучених Штатів Америки та штату Дисперсія з обмеженим колом прав, без набуття статусу громадянина.

3.2. Підстави для отримання грінкарти

Грінкарта може бути надана на одній з таких підстав:

1. Сімейні зв’язки — перебування у шлюбі з громадянином США або наявність прямих родинних зв’язків першого ступеня: батьки, діти, рідні брати або сестри.
2. Інвестиційна діяльність — надання капіталовкладень в економіку США в розмірі не менше $500,000.
3. Робоче запрошення — укладення офіційного контракту з роботодавцем, зареєстрованим на території США.
4. Притулок / Статус біженця — надання захисту особам, які піддаються реальним загрозам життю або переслідуванню за ознаками раси, релігії, національності, соціальної групи або політичних переконань.
5. Розіграш Diversity Visa (DV Lottery) — отримання права на постійне проживання в результаті участі у щорічній урядовій імміграційній програмі.

Процесуальний кодекс

ОСТАННЄ ОНОВЛЕННЯ: 09.06.2025

ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС

РОЗДІЛ I

Загальні положення

Стаття 1. Загальні поняття що використовуються в цьому кодексі.

Процесуальні дії — слідчі, судові чи інші дії, передбачені цим кодексом.

Затримання — це міра короткочасного позбавлення волі особи уповноваженим співробітником правоохоронного органу, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом штату Dispersia, з метою проведення розслідування або доставлення підозрюваного до ITT (ізолятора тимчасового тримання).

Арешт — тимчасове позбавлення волі особи, що скоїла кримінальне правопорушення, на строк, передбачений Кримінальним кодексом.

Слідство — комплекс заходів щодо з’ясування обставин правопорушення, встановлення складу злочину та збору доказів.

Очна ставка — слідча дія, що проводиться у разі суперечностей у показаннях осіб шляхом їх одночасного допиту в присутності одне одного.

Слідчий експеримент — дія, що передбачає відтворення обставин, дій чи подій з метою перевірки або уточнення показань.

Примусове відібрання біоматеріалів — взяття зразків ДНК, крові, слини або інших біологічних матеріалів з метою проведення експертизи; дозволяється на підставі судової санкції або у випадках, передбачених законом.

Впізнання — пред’явлення особи або предмета свідку/потерпілому з метою встановлення тотожності або причетності.

Обшук особи — огляд одягу, тіла, особистих речей особи з метою виявлення предметів, які мають значення для слідства; проводиться за ордером або в невідкладних випадках.

Обшук житла — процесуальна дія, що полягає в проникненні до житлового чи приватного приміщення з метою пошуку або вилучення доказів, речей чи осіб. Проводиться за ордером судді або Генерального Прокурора, крім випадків, коли зволікання створює реальну загрозу доказам або безпеці осіб.

Обшук транспортного засобу — огляд автомобіля чи іншого ТЗ для виявлення доказів, що потребує ордера або обґрунтованої підозри.

Негласні слідчі дії (НСД) — процесуальні дії, що проводяться без відома особи для отримання доказів у справі. Включають спостереження, прослуховування, контрольні закупівлі, впровадження агентів тощо. Проводяться на підставі підпису судді, а у невідкладних випадках — шефа поліції або шерифа округу, з подальшим підтвердженням судом протягом 24 годин.

Ордер (санкція) — офіційний дозвіл на проведення слідчих або негласних дій, оформлений у письмовій формі з підставами, переліком дій і підписом судді чи шерифа.

Уповноважена особа — суддя, шеф LSPD або шериф, який має право санкціонувати проведення процесуальних дій у межах, визначених законом.

Стаття 2. Основні принципи процесуального кодексу.

Процесуальне провадження у штаті Dispersia здійснюється відповідно до принципів, що гарантують законність, справедливість та захист прав і свобод людини. До таких принципів належать:

2.1 Презумпція невинуватості

2.1.1 Кожна особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення до моменту, поки її вина не буде доведена в установленому законом порядку та підтверджена обвинувальним вироком суду.

2.1.2 Підозрюваний або обвинувачений не зобов’язаний доводити свою невинуватість. Обов’язок доведення вини покладається виключно на сторону обвинувачення.

2.1.3 Усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь підозрюваного або обвинуваченого.

2.1.4 Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, домислах або неофіційних даних.

2.2 Законність дій учасників провадження

2.2.1 Усі процесуальні дії правоохоронних органів мають здійснюватися виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством штату Dispersia.

2.2.2 Розпорядження посадових осіб державних органів мають законну силу лише за умови належної ідентифікації посадовця (усне представлення або пред’явлення посвідчення, жетона, форми державного зразка).

2.2.3 У разі екстрених обставин або загрози невідворотних наслідків, розпорядження можуть бути чинними за умови наявності відповідних візуальних розпізнавальних ознак.

2.3 Неприпустимість використання недопустимих доказів

Докази, отримані з порушенням прав затриманого, без роз’яснення його процесуальних прав, вважаються недопустимими. Недопустимими є також:

• Свідчення, отримані шляхом примусу, шантажу, введення в оману.
• Дані, засновані на припущеннях, чутках або інформації без підтвердженого джерела.
• Результати негласного аудіо- або відеозапису, отримані без дотримання вимог до проведення НСД (негласних слідчих дій).

Розділ II

Слідство

Метою цього розділу є законодавче регулювання процесуальних дій, спрямованих на встановлення істини у справі. Усі слідчі дії мають здійснюватися в межах законності, пропорційності, за наявності достатніх підстав і без надмірного втручання у права людини.

Стаття 3. Слідчі заходи.

Співробітник, уповноважений вести слідство, зобов'язаний ініціювати розслідування у випадках:

• Якщо співробітник став безпосереднім очевидцем правопорушення.
• Якщо потерпілі чи очевидці звернулися з проханням відреагувати на правопорушення очевидцями якого вони стали.
• Якщо є судове рішення щодо необхідності проведення розслідування.
• Добровільне визнання та (або) явка з повинною.

Стаття 4. Принципи проведення розслідування.

4.1 Адекватність — співробітник зобов'язаний діяти професійно, не перевищуючи своїх посадових повноважень, і максимально точно розібратися у справі перш ніж робити висновки.

4.2 Невідкладність — співробітник зобов'язаний відреагувати на правопорушення та почати діяти без необґрунтованих зволікань.

4.3 Законність — обов'язок працівників діяти у суворій відповідності до Конституції та інших нормативно-правових актів.

Стаття 5. Письмове діловодство.

Справа має вестись письмово з формуванням звіту/справи за певним розслідуванням, у випадках передбачених внутрішнім регламентом, або у разі необхідності передачі справи до суду чи прокуратури.

Стаття 6. Слідчі дії

6.1 Слідчі дії — це процесуальні дії, спрямовані на виявлення, збір, фіксацію та перевірку доказів. Слідчі дії здійснюються виключно:

• за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину;
• на підставі ордера, підписаного суддею, а в невідкладних випадках — шефом поліції або шерифом округу, з обов’язковим подальшим повідомленням суду.

До слідчих дій належать:

• Допит;
• Очна ставка;
• Опитування;
• Огляд місця події;
• Обшук особи;
• Обшук житла;
• Обшук транспортного засобу;
• Вилучення речей, документів;
• Проведення експертиз;
• Слідчий експеримент;
• Примусове відібрання біоматеріалів;
• Впізнання.

Стаття 7. Негласні слідчі дії (НСД)

Негласні слідчі дії проводяться виключно за рішенням судді або голови поліцейського департаменту.

До НСД належать:

• Спостереження за підозрюваним, транспортом або місцем проживання;
• Приховане відео-/аудіоспостереження;
• Прослуховування телефонних розмов, електронної пошти, месенджерів;
• Оперативне впровадження агентів;
• Контрольна закупівля;
• Перехоплення поштових і логістичних відправлень;
• Інші негласні заходи, передбачені ордером.

Розділ IIІ

Учасники кримінального провадження

Стаття 8. Сторони кримінального провадження

8.1 До сторін кримінального провадження належать:

• сторона обвинувачення (прокурор, слідчий);
• сторона захисту (підозрюваний, обвинувачений, захисник).

8.1.1 Прокурор — це посадова особа, уповноважена здійснювати публічне обвинувачення в суді, а також процесуальний нагляд за досудовим розслідуванням.

8.1.2 Слідчий — це посадова особа правоохоронного органу, яка здійснює досудове розслідування в межах своїх повноважень. Слідчий веде кримінальне провадження, оформлює документи щодо доказів, ініціює клопотання до суду та виконує процесуальні доручення прокурора.

8.1.3 Підозрюваний — особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину або яку затримано на підставі обґрунтованої підозри.

8.1.4 Обвинувачений — особа, щодо якої складено обвинувальний акт і справу передано до суду.

8.1.5 Захисником є адвокат, який надає правову допомогу підозрюваному або обвинуваченому на підставі договору або за призначенням. Захисник має право бути присутнім при проведенні процесуальних дій, ознайомлюватися з матеріалами справи, подавати скарги та клопотання, забезпечувати дотримання прав свого клієнта.

8.1.6 Потерпілим визнається фізична або юридична особа, якій злочином завдано матеріальної або моральної шкоди.

8.2 Іншими учасниками провадження визнаються: потерпілий, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, поняті, а також законні представники підозрюваного або потерпілого.

Розділ III

Затримання

Стаття 9. Причини для затримання.

Особа може бути затримана уповноваженими органами за підозрою у скоєнні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, за наявності однієї з таких підстав:

• Особа застигнута в момент скоєння злочину або безпосередньо після його скоєння, а також коли на цій особі або її одязі, при ньому або в його оселі були виявлені явні сліди злочину.
• Три і більше свідків вказують на дану особу як на ту що скоїла злочин і мають докази, що підтверджують її провину.
• Коли є відеофіксація скоєного злочину цією особою.
• Є ордер на арешт, виданий співробітником прокуратури, або інший документ, що відображає законну вимогу уповноваженої особи.

Примітка: При затриманні на підставі пункту “4” ініціатори процесу зобов'язані назвати номер та дату публікації відповідного документа.

• Коли є суттєві факти вважати, що особа може бути винною у скоєнні злочину (схожість фоторобота, схожість опису предметів одягу, індивідуальні ознаки особи, однаковий номер паспорта та номер телефону з правопорушником).
• Коли висунуто законну вимогу Губернатора, Судді чи співробітника прокуратури за достатніх підстав для затримання.
• Якщо особа знаходиться в місці безпосереднього скоєння злочину.

Стаття 10. Підстави звільнення підозрюваного.

10.1 Підозрюваний підлягає звільненню, якщо:

• За порушення не передбачено запобіжного заходу у вигляді взяття під варту;
• Пройшло понад 1 години з моменту затриманя, і не було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту;
• Відсутні докази, що підтверджують вину підозрюваного;
• Не підтвердилась підозра у скоєнні злочину;

10.2 У випадку порушення затриманим особливо важких статей Кримінального кодексу Штату Dispersia позначених червоним кольором, затриманий не може бути звільнений. Процесуальні дії продовжуються, а після їх закінчення затриманий або його адвокат можуть подати скаргу до прокуратури на співробітника який порушив статтю 12 Процесуального кодексу Штату Dispersia.

10.3 У випадку грубих порушень статті 12 Процесуального кодексу Штату Dispersia, представником державної установи, що проводить затримання, даний представник влади має бути усунений від процесу проведення процесуальних дій (процесу затримання) , при цьому роботу з затриманим має продовжити інший уповноважений представник влади.

Стаття 11. Строк затримання.

11.1 Строк затримання не може перевищувати однієї години (1 година) з моменту її початку. У зазначений термін затримання, не враховується час, що витрачається на:

• Очікування відповіді та приїзду адвоката, у разі його запиту затриманим.
• Час конфіденційної розмови затриманого з адвокатом.
• Очікування відповіді та приїзду співробітника прокуратури та керівництва затриманого, якщо він є співробітником державних структур. Ознайомлення з доказами провини співробітника, а також ухвалення рішення про його винність або невинність.
• Проведення допиту.

Примітка: Може бути взято процесуальну паузу за рішенням Генерального прокурора Штату.

Стаття 12. Порядок затримання.

Затримання провадиться в наступній обов'язковій послідовності:

• Застосувати кайданки на затриманому.
• Пред'явити службове посвідчення, або надати свій ідентифікаційний знак за вимогою.
• Роз'яснити підстави затримання. Назвати номер ордера та (або) постанови, якщо затримання здійснюється на підставі таких.
• Провести первинний обшук та встановити особу затриманого.

Примітка: Первинний обшук може бути відтерміновано, якщо працівникам загрожує небезпека або обставини затримання створюють перешкоду роботі працівників. Попри це первинний обшук є обов’язковою і невід’ємною частиною порядку затримання. У випадку загрози співробітнику , або перешкод — первинний обшук потрібно провести в безпечному місці, наприклад на території відділку.

Зачитати затриманому його права (Правило Міранди):

"Ви маєте право зберігати мовчання. Все, що Ви скажете, може бути і буде використане проти Вас у суді. Ви маєте право на адвоката. Якщо Ви не можете сплатити послуги адвоката, він буде наданий Вам державою. Ви маєте право на телефонний дзвінок тривалістю не більше 5 хвилин. Ви розумієте Ваші права?"

Доставити затриманого до відділку, для проведення подальших процесуальних дій.

Примітка: У відділку обов'язково потрібно запропонувати затриманому скористатися своїми правами.

Провести вторинний обшук.

Примітка: При вторинному обшуку вилучаються усі нелегальні предмети та зброя.

У разі потреби доставити підозрюваного в місце дізнання для проведення допиту та подальших слідчих дій.

Примітка: У випадку, якщо якийсь із пунктів неможливо виконати в встановленому порядку через загрозу життю держслужбовців/затриманому, або якщо державний службовець вбачає небезпеку у безпосередньому місці проведення процесуальних дій/затримання- дозволено відтермінувати виконання таких пунктів до моменту прибуття в безпечне місце, або до моменту забезпечення безпеки усім учасникам події. При цьому, такі відступи не будуть вважатися грубими порушеннями.

• Допускаються незначні зміни вищевикладеного формулювання зі збереженням загального єдиного сенсу.
• Правило Міранди зачитується два рази якщо з першого разу затриманий не зрозумів свої права.

Стаття 13. Суб'єкт затримання.

Суб'єктами затримання визнаються такі особи:

• Співробітник, який проводив затримання, а також його напарники.
• Особа, яка була затримана.
• Адвокат, який надає юридичну допомогу на запит затриманого, або письмового договору.
• Керівництво затриманого, якщо він є співробітником державної структури.
• Співробітник прокуратури, у випадках якщо затриманий є співробітником державної структури.
• Свідки або очевидці які були в момент скоєння правопорушення, котрі можуть надати цінні відомості.
• Жодних інших третіх осіб у процесі затримання не може бути. Співробітники правоохоронних органів мають право вимагати відійти від місця затримання на 5 метрів усіх громадян, які не є суб'єктами затримання.

Примітка: У випадку невиконання наказів уповноваженої особи, порушники несуть відповідальність згідно з відповідною статтею Кримінального кодексу Штату Dispersia.

Стаття 14. Права затриманого.

Затриманий має наступні права:

14.1.1 Затриманий має право на адвоката.

14.1.2 Якщо затриманий вимагає державного адвоката, співробітник зобов'язаний повідомити про це рацію департаменту, але не зобов'язаний зупиняти процес затримання та слідства. Якщо співробітник, який проводить затримання, не має доступу до рації департаменту, запит відбувається до рації державної структури. Якщо затриманий вимагає приватного адвоката, уповноважена особа яка проводить затримання зобов'язана надати йому можливість викликати приватного адвоката.

Примітка: Виклик приватного адвоката не вважається реалізацією на право телефонного дзвінка.

14.2.3 Співробітник зобов'язаний чекати на відповідь від адвоката протягом 15 хвилин, а прибуття адвоката 30 хвилин.

14.2.4 У разі якщо відповіді на запит адвоката не було отримано протягом 15 хвилин, співробітник має право продовжити процесуальні дії, та перейти до процесу арешту.

14.3.1 Затриманий має право на приватну бесіду з адвокатом.

14.3.2 У випадку, якщо затриманий вимагає приватної бесіди зі своїм адвокатом, співробітник зобов'язаний надати приміщення для конфіденційної розмови.

14.3.3 Строк бесіди адвоката з підозрюваним не повинен перевищувати 1 годину.

14.4 Затриманий має право на телефонний дзвінок.

14.4.1 Якщо затримуваний вимагає телефонний дзвінок, співробітник зобов'язаний надати йому таке право.

14.4.2 Тривалість телефонного дзвінка не повинна перевищувати 5 хвилин.

Примітка: Телефонний дзвінок має відбуватися виключно в присутності співробітника який проводить затримання.

14.5 Співробітникам заборонено провокувати, фізично чи психологічно впливати на затриманого, з метою отримання будь-яких свідчень на свою користь.

Стаття 15. Обов'язки працівника, який проводить затримання.

Співробітник який проводить затримання зобов'язаний:

• Роз'яснити адвокату причини затримання.
• На вимогу надати адвокату службові документи/нашивку/жетон/бейдж, що дозволяють ідентифікувати особу співробітника.
• Працівник повинен постійно вести відеофіксацію затримання.
• Працівник який проводить затримання не зобов'язаний надавати юридичні консультації затриманому. Проведенням таких консультацій зобов'язаний займатися адвокат.

Стаття 16. Затримання працівника державної структури.

16.1 У разі, якщо державного службовця затримано на підставі нормативного документа, вина співробітника вважається доведеною. До пенітенціарної установи або ІТТ, викликається представник державної організації в особі безпосереднього керівника затриманого, який зобов'язаний звільнити свого співробітника та забезпечити його взяття під варту.

16.2 Якщо затримуваний є співробітником держ. структури, то до пенітенціарної установи або ІТТ, викликається представник державної організації в особі безпосереднього керівника затриманого, а також співробітник прокуратури.

16.3 Час очікування співробітника прокуратури та керівництва затриманого становить 20 хвилин з моменту запиту до рації департаменту, за необхідності з інтервалами у 2-3 хв. За неявки прямого начальства затриманого та співробітника прокуратури протягом 20 хвилин, уповноважена особа що проводить затримання має право продовжити процесуальні дії та перейти до процесу арешту.

Примітка: У таких випадках співробітник, який проводив затримання, зобов’язаний протягом 24 годин, зв’язатися з керівництвом затриманого та прокуратурою, і передати всю наявну інформацію.

16.4 Співробітник, який проводив затримання, зобов'язаний ознайомити керівництво та співробітника прокуратури про обставини затримання, а також надати доказ провини.

16.5 Співробітник, який проводив затримання, зобов'язаний надати керівництву та співробітнику прокуратури повний перелік доказів за справою. У разі відсутності доказів, затриманий відпускається, а співробітника буде притягнуто до відповідальності за службову недбалість.

16.6 За результатами розгляду, співробітник прокуратури виносить рішення про притягнення до відповідальності затриманого на місці або про його невинність.

16.7 У разі неявки працівника прокуратури рішення про винність виносить керівництво затриманого. Проте працівник, який проводив затримання у разі незгоди, має право передати матеріали до Прокуратури для винесення повторного рішення. У разі неявки керівництва затриманого рішення про винність виносить співробітник прокуратури.

16.8 Керівництво, яке брало участь у розгляді, зобов'язане звільнити затриманого співробітника державної установи після винесення рішення про залучення до кримінальної відповідальності.

Розділ IV

Арешт

Стаття 17. Підстави для арешту.

Підставами для арешту є:

• У ході порядку затримання ухвалено рішення про винність особи у скоєнні кримінального правопорушення.
• Наявність чинного ордера, на арешт.
• Наявність чинної постанови суду на арешт.

Стаття 18. Порядок арешту.

Арешт проводиться в наступній обов'язковій послідовності:

• Роз'яснити причину арешту підозрюваному.
• Зробити фотознімок підозрюваного (по пояс), заповнити бланк арешту та помістити заарештованого у місце відбування покарання.
• Заповнити справу згідно з подіями.

Стаття 19. Передача арештованого.

У випадку, якщо працівник не уповноважений проводити арешт, особа, яка підлягає арешту, може бути передана іншому співробітнику. Співробітник, який передав заарештованого, зобов'язаний назвати свій номер жетону, а також озвучити статті які були інкриміновані затриманому. Ця інформація має бути записана до бланка арешту для подальшої ідентифікації працівників, які проводили затримання.

Розділ V

Обшук

Стаття 20. Підстави для проведення особистого обшуку.

Підставами для проведення особистого обшуку є:

• Під час проведення процесу затримання відповідно Процесуального кодексу штату Dispersia.
• Наявність ордера Офісу Генерального Прокурора для проведення обшуку.
• У порядку, передбаченому Законом “Про Надзвичайний та військовий стан”.
• В інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Стаття 21. Підстави для обшуку житла, приватної власності та транспортного засобу

21.1 Обшук житла або іншої приватної власності проводиться виключно за ордером, виданим суддею або Генеральним Прокурором на підставі клопотання із зазначенням підстав, об'єкта обшуку та обґрунтованих доказів.

21.1.1 У невідкладних випадках, коли обшук не терпить зволікання (наприклад, існує загроза знищення доказів або небезпека для життя осіб), він може бути проведений уповноваженим співробітником поліції за усною санкцією прокурора, шефа поліції або шерифа округу, з подальшим поданням ордера впродовж 12 годин.

21.2 Обшук транспортного засобу дозволяється:

• за наявності ордера на обшук;
• за наявності обґрунтованої підозри у використанні транспортного засобу для вчинення правопорушення;
• у разі невідкладної загрози життю або здоров’ю осіб (зокрема, при переслідуванні чи оголошенні плану перехоплення);
• під час контрольної зупинки, якщо у посадової особи є достатні підстави вважати, що в авто є предмети або речі, заборонені до обігу.

21.3 Усі обшуки повинні проводитись із фіксацією на бодікамеру та, за можливості, у присутності двох понятих. У разі неможливості — складається відповідний рапорт.

Розділ VI

Процесуальні строки

Стаття 22. Загальні положення щодо процесуальних строків

22.1 Процесуальні строки — це встановлені цим Кодексом або судом періоди часу для вчинення окремих процесуальних дій.

22.2 Порушення процесуальних строків тягне за собою визнання дій або рішень незаконними.

Стаття 23. Строки досудового розслідування

23.1 Строк досудового розслідування становить:

• до 10 діб для проступків;
• до 15 діб для нетяжких злочинів;
• до 20 діб для тяжких злочинів.

23.2 Продовження строків можливе лише за ухвалою суду на підставі клопотання прокурора або слідчого.

Стаття 24. Строки апеляційного оскарження

Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з моменту проголошення вироку.

Розділ VII

Стадії застосування сили

Стаття 25. Визначення стадій застосування сили

Стадії застосування сили — це стандарти, що дозволяють співробітникам правоохоронних органів і представників населення визначати допустимий рівень застосування сили до підозрюваних в порушенні правопорядку залежно від конкретних обставин.

Стаття 26. Стадії застосування сили

Стадія 1 — Соціально-психологічний вплив (присутність).

Стадія 2 — Словесний вплив (законні вимоги, попередження).

Стадія 3 — Фізичний вплив без спецзасобів (захвати, утримання, прийоми).

Стадія 4 — Спецзасоби (наручники, дубинка, сльозогінні речовини).

Стадія 5 — Додаткові спецзасоби (електрошокові пристрої, службові собаки, травматичний помповий дробовик заряджений гумовими кулями, службова собака)

Стадія 6 — Вогнепальна зброя та потенційно летальна взаємодія.

Стаття 27. Послідовність стадій застосування сили

27.1 Стадії застосування сили мають дотримуватися у суворій послідовності, визначеній цим Кодексом.

27.2 У разі екстреної ситуації допускається негайний перехід до наступної стадії застосування сили. залежно від характеру загрози.

До екстрених ситуацій належать:

• наявність у суб’єкта вогнепальної або холодної зброї;
• пряма загроза життю працівника правоохоронного органу або третіх осіб;
• перебування суб’єкта у транспортному засобі під час переслідування;
• неможливість застосування попередньої стадії з об’єктивних причин.
• вбивство службого собаки

27.3 У разі затримання особи, яка не чинить опору, використання наручників дозволяється на Стадії 2 і не вважається фізичним впливом.

Стаття 28. Фіксування застосування сили

Усі дії, починаючи зі Стадії 2, підлягають обов’язковій фіксації у службовій документації, зі Стадії 3 — на відео.

Стаття 29. Перевищення меж необхідної сили

Особа, яка перевищила межі необхідної сили, несе кримінальну відповідальність згідно з частиною 3 статті 69 Кримінального Кодексу.

Розділ VIII

Судовий розгляд

Стаття 30. Загальні засади щодо судового розгляду

30.1 Судовий розгляд проводиться гласно, відкрито, з дотриманням принципу змагальності сторін.

30.2 Усі засідання фіксуються технічними засобами.

Стаття 31. Стадії судового розгляду

Судовий розгляд включає такі етапи:

• підготовче засідання;
• розгляд справи по суті;
• дебати сторін;
• винесення вироку.

Розділ IX

Апеляційне провадження

Стаття 32. Право на апеляційне оскарження

Учасники судового процесу мають право оскаржити вирок суду першої інстанції, крім випадків передбачених цим Кодексом.

Стаття 33. Порядок подання апеляції

33.1 Апеляція подається до суду апеляційної інстанції через суд, що ухвалив вирок.

33.2 У скарзі вказується:

• найменування суду;
• сторони;
• суть оскаржуваного рішення;
• аргументи сторони, що оскаржує.

Розділ X

Закриття кримінального провадження

Стаття 34. Підстави закриття

Провадження підлягає закриттю у разі:

• порушення встановлених цим Кодексом строків досудового розслідування.
• відсутності події злочину;
• відсутності складу злочину;
• недостатності доказів;
• смерті підозрюваного;
• дії амністії або помилування.

Стаття 35. Процедура закриття

35.1 Рішення про закриття приймається слідчим або прокурором та затверджується керівником органу досудового розслідування.

35.2 У випадках, коли справа перебуває в суді — суд виносить ухвалу про закриття.

35.3 Особи, права яких порушені таким рішенням, можуть оскаржити його в установленому порядку.

Розділ XI

Оскарження дій правоохоронних органів

Стаття 36. Право на подання скарги

36.1 Будь-яка особа, яка вважає, що її права були порушені діями, бездіяльністю або рішеннями працівника правоохоронного органу під час затримання, арешту, обшуку, застосування сили, слідчих або інших процесуальних дій, має право подати скаргу.

36.2 Скарга може бути подана:

• протягом 24 годин з моменту звільнення з-під варти, з ІТТ або з місця відбування покарання, якщо скарга пов’язана із затриманням, арештом або триманням під вартою;
• протягом 72 годин з моменту події або з моменту, коли особа дізналася про порушення, — в інших випадках.

36.3 Пропущений строк може бути поновлений прокурором або судом за наявності поважних причин.

36.4 Подання скарги саме по собі не зупиняє виконання законного вироку, арешту або іншого процесуального рішення, якщо інше не визначено прокурором або судом.

Стаття 37. Порядок подання скарги

37.1 Якщо скарга подається на працівника рядового або молодшого складу правоохоронного органу, вона може бути подана до керівництва відповідного департаменту.

37.2 Якщо скарга подається на працівника командного, наглядового або керівного складу, скарга подається безпосередньо до прокуратури штату.

37.3 Незалежно від посади працівника, скарга може бути одразу подана до прокуратури або до суду, якщо заявник вказує на:

• незаконне затримання;
• перевищення меж застосування сили;
• грубе порушення процесуальних прав;
• незаконний обшук;
• приховування або знищення доказів;
• інші дії, що можуть містити ознаки злочину або службового правопорушення.

37.4 Якщо керівництво департаменту не розглянуло скаргу належним чином або не надало мотивованої відповіді, заявник має право повторно звернутися до прокуратури або до суду відповідної юрисдикції.

Стаття 38. Вимоги до змісту скарги

38.1 Скарга повинна бути обґрунтованою та містити конкретні фактичні обставини.

38.2 У скарзі мають бути зазначені, наскільки це можливо:

• дата, час та місце події;
• опис конкретних дій або бездіяльності працівника правоохоронного органу;
• найменування органу або, за можливості, дані працівника;
• дані можливих свідків;
• наявні фото-, відеоматеріали або інші докази.

38.3 Скарга не може ґрунтуватися виключно на припущеннях, загальних звинуваченнях або оціночних судженнях без зазначення конкретних фактів.

38.4 Відсутність окремих відомостей не є підставою для автоматичної відмови у розгляді скарги, якщо зі змісту звернення можливо встановити суть заявленого порушення.

Стаття 39. Обов’язок збереження доказів

39.1 Прокуратура, суд або керівництво правоохоронного органу, отримавши скаргу, зобов’язані невідкладно вжити заходів для збереження матеріалів, що можуть мати доказове значення.

39.2 До таких матеріалів належать:

• відеозаписи з боді-камер;
• записи з патрульних транспортних засобів;
• записи радіоефіру;
• службові рапорти;
• журнали затримання;
• інші матеріали, що стосуються події.

39.3 Працівник правоохоронного органу зобов’язаний забезпечити належну передачу відеозапису з боді-камери або іншого технічного засобу фіксації до системи зберігання або керівництва департаменту.

39.4 Відповідний правоохоронний орган зобов’язаний забезпечити збереження таких матеріалів щонайменше протягом 72 годин з моменту фіксації.

39.5 У разі подання скарги, початку службового розслідування, відкриття кримінального провадження або призначення судового розгляду відповідні матеріали підлягають збереженню до остаточного завершення перевірки, розгляду або провадження.

Стаття 40. Оцінка відсутності відеоматеріалів

40.1 Відсутність запису з боді-камери або іншого технічного засобу фіксації не є автоматичним підтвердженням вини або невинуватості будь-якої зі сторін.

40.2 У разі відсутності відеоматеріалів у межах обов’язкового строку зберігання така обставина підлягає окремій перевірці прокуратурою, керівництвом департаменту або судом.

40.3 Умисне видалення, приховування, пошкодження або неналежна передача відеоматеріалів у період обов’язкового зберігання є дисциплінарним порушенням і може тягнути кримінальну або процесуальну відповідальність.

40.4 Оцінка скарги здійснюється на підставі сукупності всіх наявних доказів.

Стаття 41. Результати розгляду скарги

41.1 За результатами розгляду скарги можуть бути ухвалені такі рішення:

• закрити скаргу як безпідставну;
• визнати дії працівника правомірними;
• застосувати дисциплінарне стягнення;
• передати матеріали до прокуратури;
• відкрити кримінальне провадження;
• визнати окремі докази недопустимими;
• рекомендувати скасування або перегляд процесуального рішення у встановленому законом порядку.

41.2 Заявник має право отримати мотивовану відповідь щодо результатів розгляду скарги.

41.3 Якщо за результатами перевірки встановлено істотне порушення прав особи, прокурор або суд мають право ініціювати відповідні процесуальні наслідки згідно з цим Кодексом та іншими законами штату.

Технічна примітка по структурі кодексу

Після вставки цього блоку:

• Розділ XI “Федеральна справа та ордер” треба перенумерувати в Розділ XII.

Розділ XII

Федеральна справа та ордер

Федеральний ордер видається у випадках, коли:

1.1. Особа підозрюється або обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, що становить підвищену суспільну небезпеку.

1.2. Злочин має міжвідомчий характер та потребує координації кількох правоохоронних структур (зокрема Шерифського департаменту та LSPD).

1.3. Особа перебуває у розшуку на території більше ніж однієї юрисдикції.

1.4. Існує ризик втечі, знищення доказів або продовження злочинної діяльності.

1.5. Справа перебуває під процесуальним керівництвом прокурора штату.

Чому ордер є федеральним

2.1. Ордер має статус федерального, оскільки його виконання покладається одночасно на декілька правоохоронних органів штату (Шерифський департамент та LSPD).

2.2. Федеральний статус визначається не територією, а рівнем юрисдикції та міжвідомчою координацією.

2.3. У зв’язку із залученням кількох структур, справа виходить за межі локальної компетенції окремого департаменту.

2.4. Процесуальне керівництво здійснюється прокурором, що надає ордеру вищу юридичну силу.

Юридична сила та обов’язковість виконання

3.1. Федеральний ордер є процесуальним актом прямої дії.

3.2. Ордер є обов’язковим до виконання всіма правоохоронними органами штату незалежно від їх внутрішніх регламентів.

3.3. У випадку конфлікту між локальними наказами та федеральним ордером, пріоритет має федеральний ордер.

Скасування Федерального ордера

4.1. Федеральний ордер може бути скасований виключно:

• прокурором, який його видав;
• прокурором вищого рівня;
• судом відповідної юрисдикції.

4.2. Федеральний ордер не може бути скасований:

• Шефом поліції;
• Керівником Шерифського департаменту;
• Будь-якою посадовою особою правоохоронних органів.

4.3. Самовільне невиконання або спроба скасування федерального ордера вважається перевищенням службових повноважень.

Федеральний ордер є процесуальним актом вищого рівня юрисдикції. Якщо справа:

• передана під процесуальне керівництво прокурора штату,
• має міжвідомчий характер (LSPD + Sheriff),
• або визнана такою, що виходить за межі локальної компетенції,
• то вона виходить із підпорядкування місцевого суду.

Скасування можливе лише якщо:

• суддя має рівень юрисдикції, не нижчий за федеральний
• федеральний ордер був виданий із процесуальними порушеннями;
• справа офіційно перебуває в провадженні цього суду.

Закон «Про зброю»

ОСТАННЄ ОНОВЛЕННЯ: 02.06.2025

ЗАКОН «ПРО ЗБРОЮ»

Розділ I

Загальні положення

Стаття 1. Мета та предмет закону

Цей Закон регулює цивільний та службовий обіг зброї на території штату Dispersia, а також встановлює вимоги до її придбання, зберігання, носіння, використання та передачі. Закон застосовується до всіх фізичних та юридичних осіб, що перебувають на території штату Dispersia.

Стаття 2. Класифікація зброї

З метою встановлення правового режиму володіння та контролю, зброя поділяється на:

Категорія I — холодна зброя: ножі, кийки, кастети, та подібні предмети.

Категорія II — короткоствольна вогнепальна зброя: пістолети, револьвери.

Категорія III — довгоствольна вогнепальна зброя: рушниці, карабіни, гвинтівки; дозволена виключно для використання службовими особами.

Автоматична зброя: вогнепальна зброя, здатна здійснювати безперервний вогонь при одному натисканні на спусковий гачок; дозволяється виключно правоохоронним органам та спеціальним підрозділам під час виконання службових обов’язків.

Спортивна та мисливська зброя: довгоствольна або короткоствольна зброя, що використовується для спортивної стрільби або полювання, з обов'язковим отриманням спеціального дозволу.

Засоби самооборони: газові балончики, електрошокери, гумові кулі.

Розділ II

Ліцензування та реєстрація

Стаття 3. Ліцензія на право володіння зброєю

3.1 Право на придбання та носіння зброї мають громадяни, які:

• досягли 21-річного віку;
• не мають активної судимості;
• мають дійсний медичний висновок (довідку) про психічне здоров’я, виданий уповноваженим медичним закладом не пізніше ніж 1 місяць до подання заявки— скласти іспит з безпеки поводження зі зброєю у ліцензованому тирі.

3.2 Ліцензії видаються виключно органами: BCSO, LSPD.

3.3 Строк дії ліцензії: 1 місяць, з можливістю поновлення.

3.4 Вартість оформлення: $5,000.

Стаття 4. Реєстрація зброї

4.1 Кожна одиниця зброї, окрім зброї категорії І, підлягає обов’язковій реєстрації на ім’я власника в органах, що відповідають за ліцензування зброї відразу після придбання цієї одиниці зброї. У випадку, якщо невідкладна реєстрація недоступна покупцю через відсутність доступних працівників правоохоронних органів, покупець зобов’язаний повідомити органи ліцензування шляхом надсилання текстового повідомлення у мобільному застосунку “Послуги” (“Services”), що містить найменування та серійний номер одиниці зброї, а також бажання зареєструвати її.

4.2 Купівля, передача або використання незареєстрованої зброї заборонені.

4.3 Передача зброї за спадком дозволяється лише після перереєстрації на нового власника.

Стаття 5. Обов’язки власника зброї

5.1 Зберігати зброю у розрядженому стані в сейфі або іншому захищеному місці.

5.2 Носити зброю в кобурі або закритому чохлі, приховано (за винятком службового носіння).

5.3 Не передавати зброю іншим особам.

5.4 Не носити одночасно понад двох одиниць зброї.

5.5 У разі втрати, викрадення або пошкодження зброї — повідомити орган ліцензування протягом 24 годин.

Розділ III

Використання зброї

Стаття 6. Законне використання

6.1 Зброя може використовуватись виключно у межах передбачених законодавством цілей, до яких належать: самозахист, службова діяльність, навчання, спортивна стрільба, полювання (за окремим дозволом).

6.2 Використання зброї у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння заборонено.

Стаття 7. Обмеження та відповідальність

7.1 Власник зброї зобов’язаний дотримуватись норм безпеки та правил поводження зі зброєю.

7.2 Порушення порядку використання, зберігання або передачі зброї тягне за собою відповідальність згідно з Кримінальним кодексом штату Dispersia.

Розділ V

Ліцензування для комерційних цілей

Стаття 9. Ліцензія на продаж зброї

9.1 Ліцензія на продаж зброї видається виключно Департаментом економічного розвитку і ліцензування.

9.3 Заборонено продаж зброї через інтернет без фізичної ідентифікації покупця.

Розділ VI

Конфіскаційний механізм

Стаття 10. Конфіскація зброї

10.1 Конфіскація зброї — це остаточне вилучення зброї без права повернення або компенсації вартості.

Конфіскація здійснюється у випадках:

• Використання зброї без дійсної ліцензії або з порушенням умов ліцензування (наприклад, незареєстрована зброя, використання зброї особою без ліцензії).
• Використання зброї у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
• Повторне порушення правил використання або зберігання зброї протягом одного місяця.

10.2 Тимчасове вилучення зброї — це тимчасове обмеження права на володіння та користування зброєю до усунення порушення.

• Носіння зброї без ліцензії за умови, що зброя була раніше зареєстрована.
• Закінчення строку дії ліцензії на зброю.

Розділ VII

Модифікація зброї

Стаття 11. Заборона на функціональну модифікацію зброї або модифікацій для неї

Забороняється без відповідного дозволу виготовлення, встановлення, продаж, розповсюдження, придбання, зберігання, транспортування або володіння зброєю або модифікаціями для неї, які змінюють її функціональні характеристики, зокрема:

• глушники або інші пристрої зменшення звуку пострілу;
• магазини великої місткості (понад 15 патронів для пістолетів або 30 — для довгоствольної зброї);
• пристрої для стрільби чергами або інші засоби, що перетворюють напівавтоматичну зброю на автоматичну;
• лазерні, тепловізійні або нічні приціли, що не дозволені цивільному обігу;
• бронебійні компоненти, drum-магазини, інші пристрої, заборонені технічним регламентом.

Правила Дорожнього Руху

ОСТАННЄ ОНОВЛЕННЯ: 12.02.2026

ЗАКОН «ПРО ПРАВИЛА ДОРОЖНЬОГО РУХУ»

Розділ I

Загальні положення

Стаття 1. Мета та сфера дії

Цей Закон встановлює правила дорожнього руху для всіх учасників на території штату Dispersia з метою забезпечення безпеки, передбачуваності та правопорядку на дорогах.

Стаття 2. Визначення термінів

Транспортний засіб — будь-який механічний засіб, призначений для перевезення людей або вантажу.

Водій — особа, яка керує транспортним засобом.

Пішохід — особа, що пересувається пішки або з допоміжними засобами (інвалідний візок тощо).

Фрівей / Хайвей — багатосмугова дорога з розділювальною смугою, обмеженим доступом та підвищеним лімітом швидкості.

Двосмугова дорога — дорога з однією смугою для кожного напрямку руху без фізичного розділення потоків.

Місто / населений пункт — територія з щільною забудовою, де рух транспорту та пішоходів регулюється інфраструктурою населеного пункту.

Житлова зона — ділянка міста або селища, де пріоритет надається пішоходам, а швидкість транспорту обмежена.

Стаття 2.1. Спеціальні сигнали транспортних засобів

2.1.1 До спеціальних сигналів належать:

• Світлові сигнали (мигалки): проблискові маячки синього, червоного або червоно-синього кольору;
• Звукові сигнали: сирени, поліцейський гудок.

2.1.2 Використання спеціальних сигналів дозволено лише поліцейським, рятувальним, пожежним, медичним та державним службам; Іншим суб’єктам — виключно за дозволом LSPD або BCSO

2.1.3 Забороняється встановлення або використання спеціальних сигналів цивільними особами. Імітація спецсигналів заборонена.

Розділ II

Обмеження швидкості

Стаття 3. Загальні обмеження швидкості

У житловій зоні — не більше 30 mph

У містах і населених пунктах — не більше 90 км/год (55 mph).

На фрівеях / хайвеях — не більше 180 км/год (120 mph), якщо інше не передбачено знаками.

Стаття 4. Спеціальні обмеження

4.1 Біля місць ДТП, дорожніх робіт або аварійних служб — не більше 30 км/год (20 mph).

4.2 При зниженій видимості водій зобов’язаний зменшити швидкість до безпечної.

4.3 Водій зобов'язаний:

• У разі лише світлового сигналу (мигалки) — надати перевагу в русі, зміститися праворуч або звільнити смугу;
• У разі увімкненої сирени або поліцейського гудка — негайно зупинитися у безпечному місці праворуч або на узбіччі.

Розділ III

Світлофорне регулювання

Стаття 5. Проїзд перехресть, обладнаних світлофором

5.1. Зелене світло світлофора дозволяє рух у визначеному напрямку.

5.2. Жовте світло дозволяє завершення маневру або проїзд через перехрестя у випадку, якщо водій вже виїхав на нього або екстрена зупинка створює небезпеку..

5.3. Червоне світло забороняє рух та зобов'язує водія здійснити повну зупинку транспортного засобу.

5.4. Після зупинки, за умови відсутності транспортних засобів або пішоходів, які мають перевагу у русі, водій має право продовжити рух з підвищеною обережністю.

5.5. У разі наявності інших учасників руху з перевагою - водій забов'язаний залишатися зупиненим до повного надання переваги.

5.6. Дозволяється поворот праворуч, ліворуч, розворот або рух прямо після виконання вимог цієї статті, якщо це не заборонено дорожніми знаками.

5.7. У житлових зонах, а також при проїзді нерегульованих перехресть без переваги у русі — максимальна дозволена швидкість складає 30 миль/год.

Розділ IV

Обов’язки водія

Стаття 6. Загальні обов’язки водія

6.1. Водій зобов’язаний керувати транспортним засобом уважно і не створювати загрозу іншим учасникам руху.

6.2. Водій повинен дотримуватись дорожніх знаків, розмітки, сигналів світлофора та вимог працівників поліції.

6.3. Пасажири повинні бути пристебнуті, перевезення допускається лише у дозволених місцях.

Стаття 7. Заборона на керування у неналежному стані

Забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, під дією медичних препаратів, які знижують реакцію, а також при наявності серйозних захворювань, що впливають на здатність безпечно керувати.

Стаття 8. Документи та технічний стан транспортного засобу

8.1. Керування дозволяється лише за наявності чинного водійського посвідчення, страховки, реєстраційного документу.

8.2. Транспортний засіб повинен бути справним та мати:

• Робочі гальма.
• Справне рульове керування.
• Фари, стоп-сигнали, покажчики повороту.
• Дзеркала заднього виду.
• Придатні до експлуатації шини.
• Видимі державні реєстраційні знаки.

Розділ V

Інші учасники дорожнього руху

Стаття 9. Пішоходи

9.1 Пішоходи мають право перетинати проїжджу частину виключно у встановлених для цього місцях.

9.2 Перехід проїжджої частини у невстановленому місці тягне за собою штраф у розмірі - $200.

Стаття 10. Велосипеди, самокати, скейти

10.1 Рух тротуаром дозволено лише на швидкості до 10 км/год.

10.2 У разі наїзду на пішохода — штраф $500 або адміністративний арешт.

Стаття 11. Водії мотоциклів

11.1 Водій мотоцикла зобов’язаний використовувати захисний шолом.

11.2 Перевезення пасажира дозволено лише за наявності другого шолома.

11.3 Заборонено маневрувати між рядами автомобілів у заторах.

Розділ VI

Зупинка транспортного засобу поліцією

Стаття 12. Послідовність дій

12.1 Поліція повинна подати сигнал сиреною та/або гучномовцем.

12.2 Водій зобов'язаний зупинити авто на узбіччі.

12.3 Заборонено виходити з ТЗ без команди.

12.4 Поліцейський зобов’язаний представитись (жетон/бейдж).

12.5 Водій має право вимагати підставу зупинки.

Розділ VII

Спеціальний транспорт

Стаття 13. Пріоритет руху

13.1 ТЗ з проблисковими маячками (швидка, поліція, пожежна) мають абсолютний пріоритет.

13.2 Всі водії зобов'язані звільнити смугу руху.

Розділ VIII

Паркування

Стаття 14. Загальні правила

14.1 Паркування дозволено лише в зонах із відповідною розміткою.

14.2 Паркування на тротуарі, біля гідрантів, пішохідних переходів — штраф $300-$1000.

14.3 У разі перешкоди — можливе евакуювання авто.

14.4 У дозволених місцях, якщо паркування на смузі руху впритул до бордюру запобігає вільному руху - дозволяється паркування частково або повністю на тротуарі паралельно до напрямку руху. Правило діє лише у випадку якщо на тротуарі залишається 2 метри відстані для руху пішоходів.

Стаття 15. Зупинка і стоянка

15.1 Забороняється зупинка:

• На пішохідних переходах.
• Ближче ніж за 10 метрів до перехрестя або зупинки громадського транспорту.
• На залізничних переїздах або мостах.

15.2 Стоянка дозволяється лише у спеціально визначених місцях, позначених дорожніми знаками.

Розділ IX

Обгін і випередження

Стаття 16. Обгін і випередження

16.1 Обгін дозволяється лише зліва, якщо це безпечно і не порушує правила.

16.2 Випередження дозволяється лише за умови дотримання дистанції та бокового інтервалу.

16.3 Заборонено обгін та випередження:

• На перехрестях.
• На пішохідних переходах.
• На мостах, у тунелях та на залізничних переїздах.

Розділ X

Небезпечне водіння

Стаття 17. Агресивне керування

17.1 Агресивним визнається стиль керування, що супроводжується небезпечними маневрами, невиправданими змінами смуг руху, порушенням безпечної дистанції, а також навмисним створенням перешкод іншим учасникам руху.

Стаття 18. Дрифти у громадських місцях

18.1 Забороняється навмисне бокове ковзання транспортного засобу (дрифт) на проїжджій частині в межах населених пунктів або у місцях з підвищеним пішохідним рухом.

Стаття 19. Маневрування між рядами (мотоциклісти)

Заборонено рух мотоцикла між смугами в умовах щільного трафіку або затору.

Стаття 20. Перетин подвійної суцільної лінії розмітки

Забороняється перетин або наїзд на подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки без поважної причини (наприклад, вимушений об’їзд перешкоди).

Стаття 21. Блокування руху

Забороняється навмисне зупинення транспортного засобу з метою перекриття дороги, створення затору чи перешкоди спецтранспорту.

Стаття 22. Недотримання бокового інтервалу

Водій зобов’язаний дотримуватись безпечного бокового інтервалу при об'їзді чи випередженні інших ТЗ.

Розділ XI

Дії у разі ДТП

Стаття 23. Обов'язки водія

23.1 Негайно зупинити транспортний засіб.

23.2 Включити аварійні сигнали.

23.3 Повідомити екстрені служби.

23.4 Не залишати місце ДТП до прибуття поліції.

Розділ ХII

Технічний стан, реєстрація та експлуатація транспортних засобів

Стаття 24. Технічний стан транспортного засобу

24.1. Забороняється експлуатація транспортного засобу, що перебуває у неналежному технічному стані та створює небезпеку дорожньому руху.

24.2. До належного технічного стану належить, зокрема:

• значні механічні пошкодження кузова:
• відсутні або зруйновані елементи безпеки:
• розбиті фари, стоп-сигнали або покажчики повороту:
• деформація, що ускладнює керування транспортним засобом.

24.3. Поліція має право заборонити подальший рух такого транспортного засобу до усунення несправностей.

Стаття 25. Тонування транспортних засобів

25.1. Забороняється тонування лобового скла та передніх бокових стекол, яке суттєво знижує оглядовість водія.

25.2. Тонування задніх стекол дозволяється за умови, що воно не перешкоджає індетифікації осіб у салоні та не створює загрози безпеці руху.

25.3. Незаконне або надмірне тонування тягне за собою штраф та вимогу негайного усунення порушення.

Стаття 26. Реєстрація транспортного засобу

26.1. Кожен транспортний засіб, що експлуатується на території штату, підлягає обов'язковій державній реєстрації.

26.2. Експлуатація транспортного засобу без державних реєстраційних знаків або з прихованими, пошкодженими чи підробленими знаками забороняється.

Стаття 27. Обов'язкове страхування

27.1. Власник транспортного засобу зобов'язаний мати чинний страховий поліс цивільної відповідальності.

27.2. Керування транспортним засобом без чинної страховки забороняється та тягне за собою адміністративну відповідальність.

Розділ XIII

Евакуація та тимчасове затримання транспортних засобів.

Стаття 28. Підстави для евакуації транспортного засобу

28.1. Евакуація транспортного засобу дозволяється у випадках, якщо такий транспортний засіб:

• створює перешкоду або загрозу безпеці дорожнього руху:
• перешкоджає проїзду спеціального транспорту або громадського транспорту:
• припаркований з порушенням правил, зокрема на пішоходному переході, біля гідрантів або на смузі руку:
• перебуває у технічно несправному або аварійному стані та не може безпечно продовжувати рух:
• експлуатується без державної реєстрації або з відсутніми чи прихованими реєстраційними знаками:
• використовується з порушенням цього Закону або інших законів штату.

Стаття 29. Рішення про евакуацію

29.1. Рішення про евакуацію транспортного засобу приймається уповноваженим працівником поліції.

29.2. Перед евакуацією водієві або власнику транспортного засобу, за можливості, надається вимога самостійно усунути порушення.

29.3. У разі відсутності водія або відмови виконати законну вимогу поліції, евакуація здійснюється примусово.

Розділ XІV

Відповідальність

Стаття 30. Санкції та покарання

Порушення положень цього Закону тягне за собою відповідальність відповідно до Адміністративного та Кримінального кодексів штату Dispersia з урахуванням характеру, наслідків та обставин правопорушення.

Цивільний Кодекс

ОСТАННЄ ОНОВЛЕННЯ: 24.05.2025

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС

Стаття 1. Загальні положення

1.1 Цивільний кодекс є зведенням законів, що регулюють приватні правовідносини між особами, зокрема фізичними особами, юридичними особами та організаціями. Кодекс встановлює правила обігу майна, зобов’язань, спадщини, договорів, а також охорону особистих немайнових прав, таких як честь, гідність і недоторканність приватного життя.

1.2 Укладання документів цивільного характеру (договорів, заповітів, заяв) відбувається за присутності уповноваженої особи — представника державного управління, ліцензованого нотаріуса або юридичного радника, який виступає незалежною стороною та гарантує дотримання норм права.

1.3 Договір може бути розірваний на підставі заяви особи, відповідальної за його укладення, у разі порушення умов договору, за обопільною згодою сторін або за рішенням суду.

1.4 Цивільне законодавство ґрунтується на принципах законності, рівності сторін, добросовісності, свободи договору та неприпустимості зловживання правом.

1.5.1 Фіктивним визнається правочин, укладений без наміру створення реальних правових наслідків, задекларованих у договорі або угоді. Такий правочин вчиняється з метою введення в оману органів державної влади, суду або інших осіб, а також з метою приховати інші дії чи відносини.

1.5.2 Приклади фіктивних правочинів:

• оформлення купівлі-продажу майна без фактичної передачі права власності;
• укладення шлюбу без наміру створення сімʼї (наприклад, для отримання громадянства);
• передача мацна для уникнення відповідальності, податків або арештів;
• створення фіктивних боргів чи угод для банкрутства або прикриття незаконного збагачення.

1.5.3 Правові наслідки фіктивних правочинів:

Фіктивні правочини визнаються недійсними. Особи, що свідомо беруть участь у таких правочинах, можуть нести кримінальну відповідальність (у разі наявності інших обтяжуючих обставин, наприклад, шахрайства, відмивання коштів або підробки документів).

Стаття 2. Цивільні договори

2.1 Цивільний договір є домовленістю між двома або більше сторонами, спрямованими на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків

Прикладом є договір про охорону майна, оренду квартири, громадянської позики грошей або здійснення купівлі-продажу.

2.2 Договір укладається в письмовій формі з підписом уповноваженої особи та усною згодою всіх інших сторін зафіксованою на записуючий пристрій (Ним є бодікамера або мобільний телефон).

2.3 Договір має обов’язково містити: сторони договору, предмет договору, термін дії, права, обов’язки сторін, відповідальність за порушення.

2.4 Укладений договір визнається недійсним, якщо: укладений під тиском, укладений особою без відповідних повноважень, одна зі сторін має обмеження що до укладання цивільних договорів за рішення суду, суперечить законам штату Дисперсія.

2.5 Припинення договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, допущені до моменту припинення.

2.6 Заборонено укладання договорів з неможливістю розриву однією зі сторін.

2.7 Шаблон укладення цивільних договорів:

ЦИВІЛЬНИЙ ДОГОВІР №001

м. Лос-Сантос, 22 травня 2025 року

Сторони договору:

1. Громадянин Роузі Йолопович, паспорт №984527 ("Замовник")
2. Громадянин Рональд Крей, паспорт №455112 ("Виконавець")

Предмет договору:

Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується забезпечити цілодобову охорону квартири Замовника на строк 14 діб з моменту підписання.

Ціна договору:

Загальна вартість послуг — 10,000 $, що сплачуються у два етапи.

Відповідальність сторін:

У разі невиконання умов договору винна сторона зобов'язується відшкодувати збитки.

Стаття 3. Сімейне право

3.1 Шлюб — це цивільний контракт між двома особами, які вступають у нього з власної волі.

3.2 Умовами укладання шлюбу є: наявність 18 років двом особам, відсутність інших чинних шлюбів, відсутність родинних зв’язків (кровних або усиновлених), згода обох сторін.

3.3 Шлюб може бути розірваний за клопотанням однієї зі сторін перебуваючих у шлюбі до суду, за поданням двох осіб, у разі зникнення безвісти або смерті однієї сторони та не може бути розірваний за поданням держави.

3.4. Суд при розірванні шлюбу визначає порядок розподілу майна, місце проживання дітей та розмір аліментів.

3.5 За бажанням сторони можуть укласти шлюбний договір, який є письмовою угодою між подружжям, що регулює майнові права, зобов’язнання, власність у разі розірвання шлюбу.

3.6 Усе майно, яке було отримане під час знаходження у шлюбі вважається спільним.

3.6.1 Майно не визнається спільним у випадку: майно набуте до укладання шлюбу, здійснення подарунку однією зі сторін іншій, присутні умовм зазначені у шлюбному договорі, майно отримане в спадкування, майно придбане за кошти які належали особисто одній зі сторін.

3.7 Шлюб не може бути укладений з метою отримання матеріальної вигоди. У випадку доведення у суді мотивів укладання шлюбу однією зі сторін пункт 3.6 не діє та все майно переходить у власність сторони позивача.

3.8 Шаблон укладання шлюбного договору:

ШЛЮБНИЙ ДОГОВІР №001/25

штат Дисперсія, 22 травня 2025 року

Ми, Семуель Йовович та Мілена Куніс, які мають намір укласти шлюб, домовились:

1. Усе майно, набуте до шлюбу, залишається в особистій власності кожного.
2. У разі розірвання шлюбу, будинок у районі міста Палето Бей залишається за Мілою Куніс.
3. Сем Йовович зобов’язується сплачувати аліменти в розмірі 15% щомісячного доходу на утримання спільної дитини.

Стаття 4. Спадкове право

4.1 Заповіт — це офіційний юридичний документ, у якому особа (тестатор) розпоряджається належним їй майном після своєї смерті.

4.2 У разі наявності заповіту, спадкування відбувається відповідно до волі особи, зазначеної в документі, за умови дотримання наступних положень.

4.3 Розпорядження майном за заповітом дозволяється лише в межах 40% від загальної вартості всього майна, яке належало особі на момент смерті

M_заповіт = (M_загальне × (1 − 0.20)) / 2

Де: М_заповіт – є кінцевою кількістю майна, яка може бути передана у спадок. М_загальне – загальна кількість майна

4.4 20% від загальної вартості майна вилучається у вигляді податку на спадщину та перераховується до державного бюджету у грошовій формі.

4.5 У випадку відсутності заповіту, спадщина розподіляється відповідно до стандартного державного порядку:

75% — у власність держави; 25% — найближчим родичам;

4.6 Заповіт має бути завірений представником державного управління в присутності щонайменше одного свідка.

4.7 Заповіт може бути змінений або скасований у будь-який момент за життя особи написанням нового заповіту з проведенням усіх процедур.

Правила пожежної безпеки

ОСТАННЄ ОНОВЛЕННЯ: 24.05.2025

ПРАВИЛА ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ

Глава I

Загальні положення

1.1 Усі заклади та установи освіти перед першої зміни мають бути прийняті відповідними комісіями, до складу яких включаються представники органів державного пожежного нагляду.

1.2 Заклади, установи і організації зобов'язані вести облік пожеж, які виникають на об'єктах, що належать або підконтрольні їм, аналізувати причини виникнення та наслідки пожеж, вживати заходів щодо їх усунення.

1.3 За порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного пожежного нагляду, невиконання їх приписів винні в цьому посадові особи, інші працівники притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

1.4 Керівники, обслуговуючий персонал та інші працівники закладів, установ і організацій (далі - працівники закладів, установ і організацій), зобов'язані знати і виконувати правила пожежної безпеки, а в разі пожежі - вживати всіх залежних від них заходів до евакуації людей і гасіння пожежі.

1.5 Відповідальність за пожежну безпеку закладів, установ і організацій несуть їх керівники - директори, завідуючі і уповноважені ними особи, які залежно від характеру порушень і наслідків несуть адміністративну, кримінальну чи іншу відповідальність згідно з чинним законодавством.

1.6 Навчання та перевірка знань з питань пожежної безпеки керівних, педагогічних працівників і спеціалістів проводиться один раз на три місяці одночасно з перевіркою знань з питань безпеки життєдіяльності (охорони праці).

1.7 Відповідно до цих Правил у кожному структурному підрозділі закладу, установи і організації має бути розроблена конкретна інструкція щодо заходів пожежної безпеки. Інструкція опрацьовується керівником структурного підрозділу, узгоджується з органами пожежної охорони, затверджується керівником вищого рівня і розміщується на видному місці.

1.8 Відповідно до цих Правил у кожному закладі, установі і організації повинні бути встановлені відповідний протипожежний режим, порядок оповіщення людей про пожежу і вивішені на видних місцях плани(схеми) евакуації людей на випадок пожежі, з якими потрібно ознайомити всіх працівників.

Глава II

Основні вимоги пожежної безпеки

2.1 Території закладів, установ і організацій слід постійно утримувати в чистоті. Дороги, проїзди та під'їзди до будівель, а також доступи до пожежного інвентарю та обладнання мають бути завжди вільними. На території закладів, установ і організацій не дозволяється розкладення вогнищ, спалювання сміття і влаштування відкритих кухонних печей.

2.2 Будівлі закладів, установ і організацій повинні бути обладнані засобами оповіщення людей про пожежу. Для оповіщення можуть бути використані: внутрішня телефонна та радіотрансляційна мережі; спеціально змонтовані мережі мовлення; дзвінки та інші звукові сигнали.

2.3 Протипожежні системи будівель та споруд повинні постійно утримуватися у справному робочому стані.

2.4 Евакуаційні проходи, виходи, коридори, тамбури і сходи не повинні заставлятися будь-якими предметами і обладнанням.

2.5 У коридорах, вестибюлях, холах, на сходових клітках і дверях евакуаційних виходів слід мати наказові та вказівні знаки безпеки. У кожному приміщенні повинна бути вивішена табличка, на якій вказано прізвище відповідального за пожежну безпеку, номер телефону пожежної частини, а також розміщена інструкція з пожежної безпеки.

2.6 Усі будівлі і приміщення закладів, установ і організацій мають бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння.

2.7 Опалювальні установки повинні відповідати протипожежним вимогам стандартів, будівельних норм та інших нормативних актів. Несправні пристрої систем опалення, вентиляції та кондиціювання повітря, а також несправні кухонні печі до експлуатації не допускаються.

2.8 Повітронагрівальні і опалювальні прилади повинні розміщуватися так, щоб до них був забезпечений вільний доступ для огляду й очищення. Очищення димоходів та печей від сажі потрібно проводити перед початком, а також протягом усього опалювального сезону, а саме: опалювальних печей періодичної дії на твердому та рідкому паливі - не рідше одного разу на три місяці; кухонних плит та кип'ятильників - один раз на місяць. Результати очищення димоходів та печей повинні фіксуватися в журналі.

2.9 Печі та інші опалювальні прилади повинні мати протипожежні розділки (відступки) від горючих конструкцій, що відповідають вимогам будівельних норм, не менше 0,51 м.

2.10 Експлуатаційний та протипожежний режим роботи установок (систем) вентиляції повинен визначатися робочими інструкціями.

2.11 У вентиляційних шахтах зберігання обладнання і матеріалів не дозволяється.

2.12 Усі роботи повинні проводитися на справному електрообладнанні.

2.13 Шафи, в яких установлені електрощити, повинні бути постійно зачинені на замок. Доступ до електрощитів повинен бути завжди вільним.

2.14 Під час експлуатації електроустановок не дозволяється: використовувати кабелі і проводи з пошкодженою ізоляцією або такою ізоляцією, що втратила захисні властивості; переносити ввімкнені прилади та ремонтувати обладнання, яке перебуває під напругою; залишати без догляду ввімкнені в електромережу електроприлади; користуватися пошкодженими електроприладами; використовувати побутові електронагрівальні прилади (праски, чайники, кип'ятильники тощо) без негорючих підставок та в умовах, що не передбачені заводом-виготовлювачем.

Глава III

Вимоги до утримання технічних засобів протипожежного захисту

3.1 Кожний заклад, установа і організація повинні бути забезпечені зовнішнім і внутрішнім протипожежним водопостачанням згідно з вимогами будівельних норм.

3.2 Керівники закладів, установ і організацій зобов'язані забезпечити технічне обслуговування, справний стан і постійну готовність до використання систем протипожежного водопостачання.

3.3 Під'їзди та підходи до пожежних водоймищ, резервуарів, гідрантів і кранів потрібно завжди утримувати вільними.

3.4 Усі будівлі та приміщення закладів, установ і організацій повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, пожежним інвентарем (пожежними щитами та стендами, пожежними відрами, діжками з водою, ящиками з піском тощо), пожежним знаряддям (пожежними ломами, баграми, сокирами тощо) та засобами зв'язку.

Глава IV

Порядок дій у разі виникненення пожежі

4.1 У разі виникнення пожежі дії працівників закладів, установ і організацій, залучених до гасіння пожежі, мають бути спрямовані на створення безпеки людей, і в першу чергу дітей, їх евакуацію та рятування.

4.2 Кожен працівник закладу, установи і організації, який виявив пожежу або її ознаки (задимлення, запах горіння або тління різних матеріалів, підвищення температури в приміщенні тощо), зобов'язаний: негайно повідомити про це за телефоном до пожежної частини (при цьому слід чітко назвати адресу об'єкта, місце виникнення пожежі, а також свою посаду та прізвище); задіяти систему сповіщення людей про пожежу; розпочати самому і залучити інших осіб до евакуації людей з будівлі до безпечного місця згідно з планом евакуації; сповістити про пожежу керівника закладу, установи і організації або працівника, що його заміщує; організувати зустріч пожежних підрозділів, вжити заходів до гасіння пожежі наявними в установі засобами пожежогасіння.

4.3 Керівник закладу, установи чи організації або працівник, що його заміщує, який прибув на місце пожежі, зобов'язаний: перевірити, чи повідомлено до пожежної охорони про виникнення пожежі; здійснювати керівництво евакуацією людей та гасінням пожежі до прибуття пожежних підрозділів. У разі загрози для життя людей негайно організувати їх рятування, використовуючи для цього всі наявні сили і засоби; виділити для зустрічі пожежних підрозділів особу, яка добре знає розміщення під'їзних шляхів та вододжерел; перевірити включення в роботу автоматичної (стаціонарної) системи пожежогасіння; вилучити з небезпечної зони всіх працівників та інших осіб, не зайнятих евакуацією людей та ліквідацією пожежі; у разі потреби викликати до місця пожежі медичну та інші служби; припинити всі роботи, не пов'язані з заходами щодо ліквідації пожежі; організувати відключення мереж електро- і газопостачання, зупинку систем вентиляції та кондиціонування повітря і здійснення інших заходів які сприяють запобіганню поширенню пожежі; забезпечити безпеку людей, які беруть участь в евакуації та гасінні пожежі, від можливих обвалів конструкцій, дії токсичних продуктів горіння і підвищеної температури, ураження електрострумом тощо; організувати евакуацію матеріальних цінностей із небезпечної зони, визначити місця їх складування і забезпечити, при потребі, їх охорону; інформувати керівника пожежного підрозділу про наявність людей у будівлі.

4.4 Під час проведення евакуації та гасіння пожежі необхідно: з урахуванням обстановки, що склалася, визначити найбезпечніші евакуаційні шляхи і виходи до безпечної зони у найкоротший термін; ліквідувати умови, які сприяють виникненню паніки; евакуацію людей слід починати з приміщення, у якому виникла пожежа, і суміжних з ним приміщень, яким загрожує небезпека поширення вогню і продуктів горіння. Дітей молодшого віку і хворих слід евакуювати в першу чергу; ретельно перевірити всі приміщення, щоб унеможливити перебування у небезпечній зоні дітей, які сховалися під ліжками, партами, у шафах або інших місцях; виставляти пости безпеки на входах у будівлі, щоб унеможливити повернення дітей і працівників до будівлі, де виникла пожежа; у разі гасіння слід намагатися у першу чергу забезпечити сприятливі умови для безпечної евакуації людей; утримуватися від відчинення вікон і дверей, а також від розбивання скла; Залишаючи приміщення або будівлі, що постраждали від пожежі, потрібно зачинити за собою всі двері і вікна.

Глава V

Навчання з питань пожежної безпеки в закладах, установах і організаціяї

5.1 Усі працівники під час прийняття на роботу і за місцем праці повинні проходити інструктажі з питань пожежної безпеки.

5.2 Допуск до роботи осіб, які не пройшли спеціального навчання і інструктажу не дозволяється.

5.3 Керівник закладу, установи і організації зобов'язаний видати примірник інструкції з пожежної безпеки за напрямком роботи або вивісити його на робочому місці.

Судовий кодекс Лос‑Сантоса

СУДОВИЙ КОДЕКС ШТАТУ ДИСПЕРСІЯ

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ (IC)

Стаття 1. Мета та завдання Судового кодексу

1. Цей Кодекс визначає:
2. засади організації та функціонування судової системи Штату Дисперсія;
3. права й обов’язки учасників судового процесу;
4. основні процесуальні правила розгляду кримінальних, цивільних, адміністративних та трафік-справ.
5. Кодекс слугує інструментом забезпечення належної правової процедури (due process), рівного захисту законів (equal protection) та справедливості у провадженнях судів штату.

Стаття 2. Основні принципи правосуддя

1. Верховенство Конституції — Конституція штату має найвищу юридичну силу.
2. Законність і передбачуваність — рішення ґрунтуються на законах штату та судових прецедентах.
3. Належна правова процедура (due process) — ніхто не може бути позбавлений свободи/майна без справедливого процесу.
4. Рівний захист (equal protection) — заборона вибіркового чи дискримінаційного застосування норм.
5. Незалежність і неупередженість суду.
6. Публічність — слухання відкриті, крім винятків, встановлених цим Кодексом.
7. Презумпція невинуватості та стандарт доказування: у кримінальних справах — поза розумним сумнівом, у цивільних/адміністративних — перевага доказів.

Стаття 3. Сфера застосування

1. Кодекс застосовується до:
2. кримінальних правопорушень (felonies, misdemeanors) та інфракцій (traffic/ordinance infractions);
3. цивільних і адміністративних проваджень;
4. процесуальних дій судів, прокурорів (District/City Attorney), захисників, судових секретарів, розпорядників тощо;
5. видачі ордерів, повісток, визначення застави, апеляцій.
6. Норми цього Кодексу діють на всій території штату, включно з муніципалітетами (міста/округи). Місцеві акти діють остільки, оскільки не суперечать праву штату.
7. Кодекс є обов’язковим для всіх осіб і органів, що беруть участь у провадженнях.

Стаття 4. Визначення термінів (ключові)

1. Позивач — сторона, що подає цивільний позов.
2. Відповідач — сторона, до якої подано цивільний позов.
3. Обвинувачений (Підсудний) — особа, щодо якої висунуто кримінальне обвинувачення.
4. Прокурор — District Attorney/City Attorney, який представляє Народ штату.
5. Суддя / Магістрат — посадова особа суду, уповноважена здійснювати правосуддя, видавати ордери, визначати заставу.
6. Адвокат (Захисник) — ліцензований LS Bar юрист сторони; Громадський Захисник (Public Defender) — захисник, призначений судом.
7. Секретар суду (Clerk) — веде реєстр справ, протоколи, ордери.
8. Судовий розпорядник (Bailiff) — забезпечує порядок і виконання розпоряджень суду.
9. Ордер (Warrant) — судовий дозвіл на арешт/обшук; Повістка (Subpoena) — наказ про явку свідка чи надання документів.

Стаття 5. Джерела права штату

1. Основні джерела:
2. Конституція Штату Дисперсія;
3. Статути/Кодекси штату (зокрема, Кримінальний/Транспортний/Доказовий/Державного управління/Професій тощо);
4. Правила судів штату (Rules of Court);
5. Судові прецеденти — рішення Верховного Суду штату та Апеляційних судів є обов’язковими для нижчих судів;
6. Адміністративні регламенти департаментів штату;
7. Місцеві ординанси міст та округів — якщо не суперечать праву штату;
8. цей Судовий кодекс як складова статутного права.
9. У разі колізії: Конституція → статути штату → правила судів → адміністративні регламенти → місцеві ординанси.

Стаття 6. Публічність та її обмеження

1. Слухання є відкритими за замовчуванням.
2. Суд може обмежити публічність лише за наявності переважного інтересу (overriding interest), зокрема: державна таємниця/операції FIB, безпека свідків або неповнолітніх, захист жертв сексуальних злочинів, недопущення зриву слідчих дій.
3. Рішення про закрите слухання має бути мотивованим і найменш обмежувальним; у такому разі допускаються лише учасники справи та уповноважені особи.
4. Аудіо-/відеозапис і трансляції — лише за дозволом суду.

Стаття 7. Заборона дискримінації

1. У провадженнях забороняється будь-яка дискримінація, у т.ч. за ознаками раси, кольору шкіри, національного походження, громадянства, релігії, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, віку, інвалідності, сімейного/військового статусу або іншими подібними ознаками.

Стаття 8. Процесуальні гарантії сторін

1. Право на своєчасне повідомлення про обвинувачення/позов і доступ до матеріалів відповідно до правил відкриття (discovery).
2. Право на адвоката; у разі відсутності коштів — призначення Public Defender.
3. Право не свідчити проти себе, на перехресний допит свідків, на подання доказів і клопотань.
4. Право на розумні строки розгляду, публічний і справедливий суд.
5. Право на апеляційний перегляд у порядку, встановленому цим Кодексом.

Стаття 9. Тлумачення та офіційні роз’яснення

1. Офіційне тлумачення норм здійснюють суди штату; рішення Верховного Суду Штату Дисперсія є обов’язковими для всіх судів.
2. Висновки Генерального прокурора / Департаменту юстиції штату (DOJ) мають консультативний характер.
3. Законодавчі Збори штату (Асамблея та Сенат) можуть ухвалювати тлумачні акти або вносити зміни до законів.
4. За наявності прогалин допускається аналогія закону та застосування загальних принципів (due process, справедливість, добросовісність) із урахуванням прецедентів.

РОЗДІЛ II. СУДОВА СИСТЕМА (IC)

Стаття 10. Рівні та структура судів

1. Superior Court of Dispersia (Суд вищої інстанції штату — суд першої інстанції загальної юрисдикції).
2. Складається з дивізій:
3. a) Magistrate/Traffic Division — ордери, аррайнменти, застава, інфракції (трафік/муніципальні порушення), проступки (misdemeanors), дрібні цивільні спори;
4. b) Criminal Division — попередні слухання (preliminary hearing) у felony, судові розгляди misdemeanor/felony;
5. c) Civil Division — цивільні справи (unlimited/limited);
6. d) за потреби — інші спеціалізації (Family, Probate, Small Claims) для зручності RP.
7. Appellate Division of the Superior Court (Апеляційна Дивізія при Superior Court).
8. Переглядає рішення у інфракціях і проступках, а також у «limited civil».
9. Court of Appeal (Апеляційний суд штату).
10. Розглядає апеляції з Criminal/Civil Division у felony та «unlimited civil», а також окремі питання права.
11. Supreme Court of Dispersia (Верховний Суд штату).
12. Найвища інстанція з дискреційною юрисдикцією: приймає справи значущого публічного інтересу, єдності практики, конституційних питань; розглядає надзвичайні звернення (writs) та питання дисципліни адвокатів/суддів. Верховний Суд не є кримінальним судом першої інстанції.

Стаття 11. Юрисдикція та підсудність

1. Предметна юрисдикція (subject-matter) визначається цим Кодексом і законами штату. Її відсутність робить рішення нікчемним.
2. Персональна юрисдикція виникає за місцем вчинення правопорушення, місцем проживання/реєстрації сторони або іншими підставами, передбаченими законом.
3. Територіальна підсудність (venue) визначається місцем події чи іншим встановленим правилом. Неналежний venue тягне трансфер справи, а не автоматичне скасування.
4. Конфлікт юрисдикцій вирішується старшою інстанцією; рішення про передачу справи обов’язкове для виконання нижчим судом.

Стаття 12. Незалежність, неупередженість та суддівська етика

1. Судді ухвалюють рішення незалежно від політичного впливу, сторін та посадових осіб; керуються Конституцією, законами, правилами судів та прецедентами.
2. Ex parte-контакти (спілкування з однією стороною по суті) заборонені, окрім адміністративних питань розкладу.
3. Суддя підлягає відводу (recusal) у разі конфлікту інтересів, упередженості або обґрунтованої загрози неупередженості.
4. Порушення етики тягне дисциплінарну відповідальність (зауваження, штраф RP, тимчасове відсторонення, подання на усунення).

Стаття 13. Призначення та статус суддів

1. Верховний Суд та Court of Appeal. Судді призначаються Губернатором з наступним підтвердженням відповідною комісією/сенатом штату; подальше перебування — за процедурою підтвердження/переобрання, встановленою законами штату (IC).
2. Superior Court. Судді обираються на безпартійних виборах; вакантні посади можуть заповнюватися призначенням Губернатора до найближчих виборів.
3. Magistrates/Commissioners. Призначаються керівним суддею (Presiding Judge) Superior Court для здійснення окремих повноважень (ордери, аррайнменти, bail, інфракції).
4. Судді мають гарантії незмінюваності та винагороди на період повноважень; можуть бути усунуті за процедурою імпічменту або рішенням дисциплінарного органу у випадках, визначених законом штату.

РОЗДІЛ III. СУДОВИЙ ПРОЦЕС (IC)

Стаття 14. Загальні принципи

1. Судочинство у Штаті Дисперсія здійснюється за змагальною процедурою перед неупередженим суддею (або присяжними, якщо це передбачено цим Кодексом) з дотриманням належної правової процедури (due process) та рівного захисту законів (equal protection).
2. Слухання є відкритими, окрім випадків обмеження публічності, визначених цим Кодексом.
3. Кожна сторона має право на адвоката; у разі відсутності коштів суд призначає Громадського Захисника (Public Defender).
4. Презумпція невинуватості діє у кримінальних справах; стандарт доказування — поза розумним сумнівом. У цивільних/адміністративних справах — перевага доказів.
5. Сторони мають право бути вислуханими, подавати докази та клопотання, здійснювати перехресний допит, користуватися перекладачем та оскаржувати рішення у порядку, встановленому цим Кодексом.
6. Процес має бути оперативним: суд і сторони зобов’язані уникати зволікань, подаючи документи та докази у розумні строки.

Стаття 15. Фази судового процесу

1. Подання справи.
2. Кримінал: прокурор подає обвинувальний акт/скаргу (complaint/information).
3. Цивіл/адмін: позивач подає позов (complaint/petition) із коротким викладом вимог і підстав. Канцелярія присвоює номер справи (docket).
4. Прийняття до провадження.
5. Суд перевіряє формальні вимоги, визначає належну дивізію/суддю; у кримінальних справах призначається аррайнмент (роз’яснення прав, позиція, застава/умови звільнення).
6. Повідомлення сторін.
7. Сторонам вручаються процесуальні документи та повістки (notice/subpoena) належним способом (особисто/електронно, якщо дозволено). Факт вручення фіксується в матеріалах справи.
8. Проведення слухання.
9. Включає підготовчий етап (pre-trial: обмін матеріалами discovery, клопотання — to suppress, in limine, to dismiss, continuance), після чого відбувається розгляд по суті (trial) — bench або jury. Докази подаються у встановленому порядку; допускаються відкриті заперечення сторін.
10. Винесення рішення.
11. Суд оголошує вердикт/рішення, надає короткі мотиви. У криміналі призначається окреме сентенсування (sentencing) з урахуванням шкали санкцій цього Кодексу; сторони поінформовані про порядок апеляції.

Стаття 16. Допустимість доказів

1. Приймаються релевантні та автентифіковані докази, здобуті законно з дотриманням прав особи та цього Кодексу.
2. Виключаються (exclusionary rule):
3. докази, отримані з порушенням закону або без ордера за відсутності передбаченого винятку;
4. зізнання/пояснення, здобуті під примусом чи без належних попереджень;
5. «плід отруєного дерева» — похідні докази, якщо не доведено незалежне джерело або неминуче виявлення;
6. відверто упереджуючі матеріали, чия шкода переважає доказову цінність.
7. Ланцюг збереження (chain of custody) є обов’язковим для фізичних і цифрових доказів (body-cam/dash-cam, записи диспетчера, логи MDT/NUI тощо).
8. Питання допустимості вирішуються на підставі клопотань сторін (Motion to Suppress/Exclude); тягар доказування визначається характером порушення.

Стаття 17. Провадження за замовчуванням (неявка)

1. Цивільні/адміністративні справи. За умови належного повідомлення та неявки відповідача без поважних причин суд може ухвалити рішення за замовчуванням (default judgment). Відповідач має право подати клопотання про скасування default за наявності поважних підстав у розумний строк.
2. Кримінальні справи. Рішення за замовчуванням не застосовується. За неявки підсудного суд може видати bench warrant (ордер на арешт) і, якщо була застава, постановити її конфіскацію; справа продовжується після затримання/явки підсудного.

РОЗДІЛ IV. УЧАСНИКИ ПРОЦЕСУ (IC)

Стаття 18. Статус та ролі учасників

1. Позивач / Прокурор (Plaintiff / Prosecutor) — ініціює розгляд:

• у кримінальних справах діє District/City Attorney від імені Народу штату;
• у цивільних/адміністративних — позивач (фізична або юридична особа).

1. Відповідач / Обвинувачений (Defendant) — особа, щодо якої подано позов або висунуто обвинувачення; користується презумпцією невинуватості у кримінальних справах та процесуальними гарантіями цього Кодексу.
2. Адвокат / Захисник (Counsel / Defense Attorney) — представник сторони, акредитований LS Bar (бар штату). За відсутності коштів у кримінальних справах суд призначає Громадського Захисника (Public Defender).
3. Суддя / Магістрат (Judge / Magistrate) — головує у провадженні, забезпечує дотримання due process, вирішує клопотання, ухвалює вирок/рішення; магістрати можуть видавати ордери, визначати заставу, вести інфракції/аррайнменти.
4. Свідки (Witnesses) — особи, що володіють релевантною інформацією; дають показання під присягою; за неправдиві свідчення несуть відповідальність (perjury).
5. Експертні свідки (Expert Witnesses) — надають фахові висновки в межах компетентності; суд оцінює допустимість/вагу таких висновків.
6. Секретар суду (Court Clerk) — веде реєстр (docket), оформлює повістки/ордери, зберігає матеріали.
7. Судовий розпорядник (Bailiff) — забезпечує порядок і безпеку в залі суду, виконує розпорядження судді.
8. Правоохоронні органи / слідчі (LEO/Investigators) — здійснюють доставку підсудного, виконання ордерів, забезпечують надання доказів і явку свідків згідно з законом.

Стаття 19. Повноваження та обов’язки адвоката (Counsel)

1. Представництво та захист. Адвокат діє в інтересах клієнта в межах закону та етики: готує стратегію, надає консультації, представляє у суді на всіх стадіях (pre-trial, trial, post-trial, апеляції).
2. Доступ до матеріалів (Discovery). Має право своєчасно отримувати від опонента/прокуратури релевантні матеріали, включно з виправдувальною інформацією; може ініціювати додаткове розкриття через клопотання.
3. Клопотання та заперечення. Подання motions (to suppress, in limine, to dismiss, continuance, protective order тощо), заявлення процесуальних objections під час слухання.
4. Допит свідків. Проведення прямого та перехресного допиту (cross-examination), імпічмент достовірності, виклик свідків захисту.
5. Повістки та докази. Ініціює subpoena / subpoena duces tecum для явки свідків та надання документів/записів; забезпечує ланцюг збереження (chain of custody) доказів сторони.
6. Провадження щодо застави та умов звільнення. Виступає з позицією щодо bail / release conditions, пропонує альтернативи (ROR, нагляд, електронний моніторинг).
7. Угоди (Plea Negotiations). Веде переговори про plea, укладає угоди за згодою клієнта; контролює, щоб визнання було добровільним, усвідомленим і з фактичною основою.
8. Експерти та розслідування. Має право залучати приватних розслідувачів/експертів, подавати їх висновки до суду.
9. Конфіденційність і конфлікти. Дотримується адвокатської таємниці; уникає конфлікту інтересів або отримує належні письмові згоди, якщо це допустимо законом і етикою.
10. Етика та чесність перед судом. Забороняється вводити суд в оману, приховувати докази, перешкоджати правосуддю або спілкуватися по суті ex parte із суддею без дозволу. Дотримання дрес-коду та правил поведінки в суді є обов’язковим.
11. Ідентифікація. Адвокат зобов’язаний мати чинну акредитацію LS Bar і надавати посвідчення на вимогу суду чи правоохоронця.

РОЗДІЛ V. СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ (IC)

Стаття 20. Види судових процедур

Судова процедура — впорядкований процес розгляду справи з дотриманням due process, правил доказування та етики. Залежно від предмета справи суд застосовує відповідну процедуру:

1) Попереднє слухання (pre-trial / preliminary hearing)

Мета: визначити юрисдикцію та підсудність, обсяг і допустимість доказів, коло учасників, умови звільнення/застави, графік руху справи.

Проводиться, якщо:

• справа складна/резонансна, або є спори щодо доказів;
• у криміналі для felony — щоб встановити наявність достатніх підстав тримати до відповіді (probable cause).
• Результати:
• призначення експертиз/оціночних звітів;
• визначення переліку свідків/доказів до суду;
• затвердження процесуального графіка;
• у криміналі — рішення про подальший розгляд/закриття.

2) Основне слухання (trial: bench або jury)

Мета: розгляд справи по суті.

Типова хронологія:

1. відкриття суддею; ідентифікація сторін;
2. вступні заяви (обвинувач/позивач → захист/відповідач);
3. подання доказів, прямий та перехресний допит;
4. закриття доказів; судові дебати;
5. інструктаж присяжних (якщо jury);
6. вердикт/рішення; окремо — sentencing у криміналі.
7. Публічність: відкрите слухання, крім випадків, визначених Кодексом (захист свідків/неповнолітніх, держтаємниця тощо).

3) Експрес-процедура (summary / expedited)

Мета: швидке вирішення справ малої складності.

Застосовується, коли:

• є визнання вини (plea) або відсутній спір факту/права;
• інфракції/дрібні адмін-кейси (штрафи, ліцензії) без складних доказів.
• Особливості: можливий розгляд суддею одноособово за згодою сторін; частина подань може йти письмово/електронно.

4) Апеляційне слухання (appeal / appellate review)

Мета: перегляд рішення нижчого суду на предмет помилок права/процедури.

Проводиться в: Appellate Division/Court of Appeal (залежно від категорії справи).

Результати:

• підтвердження;
• скасування і направлення на новий розгляд;
• зміна або ухвалення нового рішення, якщо питання чисто правове.

5) Процедура видачі судового наказу / ордера (warrants & orders)

Мета: розгляд клопотань про:

• ордер на обшук (майно/авто/особа),
• ордер на арешт,
• технічні заходи спостереження (високий стандарт обґрунтування),
• тимчасове вилучення майна/замороження активів.
• Порядок: клопотання від прокурора/LEO → показ причинності (probable cause) → ухвала судді про задоволення/відмову (можливий телескоп/електронний ордер із фіксацією).

6) Заочний розгляд (default / неявка)

Мета: вирішення без участі сторони, що не з’явилась попри належне повідомлення.

Застосування:

• цивільні/адміністративні — можливе default judgment;
• кримінальні — не застосовується: суд видає bench warrant і може конфіскувати заставу.

20.1. Етапи типової судової процедури

1. Подача заяви/клопотання: позов/обвинувальна скарга, або процесуальна заява (усно/письмово/електронно).
2. Реєстрація справи: присвоєння docket-номера, визначення дивізії.
3. Призначення судді: автоматично за графіком; за окремими категоріями — керівним суддею.
4. Повідомлення й підтвердження сторін: service/notice, перевірка повноважень представників.
5. Pre-trial: discovery, обмін списками свідків/доказів, розгляд motions (to suppress/in limine/dismiss/continuance/protective order).
6. Розгляд по суті (trial): порядок, визначений цим Кодексом.
7. Вирок/рішення: проголошення та короткі мотиви; у криміналі — окреме sentencing.
8. Виконання: відповідні органи (LSPD/LASD/FIB/Шериф) виконують накази суду.
9. Апеляція (за потреби): Notice of Appeal до апеляційного суду в межах 48 год (IC-таймінг сервера).

20.2. Примус до виконання процесуальних дій

1. Ігнорування виклику/неявка: штраф, заочне рішення (цивіл/адмін) або bench warrant (кримінал), можливе стягнення/конфіскація застави.
2. Порушення порядку/тиск на свідків: видалення із зали, штраф, ухвала про арешт за неповагу до суду; окремо — ордери на захист/обмеження контактів.

Стаття 21. Судові документи

21.1. Загальні положення

1. Судові документи — офіційні процесуальні акти суду/за дорученням суду, чинні в межах Штату Дисперсія.
2. Документи є підставою для дій правоохоронців, прокурорів, адвокатів, сторін та інших учасників.
3. Видаються на підставі цього Кодексу, правил судів і належної доказової бази.

21.2. Перелік основних документів (IC-класифікація)

Позовна заява / Complaint — Старт цивільної справи; Сила: підстава для відкриття провадження; Хто видає: позивач (реєструє суд).

Обвинувальна скарга / Information / Complaint (Criminal) — Старт кримінального переслідування; Сила: підстава для аррайнменту; Хто видає: прокурор.

Повістка / Summons & Subpoena — Виклик особи/свідка; вимога надати документи (subpoena duces tecum); Сила: обов’язок з’явитися/надати; Хто видає: суд / клерк за дорученням.

Ухвала / Order — Процесуальне питання (відкладення, експертиза, допуск доказів тощо); Сила: обов’язкова; Хто видає: суддя.

Судовий наказ (спрощене рішення) / Judgment by Confession/Default — Рішення у спрощеному порядку; Сила: має силу судового рішення; Хто видає: суд.

Ордер на обшук / Search Warrant — Дозвіл на обшук майна/авто/особи; Сила: обов’язковий для LEO; Хто видає: суддя (за probable cause).

Ордер на арешт / Arrest Warrant — Дозвіл затримати особу; Сила: право на арешт; Хто видає: суддя (за probable cause).

Запобіжний захід / Bail & Conditions Order — Тримання під вартою / застава / домашній арешт; Сила: обов’язкова; Хто видає: суд.

Вирок / Criminal Sentence — Рішення у кримінальній справі; Сила: остаточне (оскаржуване); Хто видає: суд.

Судове рішення / Civil Judgment — Рішення у цивільній справі; Сила: підлягає виконанню; Хто видає: суд.

Судовий протокол / Minutes & Transcript — Офіційна фіксація перебігу засідання; Сила: доказова; Хто веде: клерк / секретар.

21.3. Типові підстави для видачі

• Позов / Complaint: наявність спору (майно, договір, відшкодування тощо).
• Summons/Subpoena: відкриття провадження або потреба забезпечити явку/документи.
• Search Warrant: клопотання LEO/прокурора + probable cause, конкретизація місця/предметів; строк дії обмежений.
• Arrest Warrant: обґрунтована підозра у злочині; ідентифікація особи; підпис судді.
• Court Order (ухвала): за клопотанням сторони або з ініціативи суду з процесуальних питань.
• Вирок/Рішення: після розгляду по суті, на підставі досліджених доказів.

21.4. Оформлення

1. Документи можуть бути паперовими або електронними (з електронним підписом/ідентифікатором суду).
2. Обов’язкові реквізити: дата/час, номер справи, ПІБ судді, короткий зміст, підпис/електронний підпис, печатка/штамп суду або позначка клерка.

21.5. Оскарження

1. Можуть бути оскаржені: ордери, ухвали, вироки, рішення (у межах процесуальної моделі цього Кодексу).
2. Строк: подання апеляції до відповідного апеляційного суду в межах 48 годин від оголошення (IC-таймінг сервера).

21.6. Виконання

1. Судові документи обов’язкові для всіх державних органів, LEO та сторін.
2. Невиконання тягне санкції: штраф, неповага до суду (аж до арешту), інші дії, передбачені цим Кодексом.

Стаття 22. Ведення протоколу

1. Протоколізацію засідання (minutes) здійснює судовий секретар/клерк; за можливості ведеться аудіо/відеозапис або стенограма.
2. Протокол містить дату/час, склад суду, учасників, суть клопотань, ухвали, відмітки про докази/свідків, результати слухання.
3. Протокол та додатки зберігаються в архіві суду; копії надаються учасникам за запитом або за окремою ухвалою.

РОЗДІЛ VI. АПЕЛЯЦІЯ ТА ПЕРЕГЛЯД (IC)

Стаття 23. Порядок апеляції

1. Строк подання. Notice of Appeal подається до канцелярії суду, який ухвалив рішення, протягом 48 годин з моменту оголошення вироку/рішення (IC-таймінг сервера). Пропуск строку без поважних причин тягне відхилення апеляції.
2. Комплектність подання. До Notice of Appeal додаються: коротка підстава оскарження, запит на формування Record on Appeal (протокол, докази, додатки), за потреби — клопотання про зупинення виконання (stay).
3. Суд апеляційної інстанції.

• інфракції/місдмінори/«limited civil» — Appellate Division при Superior Court;
• felony та «unlimited civil» — Court of Appeal.

1. Брифінг. Сторони подають Opening Brief, Respondent’s Brief, Reply Brief у межах сторінок/термінів, встановлених судом. Неподання брифу може спричинити dismissal.
2. Усні дебати. Суд може призначити oral argument; за результатами дебатів справа береться під нараду.
3. Можливі результати:
4. Affirmed — залишити без змін;
5. Reversed/Modified — змінити рішення;
6. Reversed & Remanded — скасувати та направити на новий розгляд із вказівками суду апеляції;
7. Dismissed — припинити апеляцію з процесуальних підстав.
8. Зупинення виконання (Stay). Виконання рішення не зупиняється автоматично. Сторона може подати клопотання про stay у суд першої інстанції або безпосередньо в апеляцію. У криміналі можливий bail pending appeal на розсуд суду.

Стаття 24. Підстави та стандарти апеляції

1. Підстави оскарження:
2. a) Помилка права (неправильне тлумачення/застосування закону);
3. b) Порушення процесу (due process, доказові помилки, незаконні ордери/докази);
4. c) Недостатність доказів для вердикту/висновків;
5. d) Упередженість/конфлікт інтересів судді;
6. e) Нові докази, що не могли бути представлені раніше з належною пильністю (зазвичай заявляються як motion for new trial або через надзвичайне звернення).
7. Стандарти перегляду:

• De novo — для чистих питань права (суд апеляції вирішує наново);
• Abuse of discretion — для рішень, що залежать від розсуду судді (допуск доказів, санкції, continuance);
• Substantial evidence — перевірка достатності доказів для підтримки висновку;
• Harmless error — помилка не веде до скасування, якщо не вплинула суттєво на результат.

1. Обмеження новими доказами. В апеляції загалом не приймаються нові докази; винятки — лише у визначених випадках (факти поза записом, що роблять вирок недійсним) і переважно через remand чи окреме провадження.

Стаття 25. Перегляд справи вищими інстанціями (discretionary review)

1. Верховний Суд штату Дисперсія може за власною ініціативою або за петицією про перегляд (petition for review) прийняти справу, що:
2. містить значуще питання права/публічного інтересу;
3. демонструє конфлікт практики між судами;
4. вимагає уніфікації або розвитку права штату.
5. Рішення про надання перегляду дискреційне. Відмова у прийнятті не є підтвердженням правильності рішення нижчого суду.
6. Верховний Суд може: affirm/reverse/modify, видати вказівки (remand with instructions) або ухвалити нове рішення з правових питань, якщо фактична база є достатньою.

Додаткові положення (IC-корисне)

1. Record on Appeal. Сторони несуть відповідальність за замовлення та перевірку протоколів/стенограм/експонатів; спори про повноту запису вирішує апеляційний суд.
2. Післясудові клопотання. Заяви про reconsideration, new trial, arrest of judgment (у криміналі) подаються до суду першої інстанції у стислих строках і можуть призупиняти перебіг 48-годинного терміну (за окремою ухвалою).
3. Надзвичайні звернення (Extraordinary Writs). У разі відсутності адекватного звичайного засобу оскарження сторона може подати writ (наприклад, mandate/prohibition/habeas). Такі засоби застосовуються виключно для усунення грубих помилок або перевищення юрисдикції.
4. Ефект апеляції. Рішення апеляційного суду є обов’язковим для нижчого суду після вступу в силу; зміни у вироку/санкції виконуються відповідно до апеляційної ухвали.

РОЗДІЛ VII. ПОРУШЕННЯ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ (IC)

Стаття 26. Неповага до суду (Contempt of Court)

26.1 Види неповаги

1. Пряма неповага (direct contempt) — вчинена в залі суду в присутності судді (образи, крики, навмисний зрив слухання, відмова виконувати розпорядження).
2. Непряма неповага (indirect contempt) — поза залом (неявка за повісткою, тиск на свідків, порушення приписів суду).
3. Цивільна неповага — для примусу до виконання законного розпорядження (може тривати до виконання).
4. Кримінальна неповага — покарання за завершене порушення (штраф/арешт RP).

26.2 Приклади порушень і базові санкції (за перше порушення)

• Образа суду/офіцера суду: штраф до $1 000 або до 15 хв RP-арешту; повторно — до $2 500 або до 30 хв.
• Перешкоджання слуханню/зрив засідання: $2 000–$5 000 або до 45 хв; за повторний умисний зрив — до 60 хв + видалення із зали/обмеження доступу.
• Нецензурна лайка, публічні образливі вигуки: до $1 500; за демонстративну неповагу — як за «перешкоджання».
• Порушення припису/ордера суду: $2 000–$5 000 і/або до 60 хв, окремо — відповідальність за самовільне невиконання рішення.

26.3 Повноваження судді

• Негайне зауваження, видалення із зали, усний або письмовий припис, накладення штрафу, bench warrant за неявку, короткостроковий RP-арешт за кримінальний contempt.
• Суд фіксує мотиви санкцій у протоколі. Право оскарження — у порядку розділу VI.

Стаття 27. Зловживання повноваженнями в судовому процесі

27.1 Суб’єкти: судді, прокурори, адвокати, клерки/посадові особи суду.

27.2 Форми порушень: упередженість, ex parte-спілкування по суті, свідоме викривлення протоколу, приховування доказів, тиск на свідків, конфлікт інтересів без розкриття, недобросовісні подання, порушення етики.

27.3 Процедури реагування

• Суддя: скарга до Комісії з поведінки суддів; можливі наслідки — зауваження, тимчасове відсторонення, усунення з посади.
• Прокурор / Адвокат: дисципліна LS Bar (попередження → штраф RP → suspension на визначений строк → disbarment). Суд може додатково накласти судові санкції у конкретній справі.
• Службовці суду: службове розслідування + дисциплінарні стягнення, аж до звільнення і передачі матеріалів у кримінальне провадження.

Стаття 28. Фальсифікація доказів та суміжні порушення

28.1 Визначення

Фальсифікація доказів (evidence fabrication/tampering) — умисне створення, зміна, викривлення або знищення доказів, що мають значення для судового розгляду (включно з цифровими даними: body-cam, dash-cam, логи MDT/NUI, GPS, скріншоти тощо).

28.2 Типові прояви

• Подання документів із підробленими реквізитами/джерелом;
• Монтаж/обрізання відео/аудіо для викривлення контексту;
• Вигадані «свідчення з чужих слів» без підтвердження;
• Спалення/приховування речових доказів чи носіїв (spoliation).

28.3 Класифікація (приклади)

• Документальна — підроблений ордер/довідка/звіт.
• Медійна — змонтоване відео, «склепані» фото/аудіо.
• Вербальна — навмисна брехня свідка під присягою (perjury).
• Технічна/цифрова — підтасовані GPS-логи, журнали серверів, метадані.

28.4 Процесуальні наслідки

• Виключення доказів (exclusionary rule, «плід отруєного дерева») + можливий санкційний інструктаж присяжним про знищення доказів.
• Судові санкції: грошові стягнення, adverse inference (суд вважає факт доведеним проти порушника), штраф за contempt.
• Дисципліна LS Bar / прокуратури: від попередження до suspension/disbarment.
• RP-кримінальна відповідальність (за тяжке умисне tampering/perjury):
• Штраф: $20 000–$50 000;
• RP-арешт: 60–120 хв; (оос)
• Для посадовців — додаткове усунення від справи та повідомлення до наглядових органів.
• Статус зловмисного заявника (vexatious litigant) у цивільній юрисдикції — подальші позови лише за дозволом суду.

28.5 Захист від підозри у фальсифікації (гарантії)

• Право на захисника;
• Подання контрдоказів добросовісності (необізнаність, технічна помилка, незалежне джерело);
• Клопотання про experts/forensics (метадані, хеш-суми);
• Оскарження санкцій/висновків у апеляції (див. розд. VI).

28.6 Повторне порушення (within 30 RL-days)

• Подвоєння штрафів і RP-строків;
• Для адвокатів/прокурорів — обов’язкове призупинення ліцензії на щонайменше 20 діб RP + обов’язкова перевірка LS Bar перед поверненням до практики.

РОЗДІЛ VIII. СТАТУС СУДДІВ (IC)

Стаття 29. Загальні положення

1. Судді є носіями судової влади Штату Дисперсія та здійснюють правосуддя від імені Народу штату в межах наданої юрисдикції.
2. Суддя є незалежним і підзвітним Конституції штату, законам, цьому Кодексу, Правилам судів і нормам суддівської етики.
3. Статус судді наділяє процесуальними повноваженнями і накладає етичні зобов’язання; зловживання статусом тягне дисципліну та/або усунення.

Стаття 30. Призначення/обрання суддів

1. Верховний Суд штату та Апеляційний суд (Court of Appeal). Судді призначаються Губернатором після рекомендації Комісії з призначень (IC-модель) з подальшим підтвердженням/переобранням у строки, визначені законом штату.
2. Суд вищої інстанції (Superior Court). Судді, як правило, обираються на безпартійних виборах; вакантні посади може тимчасово заповнювати Губернатор до найближчих виборів.
3. Магістрати/Комісіонери. Призначаються керівним суддею (Presiding Judge) Superior Court для виконання окремих повноважень (ордери, аррайнменти, bail, інфракції).
4. Призначення/обрання оформлюється наказом суду з вказанням рангу/дивізії та дати вступу на посаду.

Стаття 31. Вимоги до кандидата на суддю

Мінімальні критерії (IC):

• Вік персонажа: від 30 років (рекомендовано 35+ для вищих інстанцій).
• Професійний стаж: не менше 8 років активної юридичної практики або служби на посаді магістрата/прокурора/адвоката (членство в LS Bar обов’язкове).
• Знання: кодекси штату, процесуальні правила, доказове право, етика суддів.
• Репутація: відсутність тяжких порушень, дисциплінарних стягнень від LS Bar, судимостей.
• Комунікація та поведінка: стриманість, грамотність, управління процесом, відсутність конфлікту інтересів.

Стаття 32. Присяга судді

Перед вступом на посаду суддя складає присягу:

Стаття 33. Обов’язки судді

1. Вести провадження неупереджено і своєчасно, забезпечуючи due process та публічність, передбачену Кодексом.
2. Дотримуватися суддівської етики, уникати ex parte-спілкувань по суті, декларувати та запобігати конфліктам інтересів (відвід/самовідвід).
3. Забезпечувати протокол/стенограму (доручає клерку) та належне зберігання матеріалів справи.
4. Видавати ордери/ухвали/рішення лише на законних підставах, належно мотивуючи їх.
5. Підтримувати порядок у залі суду; у разі порушень застосовувати санкції за неповагу.
6. Підтримувати професійний розвиток суддівського корпусу; надавати пропозиції щодо вдосконалення процедур.
7. Взаємодіяти з Presiding Judge у спірних організаційних питаннях; інформувати Апеляційний/Верховний суд у випадках, що потребують роз’яснення права.

Стаття 34. Ієрархія та ранги суддів (IC)

• Суддя-стажер (Judge Trainee): стажування; не веде справ самостійно; працює під наставництвом.
• Молодший суддя (Junior Judge): прості адмін/цивільні справи; частина інфракцій; під наглядом Presiding Judge.
• Суддя (Judge, Superior Court): повний обсяг справ першої інстанції (civil/criminal/traffic) за розподілом.
• Старший суддя (Senior Judge): найскладніші кейси; керує колегіальними розглядами; наставництво.
• Апеляційний суддя (Justice, Court of Appeal): перегляд рішень нижчих судів; скасовує/змінює/направляє на новий розгляд.
• Верховний суддя (Justice, Supreme Court): найвища інстанція; тлумачення права, прецеденти, політика судової практики.

Призначення на ранг/переміщення здійснює відповідний орган (Губернатор/вибори/Presiding Judge), а не «міністерство юстиції». Внутрішні адміністративні рішення ухвалює Presiding Judge.

Стаття 35. Права суддів

1. Розглядати та вирішувати справи в межах своєї юрисдикції; керувати процесом.
2. Видавати ордери, ухвали, рішення, вироки; застосовувати санкції за неповагу.
3. Викликати учасників, свідків, експертів; вимагати документи/речі через subpoena.
4. Самовідвід у разі конфлікту інтересів; ініціювати дисциплінарні звернення щодо учасників процесу при порушеннях.
5. Визначати графік слухань і процесуальні дедлайни, забезпечуючи оперативність і справедливість.

Стаття 36. Заборони та дисциплінарна відповідальність

36.1 Заборони:

• членство/активна участь у політичних або мілітарних фракціях у спосіб, що підриває неупередженість;
• упереджене ставлення, дискримінація, ex parte контакти по суті;
• використання посади для особистої вигоди;
• участь у справі за наявності родинних/близьких зв’язків або фінансового інтересу;
• тиск на сторони/свідків чи втручання в докази.

36.2 Санкції (IC-шкала):

• Легка (наприклад, грубість у залі, дрібні порушення протоколу): зауваження, письмове попередження, тимчасове відсторонення від конкретної справи.
• Середня (упереджені висловлювання, повторні ex parte, недбалість, що вплинула на процес): дисциплінарне провадження, suspension.
• Важка (зловживання владою, корупція, навмисні процесуальні порушення): усунення з посади (removal), передача матеріалів для кримінальної оцінки.

36.3 Органи дисципліни:

• Комісія з поведінки суддів (Judicial Performance Commission, IC) — приймає скарги, проводить перевірки, виносить рішення (зауваження → suspension → removal).
• Рішення комісії може бути оскаржене у встановленому порядку.

Стаття 37. Припинення повноважень

Повноваження судді припиняються:

1. Добровільна відставка/звільнення (заява).
2. Закінчення строку повноважень і непереобрання/непідтвердження (для виборних/призначених).
3. Рішення дисциплінарного органу про removal або рішення Верховного Суду у визначених законом випадках.
4. Тривала бездіяльність без поважної причини (понад 20 діб RL у нашій IC-моделі) — після перевірки Presiding Judge і за погодженням із відповідним органом призначення/виборів.
5. Нездатність виконувати обов’язки за станом здоров’я (за результатами перевірки та процедурою, визначеною правилами судів).

РОЗДІЛ IX. СУДОВИЙ ЗБІР (IC)

Стаття 38. Поняття судового збору (Court Filing Fee)

1. Судовий збір (fee) — обов’язковий платіж за подання процесуальних документів і дії суду, що покриває адміністративні витрати розгляду.
2. Мета — забезпечити ефективне й відповідальне використання ресурсів суду, не перешкоджаючи доступу до правосуддя (access to justice).
3. Сплата збору за відповідною ставкою є умовою прийняття документа до провадження, крім випадків звільнення або відстрочки (див. ст. 40).

Стаття 39. Хто сплачує збір

1. Цивільні/адміністративні справи:

• Позивач / Заявник — під час подання позову/петиції/клопотання;
• Апелянт / Заявник перегляду — під час подання апеляції/касації/петиції про перегляд;
• Інші процесуальні дії — плата стороною, що подає документ.

1. Кримінальні справи: збір не стягується за ініціювання переслідування (обвинувач подає від імені штату). Окремі судові послуги (копії, розшифровки стенограми тощо) можуть мати фіксовану плату за запитом сторони.

Стаття 40. Звільнення та відстрочка сплати (Fee Waiver / Deferral)

1. Суд може звільнити (waive) або відстрочити (defer) сплату за вмотивованим клопотанням із доказами.
2. Підстави для waiver/deferral (IC-перелік):

• безробіття або скрутне майнове становище (підтверджені дані);
• особа з інвалідністю;
• позови, пов’язані з втратою житла/майна або значною шкодою;
• захист прав неповнолітніх або осіб під опікою;
• позови про захист від дій органів влади чи порушення конституційних прав;
• інші виняткові обставини, що унеможливлюють сплату без шкоди для доступу до правосуддя.

1. Рішення про waiver/deferral оформлюється ухвалою; відстрочена сума може бути стягнута пізніше за результатом справи (напр., покладена на сторону, що програла).

Стаття 41. Розмір судового збору (IC-сітка)

Тип справи / дії Розмір
-------------------------------------------------- ---------------------------------------
Цивільна (майнова) 5% від суми позову (але не менше $1,900)
Цивільна (немайнова) $1,900
Адміністративна справа $800
Апеляційна скарга $2,400
Касаційна скарга / петиція про перегляд $4,000
Клопотання про забезпечення доказів/заходів $500
Судові копії/виписки/сертифіковані копії $50 за документ (за потреби)
Розшифровка стенограми (на вимогу) $10 за сторінку (IC-тариф)

Примітка: За колективні позови або справи значної складності суд може визначити додатковий адміністративний збір (flat +% до базової ставки) окремою ухвалою.

Стаття 42. Обов’язковість і наслідки несплати

1. Збір сплачується до реєстрації документа, якщо інше не визначено ухвалою про waiver/deferral.
2. Без підтвердження оплати/waiver/deferral провадження:

• не відкривається (для стартових подань), або
• зупиняється до усунення недоліків (для проміжних подань).

1. У разі ухилення від оплати після попередження:

• подання може бути визнане неподаним;
• для зловживань — можливе внесення до реєстру vexatious litigants (обмеження на майбутні подання без дозволу суду).

Стаття 43. Повернення/зарахування судового збору

1. Збір підлягає поверненню (повністю/частково), якщо:

• позов/скарга відкликані до початку першого слухання по суті;
• суд відмовив у відкритті провадження з технічних причин не з вини заявника;
• сталася переплата/подвійна оплата.

1. Повернення оформлюється заявою сторони та ухвалою суду; можливе зарахування суми в рахунок майбутніх подань за вибором заявника.
2. Якщо заявник одержав waiver/deferral, а згодом виграв справу з присудженням витрат, суд може покласти фактичні fee-витрати на сторону, що програла (costs shifting).

РОЗДІЛ X. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ (IC)

Стаття 44. Порядок внесення змін до Кодексу

1. Зміни та доповнення до цього Кодексу ухвалюються Законодавчими Зборами Штату Дисперсія (двопалатно: Асамблея та Сенат) простою більшістю кожної палати.
2. Прийнятий акт подається Губернатору для підпису. У разі вето акт може бути прийнятий повторно кваліфікованою більшістю, визначеною статутом штату (IC).
3. Верховний Суд штату може ухвалювати правила судочинства (Rules of Court), що деталізують процесуальні питання цього Кодексу. Такі правила не можуть суперечити тексту Кодексу; у разі колізії переважає Кодекс або закон.

Стаття 45. Набуття чинності та публікація

1. Цей Кодекс, а також зміни до нього, вступають у силу з моменту їх офіційної публікації у реєстрі актів Штату Дисперсія (IC-газета/портал судової влади), якщо інше прямо не зазначено в самому акті.
2. Перехідні положення:
3. a) провадження, розпочаті до набрання чинності, продовжуються за новими правилами, якщо це покращує процесуальні гарантії сторін і не завдає шкоди їхнім правам;
4. b) накладені раніше санкції/рішення перегляду не підлягають автоматичному скасуванню, якщо інше не передбачено законом або апеляційним рішенням.
5. Відокремлюваність (Severability). Якщо будь-яке положення цього Кодексу буде визнане недійсним, інші положення зберігають чинність.
6. Правило колізій. У разі суперечності між цим Кодексом і місцевими актами (муніципалітетів/округів) застосовуються норми цього Кодексу.
7. Офіційне тлумачення. Питання застосування та тлумачення вирішуються судами штату відповідно до розділу I (Стаття 9).

Закон про адвокатів та адвокатську діяльність

ЗАКОН ПРО АДВОКАТІВ ТА АДВОКАТСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ (IC)

Стаття 1. Визначення та статус адвоката

1. Адвокат (Attorney / Counsel) — фізична особа, яка:
2. має чинну ліцензію LS Bar Штату Дисперсія (допуск до практики), та
3. здійснює професійну правничу діяльність: захист у кримінальних справах, представництво у цивільних/адміністративних справах, підготовка правових документів, надання консультацій.
4. Адвокат діє незалежно в інтересах клієнта, підпорядковуючись закону та правилам професійної етики.
5. Адвокат може виступати як приватний захисник або як Громадський Захисник (Public Defender) за призначенням суду.

Стаття 2. Правові засади адвокатської діяльності

1. Адвокатська діяльність здійснюється відповідно до:
2. Конституції Штату Дисперсія та законів штату;
3. цього Закону про адвокатів і Судового кодексу;
4. Правил професійної поведінки (Rules of Professional Conduct), що ухвалюються LS Bar та судами;
5. чинних Правил судів (Rules of Court);
6. визнаних принципів та стандартів адвокатської етики.
7. У разі колізії пріоритет мають Конституція та закони штату; правила професійної поведінки застосовуються остільки, оскільки не суперечать закону.

Стаття 3. Принципи адвокатської діяльності

1. Законність і доброчесність. Адвокат діє в межах закону, утримується від шахрайства, обману, зловживання процесом.
2. Незалежність. Заборонено будь-яке неправомірне втручання органів влади, правоохоронців, сторін чи третіх осіб у професійні рішення адвоката.
3. Лояльність клієнту (Fiduciary duty). Пріоритет інтересів клієнта в межах закону; уникнення конфлікту інтересів або його належне розкриття й письмові згоди, коли це дозволено етикою.
4. Конфіденційність (Rule 1.6). Збереження адвокатської таємниці та охорона privileged communications між адвокатом і клієнтом; розкриття — лише за згодою клієнта або у випадках, прямо передбачених законом/правилами.
5. Захищеність робочих матеріалів (Work-Product). Аналітичні записки, стратегії, підготовчі документи адвоката охороняються від розкриття, за винятком встановлених законом випадків.
6. Компетентність та ретельність (Competence & Diligence). Належна фаховість, своєчасність дій, підготовка до засідань, знання процесуальних норм.
7. Комунікація (Communication). Регулярне інформування клієнта про хід справи, пояснення ризиків, погодження ключових рішень (угоди, відмова від прав).
8. Справедливість до трибуналу (Candor to the Tribunal). Заборона вводити суд в оману, подавати завідомо неправдиві факти чи фальсифіковані докази; обов’язок виправляти суттєві помилки.
9. Добровільність звернення за правовою допомогою. Клієнт вільно обирає адвоката; адвокат може прийняти/відмовити у справі на законних і етичних підставах (крім призначення судом для забезпечення права на захист).
10. Рівність і недискримінація. Заборонено відмовляти або надавати допомогу на дискримінаційних підставах; дотримання доступності (ADA-адаптації — за можливості IC).

РОЗДІЛ II. ЗДІЙСНЕННЯ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (IC)

Стаття 4. Види адвокатської діяльності

1. Кримінальний захист підозрюваних, обвинувачених, підсудних (pre-trial, trial, post-conviction, апеляції).
2. Представництво інтересів у цивільних та адміністративних справах (у т.ч. трафік/інфракції).
3. Правові консультації клієнтам, оцінка ризиків, стратегія справи.
4. Підготовка юридичних документів: позови/клопотання/відзиви, угоди, скарги, апеляції, запити у держоргани.
5. Участь у переговорах: медіація, врегулювання спорів, plea negotiations у криміналі.
6. Залучення фахівців (приватні розслідувачі, експерти) та управління доказами клієнта.

Стаття 5. Повноваження адвоката у судових процесах

1. Процесуальна участь. Адвокат має право виступати захисником у кримінальних та представником у цивільних/адмін справах на всіх стадіях провадження (arraignment, pre-trial, trial, sentencing, appeal).
2. Клопотання та заперечення. Подання motions (to suppress, in limine, to dismiss, continuance, protective order, reconsideration), заявлення objections під час слухання.
3. Свідки та докази. Проведення прямого і перехресного допиту, імпічмент достовірності; виклик свідків і вимога документів через subpoena / subpoena duces tecum.
4. Застава і умови звільнення. Участь у bail-слуханнях, пропозиції альтернатив (ROR/нагляд/електронний моніторинг).
5. Plea/врегулювання. Ведення переговорів щодо угоди про визнання; перевірка добровільності та фактичної основи plea.
6. Відвід/самовідвід. Заяви про recusal судді або дискваліфікацію прокурора/представника у разі конфлікту інтересів чи упередженості.
7. Подання апеляцій. Підготовка Notice of Appeal, брифів, участь в oral argument.

Стаття 6. Доступ адвоката до справ (дисклоужер/дискавері)

1. Ознайомлення з матеріалами. Адвокат має право переглядати матеріали справи, отримувати копії/витяги/стенограми, знайомитися з доказами сторони обвинувачення/опонента у порядку discovery.
2. Надання і долучення доказів. Подання власних доказів, клопотання про експертизу/forensics, забезпечення chain of custody.
3. Конфіденційні матеріали. За наявності чутливих даних суд може видати protective order (обмежений доступ, редагування, запечатування частини запису).
4. Комунікація з клієнтом під вартою. Право на конфіденційні побачення/дзвінки (attorney-client privilege) та передавання правових матеріалів, якщо це не загрожує безпеці.
5. Запити до органів. Подання адвокатських запитів/повісток до держорганів та третіх осіб для отримання документів/даних (у межах закону та правил суду).

Стаття 7. Адвокатські документи (ідентифікація та підтвердження повноважень)

1. Ліцензія LS Bar (Bar License). Підтверджує право практики у Штаті Дисперсія; має бути чинною.
2. Адвокатське посвідчення (Bar Card / Attorney ID). Іменна картка/бейдж, що предʼявляється на вимогу суду/правоохоронців/установ.
3. Повідомлення про вступ у справу (Notice of Appearance) або Substitution of Counsel. Офіційно фіксує, що адвокат є представником/захисником сторони у конкретній справі.
4. Договір з клієнтом (Retainer / Engagement Letter). Визначає обсяг послуг, гонорар, витрати, умови припинення представництва, конфіденційність і конфлікти інтересів.
5. Ордер/доручення на правову допомогу (Letter of Authorization / Power of Attorney, за потреби). Письмове підтвердження повноважень у позасудових діях або для окремих процесуальних кроків.
6. Subpoena / Subpoena Duces Tecum. Судові повістки від імені суду (за правилами суду) на явку свідка або надання документів/речей.

РОЗДІЛ III. СТАТУС АДВОКАТА (IC)

Стаття 8. Умови отримання адвокатської ліцензії (допуск до практики LS Bar)

1. Базові вимоги (звичайний шлях):
2. Вища юридична освіта (JD або еквівалент, IC).
3. Стаж правничої роботи/практики не менше 4 років (може включати стажування, клінічну практику, роботу параюристом/клерком).
4. Кваліфікаційний іспит LS Bar (Bar Exam) + іспит з професійної етики (MPRE).
5. Перевірка Character & Fitness (безпека, доброчесність, відсутність несумісних дисциплінарних стягнень).
6. Присяга адвоката (див. ст. 9) та сплата реєстраційного внеску.
7. Альтернативні шляхи (за рішенням LS Bar, IC):
8. a) Admission on Motion (Comity): для адвокатів інших юрисдикцій із 5+ роками бездоганної практики — без повторного іспиту, але з перевіркою Character & Fitness та присягою.
9. b) Pro Hac Vice: разовий допуск у конкретній справі за клопотанням місцевого адвоката-спонсора (ліцензованого в Штаті Дисперсія) та ухвалою суду.
10. c) Trainee/Provisional License: тимчасова ліцензія під наглядом адвоката-наставника (строк та обсяг повноважень визначає LS Bar).
11. Підстави відмови/відстрочки: недоброчесність, неповні/недостовірні дані, провал Character & Fitness, дисциплінарна історія в інших юрисдикціях, невиконання формальних вимог.

Стаття 9. Присяга адвоката

Перед отриманням ліцензії особа виголошує присягу:

Стаття 10. Призначення, реєстрація та статуси адвокатів

1. Ліцензування та реєстр. Ліцензії видає LS Bar Штату Дисперсія; кожному адвокату присвоюється Bar Number. Відомості вносяться до Єдиного реєстру адвокатів (on-roll).
2. Статуси ліцензії:

• Active (чинний): має право практики без обмежень.
• Inactive (непрактикуючий): тимчасово не практикує; повернення за заявою та сплатою внесків/СLE.
• Suspended (призупинений): тимчасова заборона практики за дисциплінарним рішенням або за несплату внесків/СLE.
• Disbarred (позбавлений ліцензії): заборона практики; можливість реадмісії — лише у виняткових випадках за процедурами LS Bar.

1. Призначення захисника судом.

• Суд може призначити захисника особі, яка не спроможна оплатити послуги (право на захист): через Офіс Громадського Захисника (Public Defender) або панель призначених адвокатів.
• Примусово нав’язувати конкретного приватного адвоката без його згоди заборонено; заміна захисника здійснюється за правилами суду (Substitution of Counsel).

1. Notice of Appearance / Substitution. Повноваження адвоката у конкретній справі підтверджуються повідомленням про вступ (або заміну) та подаються до суду/вносяться в протокол.
2. Ведення обліку та звітності. Адвокат підтримує належний професійний стан: сплата внесків, виконання Continuing Legal Education (CLE) (за наявності IC-вимоги), оновлення контактних даних у реєстрі.
3. Обмеження на практику. Особа без чинної ліцензії не має права надавати правничі послуги, представляти клієнтів у суді чи користуватись титулом «адвокат» (Unauthorized Practice of Law — UPL).

РОЗДІЛ IV. ПРОФЕСІЙНІ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ (IC)

Стаття 11. Професійні права адвоката

1. На збирання доказів: опитування свідків, запити до органів/третіх осіб, ініціювання subpoena / subpoena duces tecum, подання клопотань про експертизу та discovery.
2. На конфіденційні зустрічі з клієнтом без сторонніх осіб (у т.ч. під вартою) з гарантією privileged communications; право на приватні телефонні/відеозв’язки для обговорення правової стратегії.
3. На доступ до матеріалів справи: ознайомлення, копіювання, отримання стенограм/протоколів; право вимагати повний пакет discovery і подавати motion to compel.
4. На процесуальні подання: заяви, клопотання, заперечення, апеляції, writs, motions (to suppress, in limine, to dismiss, protective order, continuance тощо).
5. На конфіденційне листування з клієнтом та командою захисту; поштові/цифрові канали захищені від розголошення, окрім випадків, передбачених законом.
6. На гарантії недоторканності адвокатської діяльності: заборона перешкоджати законній роботі адвоката; обшуки/виїмки у адвокатських приміщеннях — тільки за судовим ордером із процедурами захисту привілею (напр., taint team / special master, запечатування й privilege log).
7. На вибір стратегії захисту та залучення експертів/приватних розслідувачів; право на винагороду за угодою з клієнтом (деталі — у розділі про гонорари).
8. На відмову від доручення у випадках, передбачених етикою або законом (конфлікт, невиконання угоди клієнтом, вимога до незаконних дій).

Стаття 12. Професійні обов’язки адвоката

1. Законність, компетентність і ретельність (competence & diligence): знання права, належна підготовка, дотримання строків, підтримання професійної форми (CLE — якщо встановлено).
2. Лояльність клієнту та уникнення конфліктів: виявляти/запобігати conflict of interest; за допустимості — отримувати письмові згоди всіх заінтересованих сторін.
3. Збереження адвокатської таємниці (confidentiality) і повага до attorney-client privilege та work-product; мінімізація розкриття навіть у межах дозволених винятків.
4. Candor to the Tribunal: правдивість перед судом; заборона вводити суд в оману або подавати свідомо фальсифіковані докази; обов’язок виправити суттєву помилку.
5. Комунікація з клієнтом: своєчасно інформувати про хід справи, ризики, угоди (plea/settlement), отримувати усвідомлені рішення клієнта щодо ключових кроків.
6. Заборона ex parte-контактів по суті з суддею; заборона спілкуватися по суті з представленою стороною без згоди її адвоката.
7. Обережне поводження з майном і документами клієнта (safekeeping property); ведення обліку, повернення матеріалів на вимогу клієнта.
8. Відмова від справи у разі порушення етичних норм, конфлікту інтересів або вимоги клієнта до незаконних дій — з дотриманням процесуального порядку заміни адвоката (notice/substitution).
9. Недопущення зловживань процесу: не подавати безпідставних клопотань/скарг, не затягувати справу; повага до правил суду і протилежної сторони.

Стаття 13. Адвокатська таємниця, привілеї та винятки

1. Адвокатська таємниця (confidentiality) — будь-яка інформація, отримана від клієнта чи створена для представництва, зобов’язує адвоката до нерозголошення, окрім випадків, передбачених законом/етикою або з письмової згоди клієнта.
2. Attorney-Client Privilege (привілей спілкування) — процесуальна заборона примушувати адвоката/клієнта розкривати приватні юридичні комунікації, зроблені з метою отримання правової допомоги. Носієм привілею є клієнт; він може його відмовити або waive (прямо чи через розкриття третім особам).
3. Work-Product Doctrine — захист підготовчих матеріалів адвоката (замітки, стратегії, мемурандум); розкриття можливе лише за особливих умов (значна потреба та неможливість отримати еквівалент іншим шляхом) і зазвичай не стосується опінійної частини.
4. Винятки з привілею/таємниці (IC):
5. a) Crime-Fraud Exception — якщо клієнт використовує консультацію для вчинення/приховування майбутнього злочину чи шахрайства;
6. b) Self-Defense Exception — у спорі адвокат-клієнт (наприклад, щодо гонорару/скарги) адвокат може розкрити мінімально необхідну інформацію для свого захисту;
7. c) Судове розпорядження у вузьких рамках (sealed in camera review), коли суд перевіряє наявність привілею;
8. d) Явна письмова згода клієнта на розкриття.
9. Процедури захисту привілейованого матеріалу:

• при можливій виїмці/обшуку — вимагати sealed review, призначення special master/taint team, ведення privilege log;
• при ненавмисному розкритті — негайно заявити про clawback і вимагати повернення/знищення копій;
• при сумнівах — звертатися за protective order.

1. Недопустимість допиту щодо привілейованих комунікацій: адвокат не підлягає допиту про суть юридичних порад клієнту, крім чітко визначених винятків із п. 4.

РОЗДІЛ V. ОРГАНІЗАЦІЯ АДВОКАТУРИ (IC)

Стаття 14. Форми організації адвокатської діяльності

1. Індивідуальна практика (Solo Practice). Адвокат практикує самостійно як Law Office of [Name]; відповідає особисто (з урахуванням обраної податкової/корпоративної форми).
2. Адвокатське бюро / фірма (Law Firm). Об’єднання двох і більше адвокатів як Partnership / LLP / Professional Corporation (PC) відповідно до права штату; внутрішній партнерський договір визначає управління, розподіл прибутку, конфлікти інтересів і політику trust-рахунків.
3. Адвокатське об’єднання (Association/Of-Counsel Network). Договірна мережа практиків, що спільно надають послуги, зберігаючи автономію; вимагає письмових угод про конфіденційність та конфлікти.
4. Центри безоплатної правової допомоги (Legal Aid / Public Interest). Неприбуткові організації, що надають pro bono/low bono допомогу (житло, сімейне, адміністративне право тощо) під наглядом ліцензованих адвокатів.
5. Офіс Громадського Захисника (Public Defender). Державна/муніципальна служба для кримінального захисту осіб, які не спроможні оплатити адвоката; адвокати PD мають повний статус адвоката LS Bar.
6. Клініки/стажерські програми (Legal Clinics). Допускаються під безпосереднім наглядом ліцензованого адвоката-наставника; обсяг повноважень стажера визначається правилами LS Bar (див. ст. 15-3).

Стаття 15. Адвокатська палата (LS Bar) — самоврядування

1. LS Bar Штату Дисперсія — єдиний орган самоврядування адвокатів штату.
2. Повноваження LS Bar:
3. допуск до практики (іспити, Character & Fitness, присяга), ліцензування і ведення Єдиного реєстру (Bar Roll);
4. ухвалення/оновлення Правил професійної поведінки (Rules of Professional Conduct) та політик MCLE (якщо застосовується);
5. дисциплінарні провадження: розслідування скарг, санкції (warning → reprimand → suspension → disbarment);
6. затвердження стандартів trust-рахунків, перевірок відповідності (audits);
7. організація З’їзду адвокатів (General Meeting/Convention), вибори органів LS Bar;
8. методичні рекомендації, навчання, статистика та прозорість реєстрів.
9. LS Bar взаємодіє з судами, але залишається незалежним від виконавчої влади та правоохоронних органів.

Стаття 15-1. Кодекс професійної етики адвоката

1. Кодекс (Rules of Professional Conduct) є обов’язковим для всіх адвокатів, у т.ч. інхаус-радників і PD.
2. Кодекс затверджується З’їздом адвокатів/Радою LS Bar та вводиться в дію після офіційної публікації.
3. Порушення норм Кодексу тягне дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому LS Bar і правилами судів (до suspension/disbarment).

Стаття 15-2. Обмеження та несумісність

1. Несумісні посади: суддя, прокурор, слідчий/детектив у державних органах, керівні посади в правоохоронних структурах або інші ролі, що створюють системний конфлікт інтересів.
2. Політична активність: дозволена у приватному статусі, але заборонено використовувати адвокатський статус/ресурси фірми для впливу на справи або суд.
3. Конфлікти інтересів: адвокат/фірма не може одночасно представляти сторони з протилежними інтересами або клієнтів із прямим конфліктом, якщо тільки це не дозволено етикою за письмовими поінформованими згодами всіх сторін та за відсутності заборонених конфліктів (наприклад, одночасне представництво позивача/відповідача в одній справі).
4. Суміжні заборони: використання впливу на суд/органи, участь у справі при наявності особистої фінансової зацікавленості/родинних зв’язків без відводу; ex parte контакти по суті — заборонені.
5. UPL (Unauthorized Practice of Law): особи без чинної ліцензії LS Bar не можуть надавати правничі послуги або представляти в суді.

Стаття 15-3. Стажування та менторство

1. Стажування (Trainee/Provisional). Особи, що вперше отримують право на практику, можуть працювати за тимчасовою ліцензією під безпосереднім наглядом наставника-адвоката. Обсяг повноважень стажера (підписи, виступи в суді, контакти з клієнтом) визначає LS Bar.
2. Вимоги до ментора:

• мінімум 5 років активної бездоганної практики;
• відсутність чинних дисциплінарних стягнень;
• згода забезпечувати регулярний супровід (сесії зворотного зв’язку, перевірка документів, спільні судові дії за потреби).

1. Регламент стажування: затверджується LS Bar і включає навчальні модулі (етика, конфлікти, trust-рахунки, судова практика, письмові навички), чек-листи компетенцій, мінімальний обсяг справ/годин.
2. Звітування та завершення: наставник підтверджує виконання програми письмовим Mentor Report; LS Bar приймає рішення про активацію повної ліцензії або продовження стажування/додаткові вимоги.
3. Відповідальність: порушення правил стажування або неякісний нагляд можуть спричинити дисциплінарні заходи щодо ментора/стажера.

РОЗДІЛ VI. ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ (IC)

Стаття 16. Підстави дисциплінарної відповідальності

1. Порушення присяги адвоката або Правил професійної поведінки (Rules of Professional Conduct).
2. Порушення етики: неправдиві заяви суду, ex parte по суті, конфлікт інтересів без розкриття/згод, недобросовісна реклама/солісітація.
3. Зловживання процесуальними правами: безпідставні позови/клопотання, затягування, недобросовісний тиск на свідків, перешкоджання правосуддю.
4. Розголошення адвокатської таємниці або порушення privilege/work-product.
5. Недбале ведення справи (incompetence/diligence): пропуск строків, відсутність комунікації з клієнтом, відсутність підготовки, невиконання доручень суду.
6. Фінансові порушення: надмірні/необґрунтовані гонорари, зловживання траст-рахунками, неповернення авансу/документів клієнта.
7. Фальсифікація доказів, шахрайство, брехня під присягою (perjury) — тягнуть найтяжчі наслідки, включно з позбавленням ліцензії.

Стаття 17. Види дисциплінарних стягнень (градуйована шкала)

1. Попередження (Warning/Admonition) — приватне або публічне.
2. Догана / Reprimand (Public Reproval) — з опублікуванням у реєстрі.
3. Штраф (IC) — у межах, встановлених LS Bar/судом; може поєднуватися з витратами провадження.
4. Пробація (Probation) — із умовами (менторство, додаткове навчання, звітність, аудит траст-рахунків).
5. Тимчасове зупинення ліцензії (Suspension) — на визначений строк; можливий interim suspension до розгляду, якщо існує ризик шкоди для клієнтів/правосуддя.
6. Позбавлення ліцензії (Disbarment) — з можливістю/без можливості пізнішої реадмісії за правилами LS Bar.
7. Додаткові заходи (можуть приєднуватися):

• відшкодування збитків/реституція клієнту;
• обов’язкове навчання (MCLE/етика), повторне складання MPRE;
• аудит фінансових практик;
• заборона окремих видів практики на строк (напр., не можна брати кримінальні кейси).

Агруючі/пом’якшувальні фактори: умисність, шкода клієнту, повторюваність, співпраця зі слідством, каяття, відшкодування збитків.

Стаття 18. Дисциплінарна комісія (LS Bar) та процедура

1. Статус. Незалежний орган при LS Bar Штату Дисперсія, який здійснює розслідування та розгляд дисциплінарних справ адвокатів.
2. Ініціювання. Провадження починається за скаргою (клієнта, суду, іншої сторони) або з ініціативи Комісії.
3. Попередня перевірка. Оцінка достатності підстав; можливе медіаційне врегулювання для дрібних порушень.
4. Розслідування. Збір матеріалів, запити, інтерв’ю; дотримання конфіденційності до моменту висунення офіційних обвинувачень.
5. Повідомлення та права адвоката. Адвокат отримує Notice of Charges, має право на захисника, подання пояснень/доказів, клопотань, участь у слуханні.
6. Слухання. Відкрите або закрите (залежно від чутливих даних); головує панель Комісії або призначений Hearing Officer.

• Стандарт доказування: clear and convincing evidence.
• Тягар доказування лежить на дисциплінарному органі.

1. Рішення. Вмотивований вердикт із визначенням винуватості/санкцій. Рішення оголошується та вноситься до реєстру (за потреби — з публікацією).
2. Тимчасові заходи. За наявності невідкладної загрози — interim suspension або обмеження практики до фіналу справи (з правом термінового перегляду).
3. Оскарження. Рішення Комісії може бути оскаржене до суду у порядку, визначеному Судовим кодексом (апеляційна юрисдикція).
4. Взаємна дисципліна (reciprocal discipline). Санкції інших юрисдикцій можуть бути враховані та віддзеркалені LS Bar після спрощеної процедури.
5. Реадмісія після disbarment/suspension. Можлива лише за спеціальною процедурою: строк, підтвердження виправлення, довідки, фінансова/етична відповідність, повторні іспити (за потреби).

РОЗДІЛ VII. ГАРАНТІЇ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (IC)

Стаття 19. Гарантії недоторканності адвоката

1. Загальний принцип. Адвокат не має імунітету від арешту чи слідчих дій, але будь-яке втручання у його професійну діяльність здійснюється лише на підставі закону з повагою до attorney-client privilege та work-product.
2. Затримання.
3. Допускається на гарячому (in flagrante delicto) або за ордером на арешт.
4. За відсутності невідкладності LEO зобов’язані мінімізувати переривання професійних контактів (дати можливість повідомити клієнта/офіс, окрім випадків загрози чи ризику знищення доказів).
5. Обшук/виїмка у офісі/житлі адвоката.
6. Лише за судовим ордером (Search Warrant) з конкретизацією предмета пошуку та процедурою захисту привілейованих матеріалів.
7. Застосовуються special master або taint team (екранована група), яка спершу переглядає вилучене на предмет привілею; матеріали з ознаками привілею запечатуються й передаються судді для in camera review.
8. Заборонено вилучати або переглядати очевидно привілейовану комунікацію клієнт↔адвокат, крім перевірки ознак crime-fraud exception (див. п. 6).
9. Прослуховування, стеження, технічні дії.
10. Лише за судовим дозволом, з чітким обмеженням кола даних і фільтрацією привілейованих розмов.
11. Матеріали, що випадково містять привілейований контент, негайно відокремлюються; сторони повідомляються, діє процедура clawback.
12. Доступ у місця позбавлення волі. Адвокат має право на конфіденційні зустрічі/дзвінки з клієнтом під вартою; обмеження можливі лише з міркувань безпеки та у мінімально необхідному обсязі (напр., візуальний контроль без аудіоконтролю).
13. Винятки.
14. Exigent circumstances (невідкладні обставини) — коли зволікання з отриманням ордера створює реальну загрозу життю/знищенню доказів; дії LEO мають бути мінімально інвазивними і підлягають післясудовому контролю.
15. Crime-Fraud Exception — привілей не поширюється на комунікації, спрямовані на вчинення/приховування майбутнього злочину чи шахрайства; оцінюється судом (звичайно in camera).

Стаття 20. Захист прав адвоката та механізми скарг

1. Швидкі канали звернень (IC).

• Internal Affairs/Professional Standards відповідного правоохоронного органу — скарги на перевищення повноважень, незаконні обшуки/затримання, втручання у привілей.
• LS Bar — Дисциплінарна секція — скарги на дії адвокатів/контрскарги щодо перешкоджання адвокатській діяльності, вимога видати protective order чи sanctions у справі.
• Суд — процесуальні клопотання: motion to suppress, motion for protective order, motion for return of property (Rule 41-аналог), sanctions проти порушника.

1. Процедура розгляду скарг.
2. Ініціювання: письмова скарга з фактами, датами, особами, переліком привілейованих матеріалів, що могли бути порушені.
3. Попередні заходи суду: негайний temporary protective order, запечатування спірних матеріалів, призначення special master.
4. Розгляд по суті: перевірка законності дій LEO/інших осіб; у разі порушень — виключення доказів, повернення майна, adverse inference, штрафи/дисципліна.
5. Державні гарантії безпеки (IC).

• За наявності загроз життю/здоров’ю адвоката або його сім’ї — звернення до суду за protective/restraining order, забезпечення поліційною охороною (за наявності підстав), конфіденційні канали зв’язку.
• Суд може дозволити анонімізацію окремих даних адвоката/родини у реєстрах справ, якщо це не шкодить правам сторін.

1. Відшкодування шкоди. У разі незаконного втручання адвокат може вимагати відшкодування збитків і витрат (у т.ч. гонорарів за підготовку захисних клопотань), а також дисциплінарних та/або організаційних санкцій щодо винних осіб.
2. Освітні/профілактичні заходи. Правоохоронні органи спільно з LS Bar проводять тренінги щодо привілеїв, роботи taint team, clawback-процедур і правил взаємодії з адвокатами.

РОЗДІЛ VIII. БЕЗОПЛАТНА ПРАВОВА ДОПОМОГА (IC)

Стаття 21. Особи, що мають право на безоплатну правову допомогу (BPD)

1. Малозабезпечені (indigent) — особи, які не спроможні оплатити адвоката без суттєвої шкоди для базових потреб; визначається за means test (IC-критерії доходу/майна).
2. Підозрювані/обвинувачені у кримінальних справах, яким загрожує позбавлення волі або інше істотне обмеження прав (право на призначення Public Defender або адвоката з панелі).
3. Неповнолітні (діти) у справах, що зачіпають їхні права/свободи (у т.ч. ювенальна юстиція, відібрання/опіка).
4. Особи з інвалідністю або особи з обмеженими можливостями, що потребують процесуальних адаптацій (ADA-адаптації, перекладач).
5. Потерпілі та уразливі групи — у справах, де це прямо передбачено законом (захисні приписи, домашнє насильство тощо).
6. Інші випадки — якщо суд визнає наявність виняткових обставин (складність справи, публічний інтерес, значний дисбаланс сил).

Порядок підтвердження: особа подає заяву про безоплатну допомогу з короткими фінансовими відомостями; суд/компетентний орган робить попереднє рішення протягом 24 год (IC).

Стаття 22. Система надавачів BPD та фінансування

1. Офіс Громадського Захисника (Public Defender, PD).

• Базовий надавач безоплатного кримінального захисту. Призначається судом під час аррайнменту або одразу після затримання.
• PD має повноваження повного представництва: pre-trial, trial, plea, sentencing, апеляції першого рівня.

1. Панель призначених адвокатів (Assigned Counsel / Panel).

• Якщо PD має конфлікт інтересів або перевантаження, суд призначає адвоката з затвердженого Реєстру (див. п. 4).
• Оплата за фіксованими ставками/годинно відповідно до політики штату (IC-тарифи).

1. Legal Aid / Pro Bono.

• Неприбуткові організації й фірми, що беруть pro bono/low bono кейси (переважно цивільні/адмін: житло, працевлаштування, бенефіти, сімейне).
• Суд може направити заявника до Legal Aid; участь добровільна.

1. Реєстр адвокатів BPD (державний облік).

• Ведеться державою/LS Bar: ПІБ, Bar Number, контакт, спеціалізація, статуси (active/suspended), допуски до ювенальних/фелоні.
• Включення до Реєстру — за заявою адвоката, підтвердженням досвіду та відсутністю дисциплінарних обмежень.

1. Призначення та заміна.

• Суд видає Order of Appointment і фіксує Notice of Appearance.
• Заміна захисника можлива за: конфлікту інтересів, розумної скарги на якість, розірвання довіри — за ухвалою суду, щоб не затягувати процес.

1. Обсяг послуг та витрати.

• Охоплює консультації, підготовку документів, участь у слуханнях, експертизи/слідчі дії, апеляційне оскарження у межах першої інстанції апеляції.
• Витрати (experts, transcripts, investigators) можуть покриватися з бюджету за попереднім погодженням суду (ex parte application PD/Panel Counsel).

1. Оплата й фінансування.

• Оплата PD/Panel здійснюється з бюджету за затвердженими ставками (IC-рейти) та після подання timesheets/vouchers.
• Суд може присудити reimbursement від сторони, яка програла, якщо вона не відповідала критеріям indigency або приховала майно/доходи.

1. Контроль якості та скарги.

• Періодичні аудити якості (перевірка строків, частоти зустрічей з клієнтом, результатів, скарг).
• Скарги на PD/Panel розглядає LS Bar (дисциплінарно) або керівництво PD (адміністративно). Суд може видати order for corrective action чи замінити захисника.

1. Гарантії процесу.

• Конфіденційні зустрічі/зв’язок з клієнтом (у т.ч. під вартою);
• доступ до discovery на загальних підставах;
• забезпечення перекладача та ADA-адаптацій;
• заборона карати клієнта за сам факт звернення по BPD.

1. Припинення BPD.

• При поліпшенні майнового стану особи суд може переглянути право на BPD; можливе часткове co-pay або перехід на приватного адвоката з відповідною відстрочкою для підготовки.

РОЗДІЛ IX. СУЧАСНА АДВОКАТУРА ТА ТЕХНОЛОГІЇ (IC)

Стаття 23. Електронна адвокатська діяльність

1. Електронне подання (e-filing). Адвокат має право подавати позови, клопотання, докази та апеляції в електронній формі через офіційний портал судів штату. Електронні подання прирівнюються до паперових за юридичною силою.
2. Електронне вручення (e-service). За згодою сторін або за правилами суду документи можуть вручатися електронно (портал, e-mail, захищені месенджери/MDT). Фіксується штамп подання/вручення (timestamp).
3. Відеозустрічі та віддалена участь. Адвокат і клієнт можуть проводити відеоконференції; судові засідання можуть відбуватися віддалено за ухвалою суду (з відкритим доступом для публіки, якщо не передбачено інше).
4. Електронна ідентифікація та підпис. Дозволено використовувати електронне посвідчення адвоката та цифровий підпис (сертифікований ключ/токен) для посвідчення документів, заяв, ордерів і підтвердження особи в системах суду.
5. Кібербезпека та конфіденційність.

• Адвокат зобов’язаний забезпечити захист даних клієнта (шифрування, MFA, обмеження доступу, журнали доступів).
• Використання хмарних сервісів дозволене за умови договірних гарантій конфіденційності та зберігання журналів доступу.
• Обов’язкове очищення метаданих (metadata scrubbing) у файлах, що подаються стороні/суду, якщо метадані не є доказом.

1. eDiscovery та цифрові докази.

• Сторони зобов’язані зберігати релевантні електронно збережені відомості (ESI) (листування, логи, записи body-cam/dash-cam, GPS).
• На вимогу суду сторони проводять пошук, вилучення та передачу ESI у придатних форматах; спори вирішуються protective order або призначенням special master.

1. Архівація та зберігання. Електронні подання, протоколи та записи підлягають зберіганню у встановлені строки; адвокат веде policy з ретенції клієнтських файлів.
2. Технічні збої. У випадку офіційно підтвердженого збою e-filing платформи суд може продовжити строк подання до найближчого робочого часу після відновлення системи.

Стаття 24. Єдиний електронний реєстр адвокатів (Bar Roll)

1. Зміст реєстру. Публічний електронний реєстр містить:
2. ПІБ, Bar Number, статус ліцензії (active/inactive/suspended/disbarred), дату видачі;
3. місце(я) діяльності, контактні дані для офіційних повідомлень;
4. дисциплінарні заходи (тип, дата, короткий опис), якщо вони є;
5. допуски/сертифікації (напр., ювенальні справи, апеляційна практика).
6. Адміністрування. Реєстр веде LS Bar Штату Дисперсія; дані оновлюються без зволікань після змін статусу або рішення дисциплінарних органів.
7. Доступність. Реєстр є відкритим для громадськості через веб-портал з можливістю пошуку за ПІБ/Bar Number.
8. Захист конфіденційної інформації. Не публікуються персональні дані, що не потрібні для перевірки статусу (домашні адреси, приватні телефони, фінансові реквізити). Для чутливих випадків допускається обмежений режим відображення за ухвалою суду або рішенням LS Bar.
9. API/витяги (опціонально IC). LS Bar може надавати машиночитні витяги для судів/органів із журналами доступу та обмеженням швидкості запитів.
10. Відповідальність за достовірність. Подання неправдивих відомостей до реєстру або невчасне оновлення даних є підставою для дисциплінарної відповідальності.

РОЗДІЛ X. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ (IC)

Стаття 25. Перехідні положення

1. Чинність ліцензій. Усі дійсні на день опублікування цього Закону ліцензії LS Bar залишаються чинними в їхньому поточному статусі (active/inactive/suspended) до закінчення строку або зміни за загальним порядком.
2. Адаптація діяльності. Адвокати, фірми, LS Bar та пов’язані органи зобов’язані привести політики й практики у відповідність до цього Закону протягом 6 місяців з дати набрання чинності.
3. Правила впровадження. LS Bar уповноважується ухвалити/оновити Правила професійної поведінки, процедурні політики, MCLE та дисциплінарні регламенти для виконання цього Закону у встановлені строки.
4. Незавершені провадження. Справи, розпочаті до набрання чинності, продовжуються за новими правилами, якщо це не погіршує становище сторін; інакше застосовуються попередні правила до завершення відповідної стадії.

Стаття 26. Набрання чинності

1. Цей Закон набирає чинності з моменту його офіційного опублікування в реєстрі актів Штату Дисперсія, якщо інше не передбачено перехідними положеннями.
2. Відокремлюваність (Severability). Недійсність будь-якого положення не впливає на чинність решти Закону.

Закон про електронний моніторінг

ЗАКОН ШТАТУ ДИСПЕРСІЯ ПРО ЕЛЕКТРОННИЙ МОНИТОРИНГ (ЕЛЕКТРОННИЙ БРАСЛЕТ)

Стаття 1. Визначення та призначення

Електронний браслет (анкл-монітор) — це електронний пристрій, який закріплюється на нозі особи з метою дистанційного контролю її місцезнаходження та дотримання визначених судом або правоохоронним органом обмежень.

Метою застосування електронного браслета є:

• забезпечення контролю за особами, до яких застосовано запобіжні заходи без ізоляції від суспільства;
• попередження можливих втеч, повторних правопорушень або контактів із потерпілими;
• зменшення кількості випадків тримання під вартою;
• підвищення ефективності системи пробації та громадської безпеки.

Стаття 2. Підстави для застосування

Електронний браслет може бути застосований до особи у таких випадках:

• як умова домашнього арешту або нічного комендантського режиму;
• при звільненні під заставу або особисте зобов’язання;
• під час випробувального строку (пробації);
• при застосуванні заборони наближення до потерпілого або певних територій;
• у будь-яких інших випадках, передбачених рішенням суду Штату Дисперсія.

Забороняється накладення браслета без законних підстав або з метою тиску на особу.

Стаття 3. Органи, уповноважені на застосування

Рішення про встановлення електронного браслета приймає Суд Штату Дисперсія за поданням прокурора, слідчого або уповноваженого органу пробації.

У виняткових випадках (ризик втечі, зникнення доказів тощо) тимчасове встановлення може бути здійснено слідчим за погодженням із прокурором, з обов’язковим поданням справи до суду протягом 48 годин.

Зняття браслета можливе лише за рішенням суду або після закінчення визначеного строку дії.

Стаття 4. Порядок встановлення

Перед встановленням пристрою особа повинна бути письмово ознайомлена зі своїми правами та обов’язками.

Встановлення проводиться спеціальним технічним підрозділом LSPD або BCSO, а для федеральних справ — FIB.

Суд визначає:

• термін носіння;
• дозволені зони перебування;
• години пересування;
• заборонені території та контакти.

Стаття 5. Права та обов’язки особи

Особа, на яку накладено браслет, має право:

• знати мету, термін і підстави застосування пристрою;
• подавати скарги до суду або прокуратури щодо незаконних дій під час моніторингу;
• отримувати інформацію про свій статус за гарячою лінією LSPD або BCSO;
• користуватися правовою допомогою.

Обов’язки особи:

• не знімати, не пошкоджувати і не блокувати сигнал пристрою;
• дотримуватись умов пересування, визначених судом або уповноваженим органом;
• негайно повідомляти про технічні несправності;
• не покидати межі дозволеної території без попереднього погодження.

Стаття 6. Моніторинг і контроль

Контроль за сигналами здійснюють:

LSPD — у межах Лос-Сантоса;

BCSO — у межах округу Блейн;

FIB — у справах федерального рівня.

У разі спроби зняття чи виходу за дозволену зону сигнал автоматично передається до чергової частини відповідного департаменту.

Дані моніторингу можуть бути використані як доказ у суді або підстава для зміни запобіжного заходу.

Стаття 7. Порушення умов

У випадку порушення встановлених правил носіння електронного браслета:

a) уповноважений орган складає відповідний акт про порушення;

b) прокурор подає клопотання до суду про зміну запобіжного заходу або притягнення особи до відповідальності;

c) суд може замінити браслет на тримання під вартою або інший суворіший захід.

Спроба зняття чи пошкодження пристрою прирівнюється до перешкоджання правосуддю.

Стаття 8. Технічні вимоги

Пристрої повинні бути сертифіковані Міністерством внутрішніх справ Штату Дисперсія.

Мінімальні вимоги:

• точність відстеження — не менше 10 метрів;
• автономна робота — не менше 24 годин без підзарядки;
• наявність функцій фіксації спроб зняття або пошкодження;
• захист переданих даних від втручання сторонніх осіб.

Стаття 9. Конфіденційність даних

Інформація з електронних браслетів є конфіденційною.

Доступ мають: суд, прокурор, слідчий, відповідальний співробітник LSPD/BCSO/FIB.

Розголошення даних тягне кримінальну відповідальність.

Стаття 10. Термін дії

Строк носіння електронного браслета визначається судом (у вийняткових випадках слідчим за погодженням із прокурором).

Максимальний термін становить:

• до 7 діб — при досудовому розслідуванні;
• до 14 діб — під час пробації чи умовного звільнення;
• продовження можливе лише за новим судовим рішенням.

Стаття 11. Контроль та нагляд

Нагляд за дотриманням Закону про електронний моніторинг здійснює

Департамент юстиції Штату Дисперсія (DOJ) спільно з керівництвом LSPD та BCSO.

LSPD відповідає за:

• моніторинг осіб, на яких накладено електронний браслет у межах міста Лос-Сантос;
• технічне обслуговування обладнання в міських округах;
• оперативне реагування на порушення в межах міської юрисдикції.

BCSO відповідає за:

• моніторинг осіб, які перебувають під електронним контролем у межах округу Блейн;
• забезпечення обміну даними з DOJ та LSPD;
• перевірку технічного стану пристроїв у підзвітних регіонах.

DOJ Штату Дисперсія здійснює:

• загальний нагляд за правильністю застосування браслетів;
• збір статистики та аналітики;
• координацію дій між LSPD та BCSO;
• щорічне подання звіту Губернатору Штату Дисперсія щодо ефективності системи електронного моніторингу.

У разі виявлення порушень чи зловживань у роботі системи, DOJ має право ініціювати службове розслідування та притягнути винних посадових осіб LSPD або BCSO до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності.

Стаття 12. Відповідальність посадових осіб

Посадові особи, які допустили незаконне встановлення або зловживання електронним моніторингом, несуть відповідальність згідно з законом Штату Дисперсія.

За несанкціоноване розголошення даних передбачено кримінальну відповідальність.

Стаття 13. Прикінцеві положення

Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування на урядовому порталі Штату Дисперсія.

Закон про території з обмеженим доступом»

ЗАКОН ШТАТУ ДИСПЕРСІЯ

«Про території з обмеженим доступом»

Стаття 1. Мета Закону

Цей Закон визначає правові засади встановлення, охорони та контролю територій з обмеженим доступом у штаті Дисперсія, порядок надання та припинення допусків, а також відповідальність за порушення режиму доступу.

Стаття 2. Визначення термінів

Територія з обмеженим доступом — об’єкт або зона, доступ до якої обмежений з міркувань безпеки, правопорядку або державних інтересів.

Рівень доступу — офіційно встановлений статус, що визначає право особи перебувати або виконувати службові обов’язки на відповідній території.

Уповноважений персонал — державні службовці або працівники, які мають чинний рівень доступу.

Супровід — дозвіл на тимчасове перебування особи без доступу у супроводі відповідального службовця.

Динамічна зона — тимчасово оголошена зона обмеженого доступу у зв’язку зі спецоперацією, розслідуванням або надзвичайною ситуацією.

Стаття 3. Категорії територій

• Категорія A — критичні об’єкти державної безпеки
• Категорія B — військові та тактичні об’єкти
• Категорія C — урядові та судові установи
• Категорія D — правоохоронні об’єкти
• Категорія E — динамічні зони обмеженого доступу

Стаття 4. Рівні доступу

• Level 1 — доступ лише у супроводі
• Level 2 — самостійний доступ до C–E
• Level 3 — доступ до B–E
• Level 4 — повний доступ (включно з A)

⚠️ Жоден рівень доступу не надає імунітету від закону.

Стаття 5. Органи управління доступами

5.1 Адміністративний нагляд

Адміністративний контроль за системою доступів здійснює Уряд штату Дисперсія (job: government).

5.2 Клопотання та провадження

Прокуратура штату (job: prosecutor) має право:

ініціювати розслідування щодо зловживання доступом;

подавати клопотання до суду про призупинення або анулювання доступу.

5.3 Судовий контроль

Федеральна судова система (job: judge) має виключне право:

анулювати доступи Level 2–4;

розглядати апеляції;

накладати обмеження доступу як частину вироку.

5.4 Захист прав

Міністерство юстиції / адвокати (job: lawyer) представляють інтереси осіб у справах щодо доступів.

Стаття 6. Правила перебування

Особа зобов’язана мати підтвердження допуску.

Уповноважений персонал має право вимагати залишити територію.

Всі накази мають бути законними та задокументованими.

Стаття 7. Застосування сили

Застосування сили допускається лише відповідно до законів штату.

Летальна сила дозволена виключно у разі безпосередньої загрози життю.

Категорія об’єкта не є самостійною підставою для застосування сили.

Стаття 8. Докази

Порушення фіксується:

• бодікамерою;
• камерами спостереження;
• рапортом.

Стаття 9. Відповідальність цивільних осіб

| Порушення | Покарання |
|-----------|-----------|
| D–E | штраф до $3,000 або арешт до 15 міс. |
| B–C | штраф до $8,000 або арешт до 30 міс. |
| A | злочин: до $25,000 або ув’язнення до 60 міс. |

Стаття 10. Відповідальність службовців

Порушення режиму — дисциплінарне провадження

Розголошення — кримінальна відповідальність

Зловживання доступом — судове анулювання доступу

❗ Довічні заборони можливі лише за рішенням суду.

📌 OOC НОТАТКА ДЛЯ ГРАВЦІВ

Території з обмеженим доступом (Restricted Areas)

Цей розділ пояснює, як на практиці працюють зони з обмеженим доступом у RP, щоб уникнути плутанини, конфліктів та аб’юзу.

🚓 Поліція та правоохоронні органи

• Офіцер зобов’язаний чітко і зрозуміло ідентифікувати себе (форма, жетон, голосова команда).
• Перед затриманням або застосуванням сили має бути законна підстава:
• ви перебуваєте у зоні з обмеженим доступом без дозволу;
• або відмовляєтесь покинути територію після законної вимоги.
• Динамічна зона (Category E):
• має бути IC оголошена (рація, голос, командування);
• не може з’являтися “заднім числом”.
• Фраза типу «ти в restricted zone» без попереднього оголошення або логіки — не є валідною.

⚖️ Прокуратура (DOJ / Prosecutor)

• Прокуратура не бігає і не затримує — вона:
• ініціює кримінальні справи;
• формує обвинувачення;
• подає клопотання до суду (у т.ч. щодо доступів).
• Якщо справа стосується:
• незаконного проникнення,
• зловживання доступом,
• розголошення інформації —
• саме прокуратура вирішує, що це кримінал, а не “просто RP-момент”.

🧑‍⚖️ Суд (Judges)

• Суд — єдиний орган, який:
• ухвалює фінальні рішення;
• анулює або обмежує доступи;
• розглядає апеляції.
• Суд не видає доступи “по приколу” і не керує об’єктами напряму.
• Якщо гравець вважає, що:
• доступ зняли незаконно;
• його затримали без підстав;
• — це IC шлях до суду, а не OOC конфлікт.

🛡️ Анти-аб’юз та fair play

• ❌ Заборонено:
• оголошувати територію restricted після затримання;
• використовувати “секретні зони”, про які ніхто IC не знає;
• застосовувати силу лише через “категорію об’єкта”.
• ✅ Обов’язково:
• будь-яка зона Category E має IC-фіксацію;
• будь-який наказ покинути територію має бути чітким і зрозумілим.
• Якщо щось виглядає як аб’юз — це розглядається IC через суд, а не одразу OOC.

🧠 Для цивільних гравців

• Restricted zone ≠ “територія без RP”.
• Якщо ви:
• журналіст,
• підрядник,
• цивільний у супроводі —
• ваш супровід має бути поруч і відповідати за вас IC.
• Вхід “просто подивитись” у такі зони майже завжди є порушенням.

Закон про візовий режим та дипломатичні відносини

ЗАКОН ШТАТУ ДИСПЕРСІЯ

«Про візовий режим та дипломатичні відносини»

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Мета та сфера дії Закону

Цей Закон регулює порядок в’їзду, перебування, транзиту та виїзду іноземних громадян, статус дипломатичних представництв, дипломатичного персоналу, а також механізми міждержавної взаємодії між Сполученими Штатами Америки та Республікою Колумбія в межах простору штату Дисперсія.

Стаття 2. Терміни та визначення

Держава — самостійна політико-правова юрисдикція з власним громадянством, паспортом, валютою та державними органами.

Віза — офіційний дозвіл на перебування громадянина однієї держави на території іншої держави.

Паспорт — документ, що підтверджує громадянство особи.

Дипломатичний представник — особа, офіційно акредитована для представництва іноземної держави.

Посольство — офіційне дипломатичне представництво іноземної держави.

Транснаціональна злочинна організація — організована група, що здійснює злочинну діяльність на території двох або більше держав.

Стаття 2.1. Визнані держави та юрисдикції

1. У межах цього Закону визнаються такі держави:

• Сполучені Штати Америки (штат Дисперсія, місто Los Santos);
• Республіка Колумбія (територія Cayo Perico).

1. Кожна держава має:

• окреме громадянство;
• окремий паспорт;
• власну валюту;
• власні правоохоронні та державні органи.

1. Перебування громадян однієї держави на території іншої держави можливе виключно за наявності чинної візи, якщо інше не передбачено міжнародними угодами.

РОЗДІЛ II. ВІЗОВИЙ ТА МІГРАЦІЙНИЙ РЕЖИМ

Стаття 3. Види віз між США та Республікою Колумбія

Для перетину кордону між США та Республікою Колумбія визнаються такі категорії віз:

• туристична;
• робоча;
• дипломатична;
• транзитна;
• службова (для технічного та адміністративного персоналу).

Відсутність чинної візи вважається незаконним перебуванням.

Стаття 4. Державний контроль за візовим режимом

Контроль за дотриманням візового режиму здійснюють:

• Уряд штату Дисперсія;
• Прокуратура штату — у разі кримінальних порушень;
• Федеральна судова система — у разі спорів та апеляцій.

РОЗДІЛ III. ДИПЛОМАТИЧНІ ПРЕДСТАВНИКИ

Стаття 5. Посол

Посол є офіційним представником іноземної держави та здійснює свою діяльність відповідно до норм міжнародного права.

Посол:

• не підлягає затриманню;
• може бути оголошений persona non grata;
• зобов’язаний поважати закони приймаючої держави.

Стаття 6. Дипломатичний імунітет

1. Дипломатичний імунітет є процесуальним захистом від кримінальної, адміністративної та цивільної юрисдикції.
2. Імунітет:

• не звільняє від обов’язку дотримуватися законів;
• не поширюється на приватну або комерційну діяльність;
• може бути знятий державою, яку представляє дипломат.

РОЗДІЛ IV. ПОСОЛЬСТВА

Стаття 7. Статус посольств

1. Посольства:

• не є екстериторіальними;
• користуються режимом недоторканності;
• не можуть використовуватись для переховування осіб від правосуддя.

1. Використання посольств з метою приховування злочинної діяльності заборонено.

РОЗДІЛ V. НАДЗВИЧАЙНІ МІЖНАРОДНІ СИТУАЦІЇ

Стаття 8. Міждержавна координація

У разі надзвичайної ситуації держави здійснюють координацію через:

• урядові канали;
• дипломатичні представництва;
• прокуратуру та суд у межах компетенції.

РОЗДІЛ VI. ТИМЧАСОВИЙ ГУМАНІТАРНИЙ ЗАХИСТ

Стаття 9. Тимчасовий захист

1. Посольство може надати особі тимчасовий гуманітарний захист виключно у разі безпосередньої загрози життю.
2. Такий захист:

• не є дипломатичним притулком;
• не скасовує кримінальну відповідальність;
• підлягає негайному повідомленню уряду штату.

РОЗДІЛ VII. ТРАНСНАЦІОНАЛЬНА ЗЛОЧИННІСТЬ

Стаття 10. Незаконне переміщення товарів

Незаконним вважається переміщення між США та Колумбією:

• наркотичних засобів;
• зброї та боєприпасів;
• готівкових коштів без декларування;
• інших заборонених предметів.

Такі дії кваліфікуються як транснаціональний злочин.

Стаття 11. Транснаціональні злочинні організації

1. Організовані угруповання, що діють на території двох або більше держав, визнаються транснаціональними злочинними організаціями.
2. Участь у таких організаціях є обтяжуючою обставиною.

РОЗДІЛ VIII. ВАЛЮТНИЙ КОНТРОЛЬ

Стаття 12. Валюта

1. Офіційною валютою:

• США є долар США;
• Колумбії є колумбійське песо.

1. Масове переміщення готівкових коштів між державами підлягає декларуванню.

РОЗДІЛ IX. ЕКСТРАДИЦІЯ

Стаття 13. Екстрадиція

1. Особи, які вчинили злочини на території однієї держави та переховуються на території іншої, можуть бути екстрадовані.
2. Екстрадиція:

• ініціюється прокуратурою;
• розглядається судом;
• здійснюється відповідно до міждержавних угод.

РОЗДІЛ X. ПОРУШЕННЯ ВІЗОВОГО РЕЖИМУ

Стаття 14. Порушення

• перевищення строку перебування;
• незаконний перетин кордону;
• подання неправдивих даних —

є підставою для адміністративної або кримінальної відповідальності та депортації.

РОЗДІЛ XI. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ПРОТОКОЛ

Стаття 15. Поведінка дипломатів

Дипломатичні представники:

• не втручаються у внутрішні справи держави;
• не беруть участі у правоохоронних операціях;
• не мають доступу до зон з обмеженим доступом без дозволу.

РОЗДІЛ XII. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 16. Пріоритет міжнародних угод

У разі суперечності між цим Законом та міжнародними договорами застосовуються міжнародні договори.

Стаття 17. Набрання чинності

Закон набирає чинності з моменту офіційного оприлюднення.

Закон про державний кордон, прикордонний режим, повітряний та водний простір

ЗАКОН ШТАТУ ДІСПЕРСІЯ

«Про державний кордон, прикордонний режим, повітряний та водний простір»

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Мета та предмет регулювання

Цей Закон визначає правові засади охорони та контролю державного кордону, встановлює правила його перетину, регулює прикордонний режим, використання повітряного та водного простору, а також відповідальність за порушення встановлених правил на території Штату Дісперсія.

Стаття 2. Терміни та визначення

Державний кордон — умовна лінія та вертикальна площина, що відокремлює територію Сполучених Штатів Америки (штат Дисперсія, Los Santos) від території Республіки Колумбія (Cayo Perico).

Прикордонна зона — територія, прилегла до державного кордону, де діє посилений режим безпеки та контролю.

Контрольований прикордонний район — територія розширеного нагляду, в якій можуть застосовуватись спеціальні заходи безпеки.

Пункт пропуску через державний кордон — офіційно визначене місце здійснення контролю осіб, транспорту та вантажів.

Повітряний простір — простір над територією штату в межах, визначених законодавством та правилами безпеки.

Водний простір — внутрішні води, прибережна акваторія та морська охоронна зона.

РОЗДІЛ II. ДЕРЖАВНИЙ КОРДОН ТА ЙОГО ОХОРОНА

Стаття 3. Визначення та охорона кордону

Державний кордон визначається офіційними картами та координатами, затвердженими Урядом штату.

Охорона кордону здійснюється уповноваженими державними органами у взаємодії з правоохоронними структурами.

Стаття 4. Режим державного кордону

1. Перетин державного кордону дозволяється виключно через офіційні пункти пропуску.
2. Незаконний перетин кордону заборонений незалежно від способу (суходіл, повітря, вода).
3. Особи, що перебувають у прикордонній зоні, зобов’язані мати документи, що посвідчують особу та законність перебування.

Стаття 5. Тимчасове закриття кордону

Кордон може бути тимчасово закритий рішенням Уряду штату у разі:

• загрози безпеці;
• надзвичайної ситуації;
• масштабних міждержавних операцій.

РОЗДІЛ III. ПУНКТИ ПРОПУСКУ

Стаття 6. Офіційні пункти пропуску

До офіційних пунктів пропуску належать:

Авіаційні:

• Міжнародний аеропорт Los Santos (LSIA);
• Аеродром Sandy Shores (для легких суден).

Морські:

• Del Perro Port;
• Paleto Bay Marina.

Стаття 7. Контроль осіб, транспорту та вантажів

Уповноважені органи мають право:

• перевіряти документи;
• здійснювати огляд транспорту та вантажу;
• відмовляти у перетині кордону у разі порушень.

Відмова від огляду є підставою для заборони перетину кордону.

РОЗДІЛ IV. ПРИКОРДОННИЙ РЕЖИМ

Стаття 8. Обмеження у прикордонній зоні

У прикордонній зоні забороняється:

• несанкціонована фото- та відеофіксація об’єктів безпеки;
• польоти дронів;
• незаконне носіння та перевезення зброї;
• масові заходи без дозволу.

РОЗДІЛ V. ПОВІТРЯНИЙ ПРОСТІР

Стаття 9. Режим повітряного простору

Повітряний простір підлягає державному контролю.

Усі польоти приватних, цивільних та безпілотних суден здійснюються з дотриманням встановлених правил.

Стаття 10. Порушення повітряного простору

Незаконне проникнення повітряного судна є порушенням прикордонного режиму.

Уповноважені органи можуть:

• вимагати зміну маршруту;
• здійснити примусову посадку;
• нейтралізувати апарат у разі загрози.

РОЗДІЛ VI. ВОДНИЙ ПРОСТІР

Стаття 11. Морська охоронна зона

У водному просторі штату здійснюється контроль суден, маршрутів та вантажів.

Незаконне переміщення товарів морем кваліфікується як порушення кордону.

Стаття 12. Пошуково-рятувальні операції

Координація рятувальних операцій здійснюється уповноваженими органами.

Капітани суден зобов’язані надавати допомогу у разі аварій.

РОЗДІЛ VII. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Стаття 13. Порушення прикордонного законодавства

Порушення прикордонного режиму поділяються на:

• дрібні;
• суттєві;
• грубі.

Стаття 14. Заходи відповідальності

До порушників можуть застосовуватись:

• штраф;
• затримання;
• депортація;
• конфіскація транспорту;
• заборона в’їзду.

Стаття 15. Відповідальність службових осіб

Зловживання повноваженнями тягне дисциплінарну або кримінальну відповідальність.

РОЗДІЛ VIII. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 16. Набрання чинності

Закон набирає чинності з моменту офіційного оприлюднення.

📌 OOC НОТАТКИ ДЛЯ ГРАВЦІВ

Кордон, Кайо Періко (Колумбія), картель, повноваження поліції

Ці нотатки пояснюють, як реально працюють закони про кордон, візи та міжнародні злочини у RP, щоб уникнути міфів і аб’юзу.

🚓 ЧИ МОЖЕ ПОЛІЦІЯ ДІЯТИ НА КОРДОНІ?

✅ ТАК, ПОЛІЦІЯ МОЖЕ:

• затримувати осіб, які:
• незаконно перетнули кордон;
• перевозять контрабанду;
• беруть участь у діяльності картелю;
• зупиняти транспорт (авто, човни, літаки);
• проводити огляд осіб, транспорту та вантажів;
• вилучати заборонені предмети;
• відкривати кримінальні справи;
• передавати осіб прокуратурі та суду.

➡️ Для RP це означає:

контрабанда = повноцінний кримінальний кейс, а не “прикордонний штраф”.

❌ ПОЛІЦІЯ НЕ МОЖЕ:

• самостійно депортувати особу;
• “відправляти на Кайо Періко” без рішення суду;
• ігнорувати процедуру, прикриваючись словом “кордон”;
• оголошувати людину винною без DOJ / суду.

➡️ Депортація = юридичне рішення, а не RP-анімація.

⚖️ РОЛЬ ПРОКУРАТУРИ (DOJ)

Прокуратура:

• визначає:
• адміністративне це порушення чи кримінал;
• відкриває справи по:
• контрабанді;
• картелю;
• незаконному перетину кордону;
• ініціює депортацію або екстрадицію;
• подає клопотання до суду.

➡️ Без прокуратури немає легальної депортації.

🧑‍⚖️ РОЛЬ СУДУ

Суд:

• ухвалює рішення про:
• депортацію;
• екстрадицію;
• заборону в’їзду;
• санкціонує:
• конфіскацію транспорту;
• обмеження свободи пересування;
• є єдиним органом, який ставить фінальну крапку.

➡️ Якщо хтось каже:

☠️ КАРТЕЛЬ І КОРДОН

ВАЖЛИВО:

• Картель ≠ “інша держава”
• Картель ≠ дипломатія
• Картель ≠ імунітет

Якщо члени картелю:

• незаконно прибули з Кайо Періко;
• перевозять наркотики, зброю, валюту;
• використовують морські або повітряні маршрути —

➡️ це транснаціональний злочин, і:

• поліція має право затримати;
• прокуратура відкриває справу;
• суд може депортувати або екстрадувати.

✈️🌊 ПОВІТРЯ І МОРЕ

• Літаки, гелікоптери, дрони:
• можуть бути примусово посаджені;
• Човни та катери:
• можуть бути зупинені та оглянуті;
• Контрабанда морем / повітрям:
• = тяжкий злочин.

➡️ Це не “погоня заради RP”, а законна процедура.

Закон про державну службу штату Дисперсія

Закон «Про державну службу штату Дисперсія»

ПРЕАМБУЛА

Цей Закон визначає правові засади державної служби штату Dispersia, встановлює статус державних службовців, порядок їх призначення, проходження служби, дисциплінарної відповідальності та гарантії незалежності державних інституцій.

Державна служба ґрунтується на принципах:

• законності;
• професіоналізму;
• політичної нейтральності;
• системи заслуг;
• належної правової процедури.

РОЗДІЛ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Державна служба

1. Державна служба - це професійна діяльність осіб, які виконують функції держави в органах влади штату Dispersia.
2. Державна служба здійснюється на основі:

• законності
• професіоналізму
• політичної нейтральності
• принципу заслуг.

Стаття 2. Принцип заслуг

Кадрові рішення у державній службі приймаються виключно на основі:

• професійної компетентності;
• досвіду;
• результатів службової діяльності.

Будь-яке призначення або звільнення на підставі політичної лояльності є незаконним.

Стаття 3. Категорії посад

Посади державної служби поділяються на:

1. Кар’єрні посади - захищені законом та займаються на конкурсній основі.
2. Політичні посади - призначаються на строк повноважень відповідної посадової особи.

Стаття 4. Присяга державного службовця

Особа, призначена на державну службу, складає присягу:

Стаття 5. Несумісність служби

Державний службовець не має права:

• займати керівні посади у приватному бізнесі;
• використовувати службове становище у приватних інтересах;
• отримувати неправомірні вигоди;
• брати участь у прийнятті рішень у разі конфлікту інтересів.

РОЗДІЛ II

ПРИЗНАЧЕННЯ НА ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ

Стаття 6. Конкурс

Призначення на кар’єрні посади здійснюється на конкурсній основі.

Стаття 7. Випробувальний строк

Особа, призначена на посаду, проходить випробувальний строк.

Після успішного завершення строку службовець отримує статус постійного державного службовця.

Стаття 8. Службова оцінка

Державні службовці підлягають регулярній оцінці професійної діяльності.

Стаття 9. Заборона дискримінації

Під час прийняття на державну службу забороняється дискримінація за:

• расою
• статтю
• походженням
• політичними переконаннями.

РОЗДІЛ III

КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ

Стаття 10. Конфлікт інтересів

Державний службовець зобов’язаний:

• уникати ситуацій, що створюють конфлікт інтересів;
• негайно повідомляти керівництво про можливий конфлікт;
• утримуватися від участі у відповідному рішенні.

Стаття 11. Фінансова прозорість

Посадові особи, які приймають управлінські рішення, повинні декларувати свої фінансові інтереси у порядку, встановленому законом.

РОЗДІЛ IV

ДИСЦИПЛІНАРНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Стаття 12. Гарантії належної дисциплінарної процедури

Перед застосуванням дисциплінарного стягнення службовець має право на:

• письмове повідомлення про обвинувачення;
• доступ до матеріалів справи;
• надання пояснень;
• правову допомогу.

Стаття 13. Службова перевірка

Дисциплінарне провадження розпочинається зі службової перевірки, що проводиться уповноваженим органом або керівником установи.

Стаття 14. Тимчасове відсторонення

Службовець може бути тимчасово відсторонений від виконання обов’язків на час перевірки.

Строк відсторонення не може перевищувати 30 днів, якщо інше не встановлено рішенням Комісії державної служби.

Стаття 15. Прогресивна дисципліна

Дисциплінарні заходи застосовуються поступово залежно від тяжкості порушення.

Стаття 16. Види дисциплінарних стягнень

Можуть застосовуватися:

1. зауваження
2. догана
3. сувора догана
4. пониження у посаді
5. тимчасове відсторонення
6. звільнення.

Стаття 17. Строки дисциплінарного провадження

Дисциплінарне провадження повинно бути розпочате не пізніше 30 днів з моменту виявлення порушення.

РОЗДІЛ V

ЗАХИСТ ВИКРИВАЧІВ

Стаття 18. Захист викривачів

Особа не може бути притягнута до відповідальності за повідомлення про:

• корупцію
• зловживання владою
• незаконні дії посадових осіб.

Будь-які репресії щодо викривача є незаконними.

РОЗДІЛ VI

ПОНОВЛЕННЯ НА ПОСАДІ

Стаття 19. Незаконне звільнення

У разі незаконного звільнення суд може:

• поновити службовця на посаді;
• присудити компенсацію;
• скасувати дисциплінарний запис.

РОЗДІЛ VII

КОМІСІЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

Стаття 20. Статус Комісії

Комісія державної служби є незалежним органом, що здійснює нагляд за дотриманням законодавства про державну службу.

Стаття 21. Повноваження Комісії

Комісія:

• розглядає апеляції державних службовців;
• переглядає дисциплінарні рішення;
• контролює дотримання кадрових процедур.

ОНОВЛЕНИЙ РОЗДІЛ VIII

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ СУДДІВ

Стаття 22. Незалежність судової влади

Судді здійснюють правосуддя незалежно від виконавчої та законодавчої влади.

Будь-яке втручання посадових осіб у здійснення правосуддя є незаконним.

Стаття 23. Гарантії незалежності

Суддя не може бути звільнений органами виконавчої влади.

Жодна посадова особа виконавчої влади, включаючи Губернатора, не має права одноосібно усунути суддю з посади.

Стаття 24. Комісія суддівської діяльності

Дисциплінарні справи щодо суддів розглядає Комісія суддівської діяльності.

Комісія є незалежним органом, уповноваженим:

• проводити дисциплінарні перевірки;
• розглядати скарги на дії суддів;
• проводити дисциплінарні слухання;
• виносити дисциплінарні рішення.

Стаття 25. Дисциплінарні санкції щодо суддів

За результатами дисциплінарного провадження Комісія може застосувати:

• зауваження;
• догану;
• тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя;
• рекомендацію про усунення судді з посади.

Стаття 26. Усунення судді з посади

У разі винесення Комісією рекомендації про усунення судді, питання про припинення повноважень судді передається на розгляд Конгресу штату Dispersia.

Конгрес розглядає подання Комісії та проводить голосування щодо усунення судді.

Рішення про усунення судді приймається більшістю голосів членів Конгресу.

У разі прийняття такого рішення повноваження судді припиняються з моменту офіційного оголошення рішення Конгресу.

Склад та порядок роботи Комісії суддівської діяльності

Стаття 27. Склад Комісії

27.1 Для розгляду дисциплінарних справ щодо суддів формується Комісія суддівської діяльності.

27.2 Комісія формується у складі від однієї до трьох осіб, які виконують функцію незалежних членів комісії під час розгляду конкретної дисциплінарної справи.

27.3 Члени Комісії не повинні бути особами, які:

• беруть участь у розгляді цієї справи як судді;
• є стороною у відповідному провадженні;
• мають прямий конфлікт інтересів щодо справи.

27.4 Склад Комісії визначається перед початком дисциплінарного слухання.

Стаття 28. Порядок прийняття рішень Комісією

28.1 Рішення Комісії приймається шляхом голосування її членів.

28.2 Якщо Комісія складається з трьох осіб, рішення приймається більшістю голосів.

28.3 Якщо Комісія складається з однієї особи, така особа здійснює повноваження Комісії одноосібно.

28.4 У випадку рівного розподілу голосів під час голосування проводиться повторне голосування після додаткового обговорення матеріалів справи.

28.5 Якщо після повторного голосування рівність голосів зберігається, справа може бути передана на повторний розгляд з формуванням нового складу Комісії.

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

OOC ПРИМІТКА (RP-АДАПТАЦІЯ)

Механізм дисциплінарної відповідальності та усунення судді через Конгрес штату Dispersia є рольовою адаптацією процедур, що застосовуються у різних штатах США.

Такий порядок запроваджений для забезпечення:

• балансу між незалежністю судової влади;
• можливістю притягнення судді до відповідальності у разі порушення закону;
• прозорої та зрозумілої процедури дисциплінарного контролю у рольовому процесі.

Дисциплінарний розгляд здійснюється Комісією суддівської діяльності, яка формується для конкретної справи.

У межах рольового процесу членами Комісії можуть виступати учасники ігрової адміністрації або івент-команди сервера, які виконують роль незалежних членів дисциплінарної комісії під час слухання.

Такий механізм дозволяє забезпечити:

• нейтральність розгляду дисциплінарних справ;
• оперативність проведення слухань;
• стабільну роботу судової системи в умовах рольового сервера.

Члени Комісії під час слухання зобов’язані діяти неупереджено та оцінювати справу виключно на підставі доказів і норм законодавства штату Dispersia.

Рішення про усунення судді повинно прийматися виключно на підставі дисциплінарного провадження та встановлених порушень, а не політичного тиску чи особистих конфліктів.

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РОЗДІЛ IX

ПРОЦЕДУРА ДИСЦИПЛІНАРНИХ СЛУХАНЬ

Стаття 29. Початок провадження

Провадження відкривається на підставі скарги або рішення Комісії.

Стаття 30. Попередня перевірка

Перед слуханням проводиться перевірка фактів.

Стаття 31. Формальне обвинувачення

За наявності достатніх підстав висувається дисциплінарне обвинувачення.

Стаття 32. Права особи

Особа має право:

• знати обвинувачення;
• користуватися адвокатом;
• надавати докази;
• ставити запитання свідкам.

Стаття 33. Рішення Комісії

Комісія може:

• закрити справу;
• застосувати дисциплінарне стягнення.

Стаття 34. Оскарження

Рішення Комісії може бути оскаржене до Верховного суду штату.

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 35.

Цей Закон набирає чинності з моменту його офіційного оприлюднення.

Закон про вибори Губернатора

ЗАКОН ШТАТУ ДИСПЕРСІЯ

«Про вибори Губернатора»

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Предмет Закону

Цей Закон визначає порядок організації та проведення виборів Губернатора штату Дисперсія.

Закон встановлює:

• порядок реалізації виборчого права громадян;
• процедуру висування та реєстрації кандидатів;
• правила проведення передвиборчої кампанії;
• порядок голосування та підрахунку голосів;
• порядок встановлення результатів виборів;
• процедуру оскарження результатів;
• порядок проведення другого туру, повторних і позачергових виборів;
• порядок тимчасового виконання обов’язків Губернатора.

Стаття 2. Принципи виборів

Вибори Губернатора проводяться на основі принципів:

• загального і рівного виборчого права;
• добровільності голосування;
• рівності кандидатів перед законом;
• свободи політичної агітації;
• відкритості та прозорості виборчого процесу;
• незалежності виборчої адміністрації;
• судового контролю за законністю виборів.

Стаття 3. Строк повноважень Губернатора

1. Губернатор обирається строком на 30 календарних днів, якщо інший строк не встановлено Конституцією або окремим законом штату.
2. Повноваження Губернатора починаються з моменту:

• офіційного затвердження результатів виборів Центральною виборчою комісією;
• складення присяги у Капітолії штату Дисперсія перед Конгресом штату.

1. Одна і та сама особа може бути обрана повторно, якщо інше не встановлено законом.

РОЗДІЛ II. ВИБОРЧЕ ПРАВО

Стаття 4. Право голосу

1. Право голосу на виборах Губернатора мають громадяни штату Дисперсія, які:

• мають чинне посвідчення особи штату;
• досягли встановленого RP-віку;
• не позбавлені виборчого права рішенням суду.

1. Не мають права голосу:

• особи, яких суд прямо позбавив виборчих прав;
• особи, які відбувають покарання за тяжкий злочин, якщо це прямо передбачено вироком або законом.

Стаття 5. Вимоги до кандидата

Кандидатом на посаду Губернатора може бути особа, яка:

1. є громадянином штату Дисперсія;
2. проживає на території штату;
3. досягла встановленого RP-віку;
4. не має непогашеної судимості за тяжкий злочин;
5. не є суддею, прокурором, керівником правоохоронного органу або членом Центральної виборчої комісії на момент реєстрації;
6. у разі обіймання посади, несумісної з посадою Губернатора, склала або зупинила відповідні повноваження у порядку, передбаченому законом.

РОЗДІЛ III. ЦЕНТРАЛЬНА ВИБОРЧА КОМІСІЯ

Стаття 6. Статус Центральної виборчої комісії

1. Центральна виборча комісія штату Дисперсія є незалежним органом адміністрування виборів Губернатора.
2. Склад Центральної виборчої комісії затверджується Конгресом штату Дисперсія.
3. До складу Комісії не можуть входити:

• кандидати на посаду Губернатора;
• їх довірені особи;
• особи, які займають посади у виборчому штабі кандидата.

Стаття 7. Повноваження Центральної виборчої комісії

Центральна виборча комісія:

• оголошує початок виборчого процесу;
• приймає документи від кандидатів;
• перевіряє підписи та інші реєстраційні матеріали;
• реєструє кандидатів або відмовляє в реєстрації з мотивованих підстав;
• організовує голосування;
• проводить підрахунок голосів і встановлює результати;
• оформлює офіційний протокол;
• передає спірні питання на судовий розгляд у випадках, передбачених законом.

РОЗДІЛ IV. ВИСУВАННЯ ТА РЕЄСТРАЦІЯ КАНДИДАТІВ

Стаття 8. Самовисування

1. Кандидат може бути висунутий шляхом самовисування.
2. Для реєстрації кандидат подає до Центральної виборчої комісії:

• заяву про участь у виборах;
• коротку програму кандидата;
• підписи виборців на підтримку;
• декларацію про відсутність обставин, що перешкоджають реєстрації.

Стаття 9. Підписи виборців

1. Для реєстрації кандидат повинен зібрати не менше 10 підписів виборців штату, якщо інший поріг не встановлено окремим актом Конгресу штату Дисперсія.
2. Один виборець може підтримати підписом лише одного кандидата.
3. Центральна виборча комісія перевіряє достовірність підписів.
4. Недійсні або дубльовані підписи не зараховуються.

Стаття 10. Реєстрація кандидатів

1. Центральна виборча комісія приймає рішення про реєстрацію кандидата після перевірки поданих документів.
2. Відмова у реєстрації повинна бути письмовою, вмотивованою та може бути оскаржена до суду штату.
3. Після реєстрації кандидат набуває статусу зареєстрованого кандидата.

Стаття 11. Строки реєстрації

1. Подання документів для реєстрації триває не менше 48 годин з моменту офіційного оголошення виборів.
2. Центральна виборча комісія зобов’язана ухвалити рішення щодо реєстрації не пізніше 24 годин після завершення строку подання документів.

РОЗДІЛ V. ПЕРЕДВИБОРЧА КАМПАНІЯ

Стаття 12. Право на агітацію

Кандидати мають право:

• проводити публічні зустрічі;
• виступати у засобах масової інформації;
• поширювати політичні програми;
• проводити передвиборчі заходи;
• брати участь у дебатах.

Стаття 13. Передвиборчі дебати

1. Під час виборчої кампанії можуть проводитися офіційні дебати кандидатів.
2. Дебати можуть організовуватися:

• засобами масової інформації;
• Центральною виборчою комісією;
• незалежними організаціями.

1. Організатор дебатів зобов’язаний забезпечити рівні умови участі для всіх зареєстрованих кандидатів, якщо інше не випливає з формату другого туру.

Стаття 14. Фінансування кампанії

1. Кандидати мають право фінансувати свою передвиборчу кампанію законними способами.
2. Усі внески та витрати на кампанію повинні бути відкритими для перевірки Центральною виборчою комісією.
3. Забороняються:

• анонімне фінансування;
• використання бюджетних коштів;
• використання ресурсів державних органів;
• фінансування коштами, отриманими злочинним шляхом.

Стаття 15. Заборонені дії під час виборчого процесу

Під час виборчого процесу забороняється:

• підкуп виборців;
• фальсифікація результатів голосування;
• використання службового становища для агітації;
• примус до голосування або до відмови від голосування;
• використання державного майна, службових каналів зв’язку, підлеглих або бюджетних ресурсів в інтересах кандидата;
• обіцянка посад, майна, грошей або пільг в обмін на голос.

РОЗДІЛ VI. ГОЛОСУВАННЯ ТА ВСТАНОВЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Стаття 16. Процедура голосування

1. Голосування проводиться у визначений день виборів, оголошений Центральною виборчою комісією.
2. Кожен виборець має один голос.
3. Голосування є добровільним.
4. Порядок голосування повинен забезпечувати рівність виборців і захист від незаконного втручання.

Стаття 17. Підрахунок голосів

1. Після завершення голосування Центральна виборча комісія проводить підрахунок голосів.
2. Результати голосування оформлюються офіційним протоколом.
3. Протокол має містити:

• загальну кількість поданих голосів;
• кількість голосів за кожного кандидата;
• кількість недійсних голосів, якщо такі є;
• рішення про необхідність другого туру або про визначення переможця.

Стаття 18. Визнання кандидата обраним

1. Якщо кандидат отримав більше 50% дійсних голосів у першому турі, він вважається обраним Губернатором.
2. Якщо жоден кандидат не отримав більше 50% голосів, призначається другий тур.

РОЗДІЛ VII. ДРУГИЙ ТУР ВИБОРІВ

Стаття 19. Умови проведення другого туру

Другий тур проводиться, якщо жоден кандидат не отримав більше 50% голосів у першому турі.

Стаття 20. Учасники другого туру

До другого туру допускаються два кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів у першому турі.

Стаття 21. Кампанія другого туру

Кандидати мають право проводити додаткову агітацію та дебати.

Стаття 22. Переможець другого туру

Переможцем визнається кандидат, який отримав більшість голосів.

РОЗДІЛ VIII. ОСКАРЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Стаття 23. Подання скарг

Кандидати або виборці можуть оскаржити результати виборів у суді штату.

Стаття 24. Повноваження суду

Суд має право:

• перевірити законність виборів;
• призначити повторний підрахунок голосів;
• скасувати результати виборів.

РОЗДІЛ IX. ПОВТОРНІ ТА ПОЗАЧЕРГОВІ ВИБОРИ

Стаття 25. Повторні вибори

Повторні вибори призначаються, якщо:

• результати виборів визнані недійсними;
• вибори були зірвані;
• встановлено масову фальсифікацію.

Стаття 26. Позачергові вибори

Позачергові вибори призначаються Конгресом штату Дисперсія у разі:

• дострокового припинення повноважень Губернатора;
• відкликання Губернатора;
• усунення Губернатора в порядку імпічменту.

РОЗДІЛ X. ТИМЧАСОВЕ ВИКОНАННЯ ОБОВ’ЯЗКІВ

Стаття 27. Тимчасове виконання обов’язків

1. У разі відставки, смерті або неможливості виконання обов’язків повноваження Губернатора тимчасово виконує Віце-Губернатор.
2. Якщо Віце-Губернатор відсутній, порядок тимчасового заміщення визначається окремим актом Конгресу штату Дисперсія.

РОЗДІЛ XI. ІМПІЧМЕНТ

Стаття 28. Підстави

Підставами для імпічменту є:

• корупція;
• зловживання владою;
• порушення Конституції штату.

Стаття 29. Процедура

1. Імпічмент ініціюється Конгресом штату Дисперсія.
2. Рішення про початок процедури ухвалюється голосуванням Конгресу.
3. Остаточне рішення ухвалює Верховний суд штату.

РОЗДІЛ XII. ВІДКЛИКАННЯ ГУБЕРНАТОРА

Стаття 30. Право на відкликання

Громадяни штату мають право ініціювати відкликання Губернатора.

Стаття 31. Петиція

Петиція повинна містити не менше 15 підписів громадян штату.

Стаття 32. Голосування

Після перевірки підписів Центральна виборча комісія призначає голосування.

Стаття 33. Наслідки

Якщо більшість підтримує відкликання:

• губернатор втрачає посаду;
• Конгрес призначає позачергові вибори.

РОЗДІЛ XIII. ВИБОРЧІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Стаття 34. Фальсифікація

Фальсифікацією визнаються:

• підробка бюлетенів;
• незаконна зміна результатів;
• втручання у підрахунок голосів.

Стаття 35. Підкуп

Підкупом вважається передача грошей або майна за голос.

Стаття 36. Перешкоджання виборам

Злочином є:

• примус до голосування;
• погрози виборцям;
• перешкоджання участі у виборах.

Стаття 37. Відповідальність

Порушники можуть бути покарані:

• штрафом;
• забороною обіймати державні посади;
• позбавленням волі.

РОЗДІЛ XIV. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕНННЯ

Стаття 38. Набрання чинності

Цей Закон набирає чинності з моменту офіційного опублікування.

Центральна виборча комісія розробляє процедурний регламент виборів.

Усі спори розглядаються судами штату Дисперсія.

Закон про Конгрес штату Дисперсія

ЗАКОН ШТАТУ ДИСПЕРСІЯ

«Про Конгрес штату Дисперсія»

ПРЕАМБУЛА

Цей Закон визначає правовий статус, склад, порядок формування, повноваження, обмеження, відповідальність та порядок діяльності Конгресу штату Дисперсія як однопалатного законодавчого органу штату.

Конгрес штату Дисперсія створюється для представництва інтересів громади, розгляду суспільних запитів, ухвалення законів, парламентського контролю за діяльністю органів влади та забезпечення законного і підзвітного врядування.

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Статус Конгресу

1. Конгрес штату Дисперсія є постійно діючим законодавчим органом штату.
2. Конгрес здійснює законодавчі, контрольні та представницькі функції в межах, визначених Конституцією та законами штату.
3. Конгрес не належить до виконавчої або судової влади та не може підміняти їх повноваження.
4. Засідання Конгресу проводяться у Капітолії штату Дисперсія, якщо інше не визначено регламентом або окремим рішенням Конгресу.

Стаття 2. Однопалатна модель

1. Конгрес штату Дисперсія є однопалатним законодавчим органом.
2. Усі законодавчі повноваження, передбачені цим Законом, здійснюються єдиною палатою Конгресу.
3. Жоден інший орган або посадова особа не може самостійно привласнювати собі статус палати Конгресу чи здійснювати її функції поза межами закону.

Стаття 3. Основні принципи діяльності Конгресу

Конгрес діє на засадах:

1. законності;
2. підзвітності громаді;
3. відкритості та гласності;
4. представництва суспільного інтересу;
5. політичної відповідальності;
6. колегіальності рішень;
7. рівності членів Конгресу;
8. недопущення конфлікту інтересів;
9. відсутності недоторканності.

Стаття 4. Призначення Конгресу

1. Конгрес діє від імені громади штату та в її інтересах.
2. Конгрес зобов’язаний розглядати суспільно значущі питання, звернення громадян, пропозиції щодо зміни законодавства, питання призначення посадових осіб та інші публічні справи, що належать до його повноважень.
3. Конгрес не може здійснювати свої повноваження виключно за особистим бажанням окремих членів, поза суспільною потребою, законною процедурою або встановленою компетенцією.

РОЗДІЛ II. СКЛАД КОНГРЕСУ ТА ВИМОГИ ДО ЙОГО ЧЛЕНІВ

Стаття 5. Склад Конгресу

1. Конгрес формується у складі не менше 5 і не більше 9 членів, якщо інше не встановлено законом штату.
2. Для нормального функціонування Конгресу мінімально допустимим складом є 5 членів.
3. Якщо кількість чинних членів Конгресу зменшилася нижче 5, Конгрес зберігає лише обмежені повноваження до доформування складу та не може:
4. ухвалювати нові закони;
5. усувати посадових осіб;
6. затверджувати ключові призначення;
7. ініціювати імпічмент, крім випадків, коли затримка створює очевидну загрозу конституційному порядку.

Стаття 6. Хто може бути членом Конгресу

Членом Конгресу може бути особа, яка:

1. є громадянином штату Дисперсія;
2. має чинне посвідчення особи штату;
3. досягла встановленого RP-віку;
4. не має непогашеної судимості за тяжкий злочин;
5. не перебуває в стані конфлікту інтересів, що робить виконання мандата неможливим;
6. погоджується діяти в інтересах громади та дотримуватись регламенту Конгресу;
7. склала присягу члена Конгресу.

Стаття 7. Хто не може бути членом Конгресу

Не можуть бути членами Конгресу:

1. Губернатор штату;
2. Віце-Губернатор штату;
3. судді будь-якого суду штату;
4. прокурори;
5. шеф поліції, шериф, керівники правоохоронних органів та їх прямі заступники;
6. головний лікар державної медичної служби, керівник пожежної служби та інші керівники критичних виконавчих служб, якщо вони залишаються на відповідній посаді;
7. члени Центральної виборчої комісії;
8. особи, які перебувають на державній посаді, несумісній із законодавчим мандатом;
9. особи, щодо яких судом встановлено заборону обіймати державні посади;
10. особи, які одночасно керують приватним бізнесом, якщо такий бізнес має прямі контрактні, бюджетні або ліцензійні відносини з урядом штату і це створює істотний конфлікт інтересів.

Стаття 8. Несумісність мандата

1. Член Конгресу не може одночасно:
2. здійснювати судову владу;
3. здійснювати прокурорські повноваження;
4. очолювати силовий або виконавчий державний орган;
5. входити до органу, який він повинен контролювати або затверджувати.
6. У разі виникнення несумісності особа зобов’язана протягом розумного строку скласти одну з несумісних посад.
7. Невиконання цього обов’язку є підставою для припинення мандата.

Стаття 9. Присяга члена Конгресу

Особа, яка набуває повноважень члена Конгресу, складає присягу:

РОЗДІЛ III. ПОВНОВАЖЕННЯ КОНГРЕСУ

Стаття 10. Законодавчі повноваження

Конгрес має право:

1. ухвалювати, змінювати та скасовувати закони штату;
2. розглядати законопроєкти, подані в установленому порядку;
3. ухвалювати резолюції, постанови та інші акти в межах своєї компетенції;
4. тлумачити власні процедурні рішення в межах регламенту, якщо це не суперечить закону.

Стаття 11. Контрольні повноваження

Конгрес має право:

1. проводити слухання щодо діяльності державних органів;
2. викликати посадових осіб для надання пояснень;
3. витребувати документи та офіційну інформацію в межах закону;
4. перевіряти законність і доцільність дій виконавчої влади в межах парламентського контролю;
5. розглядати публічні звернення та петиції громадян.

Стаття 12. Кадрові повноваження

1. Конгрес може затверджувати або відхиляти призначення на ключові державні посади, якщо це прямо передбачено законом.
2. До таких посад можуть належати:
3. шеф поліції;
4. шериф;
5. головний лікар державної медичної служби;
6. керівник пожежної служби;
7. інші посадові особи, визначені законом.
8. Конгрес не здійснює повсякденного керівництва цими органами та не має права підміняти їхню службову ієрархію.

Стаття 13. Повноваження щодо Губернатора

Конгрес має право:

1. приймати присягу Губернатора у встановленому законом порядку;
2. ініціювати процедуру імпічменту;
3. призначати позачергові вибори Губернатора у випадках, передбачених законом;
4. здійснювати політичний контроль за діяльністю Губернатора в межах Конституції та законів штату.

Стаття 14. Межі повноважень Конгресу

Конгрес не має права:

1. виносити вироки у кримінальних справах;
2. здійснювати затримання, обшуки чи інші поліцейські дії;
3. скасовувати судові рішення;
4. втручатися в оперативну діяльність поліції, прокуратури, суду, медичних чи пожежних служб;
5. використовувати законодавчі процедури для особистої помсти, тиску чи політичного переслідування.

РОЗДІЛ IV. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ЧЛЕНІВ КОНГРЕСУ

Стаття 15. Права члена Конгресу

Член Конгресу має право:

1. брати участь у засіданнях і голосуванні;
2. вносити законопроєкти, поправки та процедурні пропозиції;
3. вимагати включення питання до порядку денного в порядку, визначеному регламентом;
4. отримувати інформацію, необхідну для виконання мандата;
5. ставити запити до державних органів та посадових осіб;
6. брати участь у слуханнях, комітетах і комісіях Конгресу;
7. висловлювати окрему думку, яка підлягає фіксації в протоколі.

Стаття 16. Обов’язки члена Конгресу

Член Конгресу зобов’язаний:

1. діяти в інтересах штату та громади, а не у власних приватних інтересах;
2. брати участь у засіданнях Конгресу;
3. розглядати звернення, петиції та законні запити громадян;
4. дотримуватись Конституції, законів штату та регламенту Конгресу;
5. уникати конфлікту інтересів;
6. декларувати істотні приватні інтереси, якщо це вимагається законом;
7. утримуватись від голосування з питання, в якому він має прямий особистий інтерес;
8. не використовувати мандат для тиску на поліцію, суд, прокурора, чиновника або бізнес.

Стаття 17. Заборона самовільного використання мандата

1. Член Конгресу не має права видавати свої особисті бажання, політичні симпатії чи приватні домовленості за волю Конгресу або волю громади.
2. Публічні дії члена Конгресу від імені Конгресу допускаються лише:
3. на підставі ухваленого рішення Конгресу;
4. в межах делегованих повноважень;
5. в порядку, визначеному регламентом.
6. Використання статусу члена Конгресу для приватного впливу, торгівлі посадами, неформальних вказівок або політичного тиску є зловживанням мандатом.

РОЗДІЛ V. ПРИВІЛЕЇ ТА ОБМЕЖЕННЯ

Стаття 18. Законні гарантії діяльності члена Конгресу

1. Член Конгресу має право на вільне висловлення позиції під час засідань, слухань і голосувань.
2. За політичну позицію, законно висловлену в межах роботи Конгресу, член Конгресу не може бути підданий дисциплінарному переслідуванню іншим органом влади, якщо його дії не містять складу правопорушення.
3. Член Конгресу має право на доступ до приміщень Капітолію, офіційних документів Конгресу та процедурної підтримки, необхідної для виконання мандата.

Стаття 19. Відсутність недоторканності

1. Члени Конгресу не мають недоторканності.
2. Член Конгресу може бути затриманий, притягнутий до адміністративної, дисциплінарної або кримінальної відповідальності на загальних підставах.
3. Мандат члена Конгресу не є підставою для уникнення відповідальності, перешкоджання розслідуванню або невиконання законних вимог правоохоронних органів і суду.

Стаття 20. Заборонені привілеї

Член Конгресу не має права:

1. вимагати особливого ставлення від поліції, суду, медичних служб чи інших державних органів;
2. використовувати мандат для скасування штрафів, справ, перевірок або кримінальних наслідків;
3. вимагати призначення себе або своїх близьких на державні посади;
4. використовувати конфіденційну інформацію для особистої вигоди;
5. втручатися у кадрові рішення поза встановленою законом процедурою.

РОЗДІЛ VI. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ КОНГРЕСУ

Стаття 21. Керівництво Конгресу

1. Конгрес зі свого складу обирає Голову Конгресу та, за потреби, його заступника.
2. Голова Конгресу:
3. веде засідання;
4. організовує порядок денний;
5. забезпечує дотримання регламенту;
6. представляє Конгрес у міжорганних відносинах у межах своїх повноважень.
7. Голова Конгресу не має права одноосібно ухвалювати рішення замість Конгресу, якщо інше прямо не передбачено регламентом.

Стаття 22. Засідання Конгресу

1. Засідання Конгресу є відкритими, крім випадків, коли закрите засідання необхідне для розгляду питань безпеки, конфіденційної державної інформації або персональних даних.
2. Проєкти законів, кадрові питання та питання суспільного значення розглядаються на відкритих засіданнях, якщо закон не вимагає іншого.
3. Рішення закритого засідання підлягає окремому обґрунтуванню.

Стаття 23. Кворум

1. Засідання Конгресу є правомочним за наявності більшості від чинного складу Конгресу, але не менше 3 членів.
2. За відсутності кворуму засідання не може ухвалювати рішення по суті, крім процедурного перенесення.

Стаття 24. Порядок голосування

1. Рішення Конгресу ухвалюються більшістю голосів від присутніх членів Конгресу, якщо інше не встановлено Конституцією або законом.
2. Рішення про:
3. зміну основ державного устрою;
4. усунення посадовця в особливому порядку;
5. ініціювання імпічменту;
6. затвердження особливо важливих призначень

можуть вимагати підвищеної більшості, якщо це встановлено окремим законом.

3. Голосування повинно бути зафіксоване в протоколі.

Стаття 25. Комітети і слухання

1. Конгрес може створювати постійні або тимчасові комітети.
2. Комітети готують висновки, проводять попередній розгляд питань і організовують слухання.
3. Комітети не можуть остаточно вирішувати питання, віднесені до компетенції всього Конгресу, якщо інше не встановлено законом.

РОЗДІЛ VII. ПІДЗВІТНІСТЬ ГРОМАДІ ТА РОБОТА ІЗ ЗАПИТАМИ НАРОДУ

Стаття 26. Обов’язок реагувати на суспільні запити

1. Конгрес зобов’язаний розглядати:
2. петиції громадян;
3. письмові звернення;
4. пропозиції щодо зміни законів;
5. вимоги про проведення слухань щодо публічно важливих питань.
6. Ігнорування суспільно значущого запиту без мотивованого рішення є порушенням обов’язків Конгресу.

Стаття 27. Петиції та звернення

1. Порядок подання та розгляду петицій визначається регламентом Конгресу.
2. Якщо петиція зібрала мінімально встановлену кількість підтримки, Конгрес зобов’язаний винести питання на розгляд.
3. Конгрес має право відхилити петицію лише з мотивів:
4. незаконності предмета вимоги;
5. відсутності компетенції Конгресу;
6. очевидної зловживальної чи фіктивної природи звернення.

Стаття 28. Публічна звітність

1. Конгрес зобов’язаний вести протоколи засідань і забезпечувати відкритість своїх рішень.
2. Рішення, що стосуються законів, призначень, слухань і контролю за виконавчою владою, підлягають оприлюдненню, якщо інше не суперечить закону.

РОЗДІЛ VIII. ПРИПИНЕННЯ МАНДАТА ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЧЛЕНА КОНГРЕСУ

Стаття 29. Підстави припинення мандата

Мандат члена Конгресу припиняється у разі:

1. добровільної відставки;
2. втрати громадянства штату або права обіймати посаду;
3. набрання законної сили вироком за тяжкий злочин;
4. виникнення та неврегулювання несумісності;
5. систематичної безпідставної неучасті в роботі Конгресу;
6. встановленого факту зловживання мандатом;
7. смерті особи.

Стаття 30. Відповідальність члена Конгресу

1. Член Конгресу несе відповідальність на загальних підставах за:
2. корупцію;
3. зловживання мандатом;
4. тиск на державні органи;
5. торгівлю впливом;
6. перешкоджання правосуддю;
7. незаконне втручання у вибори, призначення чи розслідування.
8. Конгрес може застосувати внутрішні дисциплінарні заходи, якщо це передбачено регламентом, але такі заходи не замінюють судову або кримінальну відповідальність.

РОЗДІЛ IX. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 31. Набрання чинності

Цей Закон набирає чинності з моменту його офіційного оприлюднення.

Стаття 32. Регламент Конгресу

1. Конгрес зобов’язаний ухвалити внутрішній регламент, який деталізує:
2. порядок засідань;
3. подання законопроєктів;
4. порядок слухань;
5. порядок розгляду петицій;
6. порядок голосування;
7. дисципліну та етику членів Конгресу.
8. Регламент не може суперечити цьому Закону.

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

OOC ПРИМІТКА - RP-АДАПТАЦІЯ МОДЕЛІ КОНГРЕСУ

Однопалатна структура Конгресу штату Дисперсія є RP-адаптацією реальної законодавчої системи США, застосованою для потреб рольового середовища сервера.

У реальному світі більшість законодавчих органів США мають дві палати (Сенат і Палату представників). Проте для забезпечення стабільної та зрозумілої роботи політичної системи в умовах RP-сервера використовується спрощена однопалатна модель.

Це рішення дозволяє:

• уникнути штучного створення двох палат при обмеженій кількості активних гравців;
• забезпечити стабільний кворум і можливість проведення засідань;
• зробити законодавчий процес зрозумілим і доступним для всіх учасників RP;
• підтримувати динамічний політичний процес без зайвої бюрократії.

Ця адаптація не змінює загальну логіку державного устрою США у лорі сервера, а є виключно технічною оптимізацією для рольового процесу.

Закон про FIB

Закон State of Dispersia

«Про Федеральне бюро розслідувань (federal investigation bureau — FIB)»

Розділ I. Загальні положення

Стаття 1. Статус Федерального бюро розслідувань

1. Федеральне бюро розслідувань (federal investigation bureau — FIB) є спеціалізованим правоохоронним, оперативно-розшуковим та слідчим органом State of Dispersia.
2. FIB здійснює діяльність у межах юрисдикції, визначеної цим Законом та іншими законами штату.
3. FIB не є судовим органом, не здійснює судову владу та не може привласнювати повноваження суду, прокуратури, Конгресу штату, Губернатора або інших органів влади.
4. FIB не є органом загального командування всіма силовими структурами штату та не може тлумачитися як необмежений надвідомчий центр влади.
5. Офіційне місцезнаходження, службові об’єкти, навчальні приміщення, полігони, тренувальні майданчики та інша інфраструктура FIB визначаються у внутрішньому порядку відповідно до закону.

Стаття 2. Правова основа діяльності

1. Правову основу діяльності FIB становлять:
2. Конституція State of Dispersia;
3. закони State of Dispersia;
4. судові рішення, обов’язкові у конкретних справах;
5. підзаконні акти, ухвалені на виконання законів.
6. Внутрішні регламенти, накази, положення про підрозділи, службові посібники та інші внутрішні документи FIB не можуть:
7. суперечити цьому Закону;
8. розширювати повноваження FIB понад межі, встановлені законом;
9. обмежувати права осіб понад те, що прямо дозволено законом.

Стаття 3. Принципи діяльності

1. Діяльність FIB ґрунтується на принципах:
2. законності;
3. поваги до прав і свобод людини;
4. пропорційності втручання;
5. службової підзвітності;
6. процесуальної справедливості;
7. розмежування повноважень між розслідуванням, обвинуваченням і судовим розглядом;
8. неприпустимості дискримінації;
9. використання гласних і негласних заходів лише у випадках та порядку, передбачених законом.
10. Будь-який сумнів щодо обсягу повноважень FIB тлумачиться вузько, а не розширювально.

Розділ II. Юрисдикція та напрями діяльності

Стаття 4. Спеціальна юрисдикція FIB

1. FIB здійснює діяльність у справах, що належать до його спеціальної юрисдикції, зокрема:
2. організована злочинність;
3. корупційні злочини державних службовців;
4. терористичні загрози та пов’язані з ними злочини;
5. тяжкі злочини, пов’язані з незаконним обігом зброї;
6. тяжкі злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних і психотропних речовин;
7. міжвідомчі кримінальні справи, що потребують координації кількох правоохоронних органів;
8. службові злочини співробітників правоохоронних органів у випадках, прямо визначених законом.
9. FIB не здійснює загальну щоденну патрульну поліцейську діяльність, якщо інше прямо не випливає із закону або конкретної спільної операції.
10. Звичайне реагування на пересічні правопорушення, загальна патрульна служба та повсякденна територіальна поліцейська робота належать переважно до компетенції LSPD та Sheriff.

Стаття 5. Оперативно-розшукова та аналітична діяльність

1. FIB має право здійснювати оперативно-розшукові та аналітичні заходи щодо конкретних осіб, груп або організацій, якщо є обґрунтовані фактичні дані про підготовку, вчинення або приховування злочину, що належить до юрисдикції FIB.
2. Забороняється розпочинати оперативні або аналітичні заходи виключно на підставі етнічної, мовної, соціальної, політичної чи іншої групової належності особи.
3. Гласні та негласні заходи допускаються лише в обсязі, необхідному для досягнення законної мети, та у порядку, встановленому законом.

Стаття 6. Протидія терористичним загрозам

1. FIB здійснює виявлення, попередження, припинення та розслідування терористичних загроз у межах своєї юрисдикції.
2. У разі активної терористичної події FIB може брати участь у міжвідомчій координації дій правоохоронних органів, якщо це передбачено законом або офіційно визначеним порядком реагування.
3. Координаційна роль FIB у конкретній операції не означає загального підпорядкування інших органів FIB поза межами цієї операції.

Стаття 7. Слідча діяльність

1. FIB проводить досудове розслідування у справах своєї юрисдикції.
2. Основними завданнями слідчої діяльності FIB є:
3. повне, неупереджене та своєчасне встановлення обставин справи;
4. збір, перевірка та збереження доказів;
5. встановлення осіб, причетних до злочину;
6. передача матеріалів за належністю у порядку, встановленому законом.
7. FIB не вправі самостійно здійснювати остаточне визнання особи винною або призначати кримінальне покарання.

Розділ III. Повноваження FIB

Стаття 8. Обов’язки FIB

1. FIB зобов’язане:
2. діяти лише на підставі закону;
3. поважати права затриманих, свідків, потерпілих та інших учасників провадження;
4. документувати істотні процесуальні та оперативні дії;
5. зберігати докази та не допускати їх приховування, спотворення або фальсифікації;
6. взаємодіяти з іншими правоохоронними органами без незаконного підпорядкування їх собі;
7. передавати справи за належністю, якщо вони не належать до юрисдикції FIB;
8. запобігати конфлікту інтересів;
9. повідомляти про ознаки злочину в діях власних співробітників у порядку, передбаченому законом.

Стаття 9. Права агентів FIB

1. Агент FIB має право:
2. проводити законні оперативні та слідчі дії у межах компетенції FIB;
3. перевіряти документи, що посвідчують особу, у випадках, прямо передбачених законом;
4. проводити огляд особи, речей, транспорту або приміщень лише у випадках і порядку, передбачених законом;
5. здійснювати затримання особи на законних підставах;
6. проводити опитування та інші дозволені законом дії для встановлення обставин справи;
7. використовувати технічні засоби фото-, відео- та аудіофіксації під час виконання службових обов’язків;
8. брати участь у спільних групах, рейдах, затриманнях та інших міжвідомчих заходах на законних підставах.
9. Агент FIB не має права самостійно видавати ордери або санкціонувати обмеження конституційних прав особи поза встановленою законом процедурою.

Стаття 10. Ордери та невідкладні дії

1. Обшук житла, доступ до приватної кореспонденції, перехоплення комунікацій, доступ до закритої приватної інформації, арешт у випадках, коли він не є безпосереднім наслідком законного затримання, та інші істотні обмеження прав особи здійснюються на підставі судового ордера.
2. У невідкладних випадках агент FIB може діяти без ордера лише тоді, коли існує:
3. безпосередня загроза життю або тяжкому тілесному ушкодженню;
4. гаряче переслідування особи, щойно викритої у тяжкому злочині;
5. реальний ризик негайного знищення критично важливих доказів у тяжкому злочині.
6. Кожна невідкладна дія без ордера підлягає негайному рапортуванню та подальшому перегляду у встановленому порядку.
7. Статус таємного агента, рівень допуску, усний наказ керівника або внутрішній правовий висновок FIB не замінюють судового ордера.

Стаття 11. Права затриманої особи

1. Кожна особа, затримана FIB, має право:
2. знати причину затримання;
3. не свідчити проти себе;
4. на захисника;
5. на фіксацію затримання у встановленому порядку;
6. на перевірку законності затримання;
7. на гуманне поводження.
8. Забороняється примушувати особу до самообмови, давання показань під погрозами, насильством або іншим незаконним впливом.

Стаття 12. Перевірки щодо правоохоронних органів та державних службовців

1. FIB може проводити службові перевірки щодо працівників правоохоронних органів та інших державних службовців у випадках:
2. обґрунтованої скарги;
3. наявності даних про службовий або корупційний злочин;
4. наявності відкритого міжвідомчого провадження;
5. письмового доручення в межах компетенції FIB.
6. Такі перевірки повинні бути предметно обмеженими та стосуватися лише обставин, що стали підставою перевірки.
7. Огляд особистих речей, особистого транспорту або приватних приміщень державного службовця не може автоматично випливати з факту службової перевірки та допускається лише на загальних законних підставах.
8. Тимчасове відсторонення від виконання службових обов’язків допускається лише у випадках і порядку, визначених законом або належним внутрішнім регламентом відповідного органу.
9. Ранг, посада або належність до певної структури не можуть самі по собі розширювати або звужувати процесуальні гарантії особи.

Стаття 13. Взаємодія з іншими правоохоронними органами

1. FIB, LSPD та Sheriff є окремими правоохоронними органами з власною компетенцією.
2. FIB не вправі довільно підміняти собою інші правоохоронні органи.
3. Передача справ між органами здійснюється:
4. за належністю;
5. у межах спільної групи;
6. на підставі рішення уповноваженого органу або в іншому передбаченому законом порядку.
7. У разі надзвичайної події агент FIB може давати обов’язкові до виконання оперативні вказівки іншим державним службовцям лише:
8. у межах офіційно визначеної операції;
9. у зв’язку з безпосередньою загрозою життю або безпеці;
10. з питань, що належать до предмета такої операції.
11. Така тимчасова координація не створює загального підпорядкування інших органів FIB.

Розділ IV. Застосування сили та проникнення

Стаття 14. Загальні правила застосування сили

1. Агент FIB має право застосовувати фізичну силу, спеціальні засоби, службову зброю, а за наявності законної підстави та спеціального допуску — спеціальну техніку, лише у випадках, прямо дозволених законом.
2. Застосування сили повинно відповідати принципам:
3. законної мети;
4. необхідності;
5. пропорційності;
6. мінімальної достатності шкоди.
7. Перед застосуванням сили агент, коли це практично можливо, повинен попередити особу та надати їй реальну можливість виконати законну вимогу.
8. Смертоносна сила допускається лише для захисту життя або відвернення безпосередньої загрози смерті чи тяжкого тілесного ушкодження.
9. Кожен істотний випадок застосування сили підлягає обов’язковому рапортуванню та перевірці.

Стаття 15. Відповідальність за застосування сили

1. Агент FIB не несе відповідальності лише за ту шкоду, яка була неминучим наслідком правомірного, необхідного і пропорційного застосування сили.
2. Перевищення повноважень, зловживання силою або застосування сили без законної підстави тягне дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Стаття 16. Проникнення до житла та інших приміщень

1. Недоторканність житла та інших законно використовуваних приміщень охороняється законом.
2. Проникнення до житла або іншого приватного приміщення без згоди законного володільця допускається:
3. на підставі судового ордера; або
4. у невідкладному випадку, передбаченому статтею 10 цього Закону.
5. Під час законного проникнення агент FIB має право здійснювати лише ті дії, які безпосередньо пов’язані з метою проникнення.
6. У разі невідкладного проникнення агент зобов’язаний після завершення дії:
7. скласти рапорт;
8. зафіксувати підстави та результати;
9. забезпечити подальший перегляд законності такої дії.
10. Забороняється використовувати правило невідкладного проникнення для обходу вимоги судового ордера у звичайних ситуаціях.

Розділ V. Організація FIB

Стаття 17. Посадові особи та загальна структура

1. FIB очолює Директор FIB.
2. Директор:
3. організовує роботу FIB;
4. видає внутрішні накази в межах закону;
5. забезпечує належне функціонування підрозділів FIB;
6. не має права одноосібно скасовувати гарантії, встановлені законом.
7. У FIB може діяти заступник Директора та інші посадові особи відповідно до внутрішньої структури.
8. До загальної структури FIB можуть входити:
9. керівний офіс;
10. кримінально-слідчі підрозділи;
11. підрозділи протидії незаконному обігу наркотичних і психотропних речовин;
12. інспекційний підрозділ;
13. спеціальний тактичний підрозділ HRT;
14. навчальні підрозділи або академія;
15. аналітичні, криміналістичні та інші технічні служби;
16. інші підрозділи, створені в межах закону.
17. Внутрішня штатна структура, назви рангів, порядок призначення на посади, програми підготовки, спеціалізації підрозділів та службовий розподіл функцій визначаються внутрішніми актами FIB у межах цього Закону.

Стаття 18. Hostage Rescue Team (HRT)

1. Hostage Rescue Team (HRT) є спеціальним тактичним підрозділом FIB для операцій підвищеного ризику.
2. HRT використовується, зокрема, у випадках:
3. захоплення заручників;
4. терористичних загроз;
5. штурму небезпечних об’єктів;
6. затримання особливо небезпечних озброєних осіб;
7. інших ситуацій, що потребують спеціальної тактичної підготовки.
8. HRT не є окремим органом влади і не має самостійної юрисдикції поза системою FIB.
9. Повноваження HRT визначаються цим Законом та внутрішніми регламентами FIB у межах закону.
10. Внутрішні коди, системи збору, іспити, тактичні методички, dress-code, навчальні стандарти та службові процедури HRT визначаються окремими внутрішніми документами.

Стаття 19. Таємні агенти та службова ідентифікація

1. FIB може використовувати таємних агентів у межах закону.
2. Приховування публічних персональних даних таємного агента допускається лише настільки, наскільки це необхідно для безпеки операції або самого агента.
3. Кожен агент, включаючи таємного, повинен мати службовий ідентифікаційний код, жетон або інший унікальний службовий реквізит, достатній для:
4. внутрішнього контролю;
5. судового встановлення особи;
6. подання та розгляду скарг.
7. Засекречення персональних даних агента не усуває його від юридичної відповідальності.

Стаття 20. Навчальні, аналітичні та технічні підрозділи

1. У структурі FIB можуть діяти навчальні, аналітичні, криміналістичні та інші технічні підрозділи.
2. Такі підрозділи забезпечують:
3. підготовку, атестацію та стажування співробітників;
4. аналітичну підтримку розслідувань;
5. проведення криміналістичних та інших експертних досліджень;
6. технічний супровід оперативної та слідчої діяльності.
7. Навчальні підрозділи не можуть самостійно створювати для стажерів владні або бойові повноваження, не передбачені законом.
8. Криміналістичні та лабораторні підрозділи не є органами, що ухвалюють вироки, і здійснюють лише експертну та технічну функцію в межах компетенції.

Розділ VI. Підзвітність і відповідальність

Стаття 21. Загальні правила відповідальності співробітників FIB

1. Співробітник FIB несе відповідальність за:
2. перевищення повноважень;
3. незаконне затримання, обшук або інше обмеження прав;
4. зловживання силою;
5. фальсифікацію або приховування доказів;
6. незаконне розголошення таємної інформації;
7. невиконання службових обов’язків;
8. інші порушення закону та службової дисципліни.
9. Виконання явно незаконного наказу не звільняє від відповідальності ні особу, що віддала такий наказ, ні особу, що його виконала.
10. Якщо наказ є явно незаконним, співробітник FIB зобов’язаний відмовитися від його виконання та повідомити про це у встановленому порядку.

Стаття 22. Скарги на дії FIB

1. Будь-яка особа має право подати скаргу на дії або бездіяльність співробітника FIB.
2. Скарга може бути подана:
3. до внутрішнього інспекційного підрозділу FIB;
4. до іншого уповноваженого органу у випадках, передбачених законом.
5. Подання скарги не може бути підставою для переслідування особи, якщо скарга подана добросовісно.
6. За результатами розгляду скарги повинно бути прийняте письмове рішення.
7. Рішення за скаргою може бути оскаржене у встановленому законом порядку.

Стаття 23. Контроль за діяльністю FIB

1. Внутрішній контроль за діяльністю співробітників FIB здійснюється інспекційним підрозділом FIB.
2. Внутрішній контроль не замінює зовнішній правовий контроль.
3. Якщо у діях співробітника FIB є ознаки злочину, матеріали підлягають передачі за належністю для незалежної правової оцінки.
4. Наявність державної таємниці не усуває обов’язку перевірити законність дій співробітника FIB; у такому разі перевірка здійснюється у спеціальному закритому порядку.

Стаття 24. Затримання, обшук і допит співробітника FIB

1. Співробітник FIB не має особистого імунітету від затримання, обшуку, допиту чи розслідування.
2. Такі дії щодо співробітника FIB допускаються на загальних законних підставах.
3. У разі проведення дій щодо співробітника FIB орган, який їх проводить, повинен у розумний строк повідомити керівництво FIB, якщо це не зашкодить розслідуванню.
4. Вимога обов’язкової присутності керівництва FIB не є умовою законності затримання, обшуку чи допиту співробітника FIB.

Стаття 25. Дисциплінарні засади служби

1. У FIB діє система службової дисципліни.
2. Види дисциплінарних стягнень, порядок службових перевірок, правила атестації, стажування, переведення, відсторонення, пониження та звільнення визначаються окремими внутрішніми актами FIB у межах закону.
3. Жодне внутрішнє дисциплінарне правило не може:
4. усунути співробітника від права на пояснення;
5. заборонити оскарження рішення;
6. замінити собою кримінальну або іншу юридичну відповідальність у випадках, передбачених законом.

Розділ VII. Прикінцеві положення

Стаття 26. Межі внутрішніх регламентів

1. Внутрішні регламенти FIB, положення про підрозділи, навчальні стандарти, тактичні інструкції, штатні розписи, рангові таблиці, службові посібники та інші внутрішні документи діють лише в частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам штату.
2. Назви посад, службові ранги, кадрова ієрархія, спеціалізації підрозділів, порядок проходження служби, програми навчання, а також порядок використання навчальних і тренувальних об’єктів визначаються окремо внутрішніми актами FIB.
3. Наявність тренувального майданчика, полігону або іншої навчальної інфраструктури, зокрема на об’єктах, погоджених для спільного або спеціального використання, не створює для FIB додаткових владних повноважень поза межами цього Закону.

Стаття 27. Заборона перетворення FIB на необмежений центр влади

1. Жодне положення цього Закону не може тлумачитися як таке, що:
2. робить FIB судом;
3. надає FIB право самостійно видавати ордери;
4. створює особистий імунітет для агентів FIB;
5. дозволяє FIB довільно керувати всіма іншими державними органами;
6. дозволяє FIB застосовувати силу або обмежувати права особи поза межами закону;
7. надає внутрішнім підрозділам FIB самостійну державну владу поза системою FIB і законом.
8. Усі структурні підрозділи FIB, включаючи кримінально-слідчі, антинаркотичні, інспекційні, тактичні, навчальні, аналітичні та технічні служби, діють виключно в межах цього Закону та інших законів штату.